WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Проблеми реалізації зовнішньоекономічних контрактів ПП „Малярчук” (Бакалаврська робота) - Реферат

Проблеми реалізації зовнішньоекономічних контрактів ПП „Малярчук” (Бакалаврська робота) - Реферат

ін.
Торговельні звичаї (УЗАНСИ) - це не закони і не застиглі положення. Вони відбивають зміни в торговельній практиці. Торговельні звичаї охоплюють значне коло питань: зміст окремих пунктів контракту; лумачення в практиці таких термінів, як "біля , "негайно"; специфічні умови торгівлі окремими товарами; специфічні правила в окремих містах, портах, областях.
За наявності в контрактах неясностей, неточностей допомагають торговельні звичаї. Вони іноді викладаються в біржових правилах, у спеціальних збірниках торговельних палат. Наприклад, Міжнародна торговельна палата має спеціальне видання "торговельні терміни", де викладаються базисні умови поставок [16, с. 23].
Зазначимо, що українське законодавство вважає ціну істотною складовою договору купівлі-продажу. Водночас слід мати на увазі, що за законодавством ряду країн визнаються чинними договори, у яких ціна не вказується. Так, відповідно до Кодексу міжнародної торгівлі Чехії, "домовленість про певну договірну ціну не є суттєвим реквізитом договору купівлі-продажу, якщо сторони висловили бажання укласти договір і без угоди про купівельну ціну". Англійське право також у принципі не вважає ціну суттєвою умовою договору. Правова доктрина США виходить із можливості укладення сторонами договору купівлі-продажу без визначення в ньому ціни [5, с. 129].
1.3. Оцінка впливу законодавчої бази на процес реалізації зовнішньоекономічних контрактів ПП "Малярчук"
У процесі реалізації зовнішньоекономічних контрактів підприємством розглядається як вітчизняна нормативно-правова база, так і торгове, митне, валютне та податкове законодавство країни-контрагента; визначаються міжнародні правила і норми щодо торгівлі даним товаром, а також наявні інструкції Європейської Економічної комісії ООН щодо угоди; аналізуються організаційно-правові основи розробки даного контракту для зовнішнього ринку.
На приватному рівні головна роль належить Міжнародній торговельній палаті (Париж). Ще в середині двадцятого століття Міжнародною торговельною палатою були розроблені Уніфіковані торгові терміни ("Інкотермс").
"Інкотермс" - це типові умови договору купівлі-продажу. Правила "Інкотермс" застосовуються у всіх випадках, коли сторони зробили посилання на них у договорі. "Інкотермс" можуть використовуватися при укладанні договорів купівлі-продажу, які вимагають від продавця транспортування товару будь-яким видом транспорту, а також для договорів, де покупець одержує товар на складі продавця.
У тлумаченні й застосуванні комерційного договору можуть виникати труднощі, як у силу неоднозначності тих або інших його положень, так і в силу того, що деякі питання в ньому просто не передбачені.
"Інкотермс" містить декілька варіантів вирішення таких типових питань, що викликають труднощі при тлумаченні і застосуванні договору:
? коли переходить право власності на товар;
? коли переходить ризик випадкової загибелі товару;
? хто зобов'язаний застрахувати товар і заплатити за страховку;
? хто зобов'язаний організувати транспортування товару і заплатити за транспортування;
? хто зобов'язаний сплатити мита, податки, збори.
На сьогодні існує декілька редакцій "Інкотермс". Розбіжності між ними не дуже суттєві. Будь-яку з цих редакцій можна використовувати. Останньою є редакція "Інкотермс" 2000 р.
"Інкотермс" містить тринадцять типових умов купівлі-продажу товарів.
Сама Міжнародна торговельна палата пропонує поділяти всі умови поставки на чотири групи, причому до кожної групи входять умови, в скороченій назві яких перша буква відповідає назві групи. В кожну групу входять умови, що за головними положеннями схожі між собою:
1. Е - EXW. Товар передається покупцеві, але використання послуг перевізника прямо не передбачене.
2. F - FCA, FAS, FOB. Покупець несе всі витрати і ризики до передачі товару перевізнику.
3. С - CFR, СІF, СРТ, СІР. Покупець повинен здійснити поставку товару до перевізника, за свій рахунок забезпечити транспортування товару перевізником, і, за деякими типовими умовами, застрахувати товар. Покупець не бере на себе ризики, пов'язані з подіями, що мають місце після передачі товару перевізнику.
4. D - DAF, DES, DEQ, DDU, DDE. Покупець повинен передати товари перевізнику, забезпечити їхнє транспортування і нести всі ризики і витрати до прибуття товарів у країну призначення.
Ці умови настільки добре опрацьовані, що сторонам достатньо, наприклад, просто записати в договорі: "Продавець поставляє товар на умовах FOB Іллічівськ", і умови поставки будуть повністю урегульовані.
На міждержавному рівні головна роль належить Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). Укладена в 1980 році Віденська конвенція про міжнародні договори купівлі-продажу товарів (надалі - Віденська конвенція) є плодом багатьох років роботи в рамках цієї організації.
Віденська конвенція стосується таких питань:
? що потрібно для того, щоб угода вважалася укладеною;
? коли вважається, що сторона договору виконала усі свої зобов'язання, що виникли в результаті укладання договору;
? наслідки невиконання договору;
? неможливість виконання.
Віденська конвенція застосовується сторонами, якщо вони:
1) прямо не вказали в договорі, що Конвенція або якась її частина до них не застосовується;
2) сторони договору знаходяться в двох різних державах:
? для обох цих держав Конвенція набрала сили, або
? для однієї з цих держав Конвенція набрала сили і сторони домовилися про те, що до їхньої угоди застосується саме право цієї держави, або
? для однієї з цих держав Конвенція набрала сили, і за нормами міжнародного приватного права застосовуваним до угоди є право цієї держави.
Конвенція спрямована на подолання суперечностей між національними системами регулювання договору купівлі продажу. Є компромісним рішенням між різними правовими та соціально-економічними системами. Застосовується під час укладання договорів купівлі-продажу між сторонами, якщо їх торгівельна діяльність здійснюється в різних державах і ці держави є учасницями Конвенції.
За Віденською конвенцією, продавець зобов'язаний:
1) передати покупцю або іншій уповноваженій особі за договором товар і всі документи, що належать до товару, в пункті й у терміни, обумовлені в договорі. При цьому товар має відповідати умовам договору за кількістю, якістю та описом;
2) передати право власності на товар.
Покупець зобов'язаний:
1) прийняти товар;
2) сплатити за нього ціну, узгоджену сторонами.
Окрім того основними законодавчими актами, що враховується при розробці, укладанні та реалізації зовнішньоекономічних договорів є:
1. Конвенція ООН "Про позовну давність в міжнародній купівлі продажу товарів" Нью-Йорк, 1974 р., документ ООН А/СONF. 63/15. Конвенція визначає обставини, за яких вимоги покупця і продавця один до одного, що витікають з міжнародного договору купівлі-продажу товарів чи пов'язані з його порушенням, припиненням чи недійсністю, не можуть бути реалізовані через певний період часу. Важливо враховувати при зростанні обсягів зовнішньоекономічної діяльності.
2. Постанова КМУ та НБУ від 21
Loading...

 
 

Цікаве