WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Сутність і види міжнародної міграції робочої сили. Регулювання міжнародних міграційних процесів. Умови й особливості розвитку міжнародного бізнесу в У - Реферат

Сутність і види міжнародної міграції робочої сили. Регулювання міжнародних міграційних процесів. Умови й особливості розвитку міжнародного бізнесу в У - Реферат

дискусій щодо можливості її порятунку від реальної загрози банкрутства.
Таким чином, проведений аналіз дозволяє зробити висновок щодо необхідності, з одного боку, кваліфікованого урядового регулювання діяльності іноземних ТНК із урахуванням державних інтересів України та її стратегічних пріоритетів з метою зміни структури прямих іноземних інвестицій в бік більш перспективних для національної економіки галузей, а також унеможливлення латентного трансферту коштів з національної економіки, а з іншого боку, - не менш важливим виявляється і підвищення професійного рівня управлінського персоналу українських компаній, задіяних у зовнішньоекономічних відносинах, для уникнення можливих помилок і прорахунків у цій сфері.
Слід відзначити значну економічну потужність транснаціональних корпорацій (ТНК): на 70 тис. ТНК із підконтрольними їм 690 тис. закордонними філіалами припадає 19 трлн. доларів США світових продажів. Завдяки ТНК обсяг накопичених прямих іноземних інвестицій (ПІ) у 2004 р. сягнув 9 трлн. доларів США. До того ж ТНК стали потужним рушієм комерціалізації науки, обміну високими технологіями, розвитку високотехнологічного виробництва, їхня частка в глобальних витратах на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) становить 46 %, 70 % комерційних витрат припадає на дослідження та розробки (450 млрд. доларів США). Нині 500 найпотужніших ТНК реалізують 80 % виготовленої у світі продукції електроніки і хімії, 95 % - фармацевтики, 76 % - машинобудування. Майже 70 % усіх закордонних інвестицій контролюють 85 ТНК. Регіонами (країнами) походження близько 90% найбільших у світі ТНК є США, країни Європейського Союзу (ЄС) та Японія '. Наприкінці XX ст. половина світового ВВП вироблялася транснаціо-нальними компаніями. Найбільші з ТНК {General Motors, Ford, IBM, Royal Dutch Shell, Exxon/Mobil, General Electric, British Petroleum) розпоряджаються коштами, сума яких перевищує розмір національного доходу багатьох держав, а міжнародний характер операцій ставить їх практично поза контролем національних органів влади.
За цих умов головним завданням держави стає реалізація політичних і соціально-екологічних програм. Для їх фінансового забезпечення вона повинна контролювати процес розвитку й транснаціоналізації корпоративного сектора вітчизняної економіки та спрямовувати його у позитивне русло, у тому числі шляхом укладання міжнародних угод і рекламування вітчизняних брендів на світовому ринку.. .
На сучасному етапі транснаціоналізація вітчизняних підприємств відбувається переважно за рахунок імпорту факторів виробництва Про цесвідчить порівняно низький рейтинг України за індексом Outward FD1'"Performance. Index 2002 - 2004 порівняно з індексом Inward FDI Performance Index 2002 - 2004, що розраховуються за World investment report (ЮНКТАД). Перший індекс визначає транснаціональну активність підприємницьких структур щодо експорту ПІІ, другий характеризує ступінь притоку ПІІ. За цими індексами Україна серед 140 країн світу посіла 100 та 71 місце відповідно (Росія - 24 та 88 місце) 2. Саме тому в Україні слід створювати якомога більше вертикально і горизонтально інтегрованих корпорацій та промислово-фінансових груп (ПФГ), які здатні стати базисом для формування корпоративно-коопераційного каркасу національної економіки й активними експортерами.
Організаційними формами виходу вітчизняних компаній на транснаціональний рівень можуть бути: створення за участю українських суб'єктів спільних підприємств (СП), ТНК, реалізація спільних проектів. Поки що, через брак коштів, основною формою транснаціоналізації є СП (засновані насамперед шляхом кооперування) а внеском в їхні статутні фонди з боку вітчизняних компаній є переважно основні фонди, іноді - інтелектуальна власність.
У стратегії1 виходу компаній на транснаціональний рівень обов'язково повинні враховуватися особливості країни. У теоретичних дослідженнях доводиться, що створення ТНК має відбуватися за еволюційною моделлю поступового нарощування амбіцій компанії, тобто за моделлю EPRG (етноцентризм - поліцентризм - регіоналізм).
В Україні за надмірного розвитку окремих виробництв і обмеженої місткості внутрішнього ринку певні підприємства, здебільшого великі підприємства гірничо-металургійного, хімічного та нафтопереробного комплексів, не мали іншої альтернативи, ніж орієнтація на зовнішні ринки. Створюючи "на ходу" механізми зовнішньоекономічної діяльності, вони намагалися, навіть за демпінговими цінами, збувати продукцію й отримувати кошти для відтворення виробництва.
Форсування процесу транснаціоналізації з боку вітчизняних компаній за відсутності у них досвіду зовнішньоекономічної діяльності, відповідної інфраструктури та усталених диверсифікованих схем торгівлі призвело до того, що компанії встановлювали стихійні й тимчасові зовнішньоторговельні зв'язки, працювали на межі беззбитковості, не фінансували системні інноваційні заходи для збереження своєї конкурентоспроможності.
За галузями найбільшого ступеня транснаціоналізації на сьогодні досягли вітчизняні підприємства харчової промисловості та переробки сільськогосподарських продуктів, машинобудування (автомобілебудування, авіабудування, ракетобудування, суднобудування), хімічної та нафтохімічної промисловості, металургії та оброблення металу. У географічному вимірі основними країнами-експортерами факторів виробництва в Україну є США, Великобританія, Нідерланди, Німеччина, Кіпр, Швейцарія, Росія; серед країн-імпортерів - Росія, Швейцарія, Польща, Білорусь.
Існує два варіанти виходу вітчизняних промислових підприємств на світовий ринок - це продаж продукції країнам, що розвиваються, або участь у міжнародній кооперації, зокрема з розвиненими країнами. Перший варіант є проблематичним, оскільки світовий ринок уже поділено.
Від другого варіанта, який передбачає тривалу міжнародну виробничу та науково-технологічну кооперацію, виграють усі учасники: створюються нові робочі місця, кінцевий продукт стає дешевшим, країни отримують додатковий науково-технологічний імпульс, покращується їхній міжнародний статус. За приклад може бути підписаний Україною та Іраном у 1995 р. контракт про серійне виробництва літаків АН-140. Перший літак, створений спільними зусиллями, піднявся в повітря 2001 р. Компанія Safiran із 2003 р. почала експлуатацію на внутрішніх авіалініях іранської версії літака - IrAN-140. Цей досвід можна використати для підвищення конкурентоспроможності літаків "Руслан" на зовнішньому ринку, а саме залучити потенційних покупців
Loading...

 
 

Цікаве