WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота

Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота

них структур та повноправна участь у системі загальноєвропейсь кої безпеки", вона мала майже виключно зовнішньополітичне спрямування. Що стосується наближення до політичних стандартів НАТО, то в цьому фундаментальному документі на явні хіба що "поступове впровадження в Україні системи цивіль ного керівництва Збройними силами та іншими військовими формуваннями, а також демократичного контролю за їх діяль ністю" та "вивчення практики участі законодавчих, судових, урядових і неурядових структур, ЗМІ держав-членів НАТО та країн-партнерів у створенні та підтримці належних цивільно-військових відносин у державі" .
Символічним кроком уперед стала аналогічна програма на 2001-2004 рр. Цей документ містить завдання "сприяння по ширенню принципів демократії, додержання прав і свобод лю дини і громадянина, верховенства права". Серед напрямів спів робітництва - ознайомлення з практикою участі законодавчих, судових, урядових і неурядових установ, ЗМІ держав-членів НАТО та держав-партнерів у створенні та підтримці належних цивільно-військових відносин; використання досвіду держав-членів НАТО для розроблення стратегії впровадження демократичного цивільного контролю над оборонною сферою України; удосконалення національного законодавства з питань правового регулювання цивільно-військових відносин; упрова дження за сприяння експертів НАТО механізму забезпечення демократичного цивільного контролю за діяльністю правоохо ронних органів та сил внутрішньої безпеки; запозичення досвіду держав-членів НАТО та держав-партнерів у реформуванні сил внутрішньої безпеки, визначенні їхнього статусу та порядку за стосування .
Проте й тут безпосередня прив'язка поглиблення співпраці до внутрішніх реформ відсутня. Натомість серед аргументів на користь розвитку відносин з НАТО наводиться його власне ре формування. У програмі зазначено, що "протягом двох останніх років Північноатлантичним альянсом було здійснено важливі кроки щодо його зовнішньої адаптації та внутрішньої реоргані зації..." . Зафіксовано, що Україна, замість інтеграції, "активізує свою діяльність, спрямовану на поглиблення конструктивного співробітництва з Організацією Північноатлантичного догово ру". Обидві державні програми в їх політичній частині були, безумовно, кроком назад від положень Хартії про особливе партнерство. Справді особливим партнерство України з НАТО стає після офіційного проголошення Києвом курсу на вступ, тобто на повну інтеграцію.
Донедавна успішно розвивалася хіба що співпраця у війсь ковій сфері, зокрема у проведенні навчань, підготовці кадрів, забезпеченні сумісності обладнання та процедур управління військами. Але коли йшлося про реформування армії та воєн но-політичної сфери загалом, упровадження обов'язкового для демократичної держави громадянського контролю над армією, силовими структурами, тут ми майже не просунулися. За ос новними показниками Україна не наблизилася до стандартів Альянсу. За умов, коли на практиці завдання інтеграції в цю євроатлантичну структуру не ставилося, можна було вважати, що має місце співробітництво, яке, попри далеко не повне виконання погоджених планів, більш-менш задовольняло обидві сторони і не містило складних завдань.
Певна непослідовність у ставленні до НАТО особливо поміт на на фоні постійних наполегливих спроб зближення з ЄС. У червні 1998 р. було прийнято Постанову Кабінету Міністрів "Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" і створено Міжвідомчу координаційну раду та Центр порівняльного аналізу при Мініс терстві юстиції для визначення відповідності проектів законів та інших нормативних актів законодавству ЄС. У Верховній Раді розроблено програму гармонізації законодавства України з зако нодавством ЄС. Президент України Л.Д.Кучма в інавгураційній промові 30 листопада 1999 р. зазначив: "Підтверджуючи свій європейський вибір, ми ставимо за стратегічну мету вступ до Європейського Союзу. Вимоги до членів ЄС багато в чому збі гаються з завданнями, які планується вирішувати у внутрішній сфері. І насамперед тими, що стосуються якості життя народу" . У Посланні Президента до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 рр." отримав подальший розвиток еко номічний складник західного вектора зовнішньої політики. У розділі "Стратегічні пріоритети" зокрема зазначено: "Базовою основою нашого дальшого розвитку є і європейський вибір, від даність України загальнолюдським цінностям, ідеалам свободи та гарантованої демократії. Український народ вистраждав своє суверенне право долучитися до цих цінностей" .
Усе це ускладнює логічне пояснення як паузи у зближенні з НАТО, так і її несподіваного завершення. Інтеграція радикально відрізняється від співпраці насамперед тим, що передбачає гли бокі внутрішні перетворення, цільове просування до критеріїв членства. Наскільки відповідальним і обґрунтованим, а крім того, наскільки твердим, остаточним було рішення про вступ до НАТО? Воно виникло за відсутності жодних відповідних змін у владі, корекції моделі національного розвитку та міжнародного становища країни. Рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) у травні 2002 р. видавалося черговим маневром у межах звичної двовекторності. Досить дивними є аргументи, наведені на користь цього рішення. Попри їх переконливість і вичерп ність, всі вони є "старими". Тож виникає питання: чому потрібно було чекати кілька років і тільки тепер проголошувати намір інтегруватися? Адже відомо, що влада жодним чином не вико ристовувала минулі роки для реального наближення країни до стандартів Альянсу. Більше того, євроатлантичний вектор зов нішньої політики на певний час був узагалі заморожений.
Кілька місяців реальний зміст рішення РНБО, затвердже ного Указом Президента, залишався не до кінця ясним. Високі посадовці в офіційних коментарях уникали слів "вступ до НАТО" і наголошували, що йдеться про дуже тривалий процес, який дасть час для досягнення суспільного консенсусу. До дещо більшої визначеності призвели слухання про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО, проведені Верховною Радою 23 жовтня 2002 р. 263 депутати схвалили євроатлантичну інтеграцію України, яка була визнана "суттєвим фактором зміцнення її національної безпеки, покликаним сприяти роз витку демократичних інститутів, громадянського суспільства, захисту прав і свобод людини, і, таким чином, відповідає жит тєво важливим інтересам українського народу" . У листопаді 2002 р. на саміті у Празі Україна і НАТО прийняли амбіційний План дій та Цільовий план на 2003 р. Нарешті у січні 2003 р. Президент Л.Кучма створив і очолив Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. При цьому він заявив: "Як голова держави я несу повну й особисту відповідальність за визначення і реалізацію курсу України на європейську і євроатлантичну інтеграцію" .
У ПосланніПрезидента до Верховної Ради України у квітні 2003 р. зазначається:. "Прагнення України бути визнаною євро пейською державою
Loading...

 
 

Цікаве