WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота

Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота

цих процесів має бути не тільки суверенне право кожної окремої країни прий мати рішення про допущення іноземців на свою територію, а й норми міжнародного законодавства щодо прав людини, зокрема Конвенції ООН 1951 р. про статус біженців і Прото колу до неї від 1967 р . Політика з питань міграції та притулку, що здійснюється Європейським Союзом, не повинна мати негативних наслідків для країн на сході Європи. Існує нагальна потреба у виробленні стратегії справедливого розподілу тягаря між країнами ЄС та державами, які впродовж наступних років будуть поза його кордонами.
Нелегальні перетини кордонів вихідцями з азійських та аф риканських країн - це власне проблема не тільки України і на ших найближчих сусідів на Заході, вона виходить навіть за рамки українсько-російського кордону, хоча саме з території Російської Федерації в Україну і далі на Захід потрапляє основ на кількість нелегалів і шукачів притулку.
Ця проблема вже давно набула загальноєвропейських мас штабів. У зв'язку з цим цілком логічним і зрозумілим є бажання європейських країн поставити надійний заслін потоку незакон ної міграції. На нашу думку, якщо країни Євросоюзу прагнуть зміцнити свої нові кордони на сході, зокрема з Україною, то вони повинні б подбати і про те, як допомогти Україні в розв'язанні проблем нелегальної міграції та шукачів притулку на її території. Це й було б проявом спільної європейської відповідальності про яку так часто говорять представники ЄС. Ідеться насамперед про допомогу в зміцненні кордонів України з Ро сією та Білоруссю, в утриманні нелегальних мігрантів у спеціальних установах та розбудові пунктів тимчасового розміщення біженців тощо. Украй необхідним видається також розвиток програм добровільного повернення мігрантів із залученням до помоги європейських країн-донорів, зацікавлених у зменшенні тиску нелегальної міграції на їхні кордони. Тому Україна повинна бути зацікавлена в отриманні фінансової допомоги для утримання біженців та протидії нелегальній міграції як від міжнародних організацій (УВКБ ООН, МОМ та інших), так і від країн "великої сімки" та Європейського Союзу.
Введення візового режиму з Чехією та Словаччиною вже призвело до змін у міграційній політиці, а чергове розширення Євросоюзу на Схід поставило перед Україною та її західними сусідами проблему введення ще більш жорсткого прикордон ного режиму. Взагалі перед нашою державою постало досить складне завдання - не тільки відстояти імідж України як фор посту в боротьбі з незаконною міграцією на шляхах проникнення нелегалів у країни європейського співтовариства, а й побудувати міграційні стосунки з майбутніми членами ЄС з урахуванням своїх власних інтересів. І країни ЄС, і Україна повинні бути зацікавлені в тому, щоб будувати свою міграційну політику на основі сучасних підходів, сформованих з урахуванням досвіду останніх десятиліть, а також змін, що відбулися в міграційних процесах та ставленні до них.
Отже, питання біженців та нелегальної міграції потребують як довготривалих, так і невідкладних заходів з боку держави і в жодному разі не повинні вирішуватися тільки шляхом заборон і обмежень.
Очевидним є те , що російська військова присутність на українській території і членство України в НАТО - речі несумісні, оскільки така присутність суперечить принципу колективної оборони членів Альянсу. Отже, процес набуття Україною членства в НАТО потребує розробки конкретних механізмів, які б забезпечили безконф ліктний характер виведення сил Чорноморського флоту РФ з території України. Такі механізми мають бути впроваджені як на міжнародному рівні, так і на рівні двосторонніх міждержав них відносин.
РОЗДІЛ ІІІ. ПРІОРИТЕТИ УКРАЇНИ В ПРОЦЕСІ НАБУТТЯ
ЧЛЕНСТВА В НАТО НА ПЕРСПЕКТИВУ
Окреслені вище проблеми та інтереси України, пов'язані з євроатлантичною інтеграцією, логічно підводять до питання про шлях та процедури набуття членства в НАТО. Відповідь на це питання потребує визначення умов набуття членства в Альянсі, мотивів та потреб НАТО в приєднанні тих чи інших нових членів.
Значною мірою розширення Альянсу обумовлюється логікою розвитку цієї організації, трансформацією її функції та стратегічних пріоритетів. З початку існування НАТО і дотепер його історія умовно поділяється на два великі періоди. Перший історичний період існування цієї організації припадає на часи "холодної війни", коли Альянс був надзвичайно важливим структурним компонентом біполярного світу, вірніше - біполярного протистояння. Саме ця логіка холодної війни визначала процедуру і мотиви прийняття до НАТО нових членів: до нього в 1952 р. приєдналися Греція і Туреччина, у 1955 р.- Федеративна Республіка Німеччина, у 1982 р. - Іспанія.
Потреба Альянсу в прийнятті нових членів була обумовлена передусім воєнно-стратегічними інтересами, мотивованими блоковим протистоянням з Радянським Союзом та Організацією Варшавського договору. В цьому контексті Греція і Туреччина становили передовий південно-східний фланг НАТО. Геостратегічне розміщення цих країн значно обмежувало можливості впливу Радянського Союзу на регіони Середземномор'я та Близького Сходу. Іспанія також мала важливе воєнно-стратегічне значення з точки зору базування передових сил НАТО.
Німеччина опинилася в епіцентрі військового протистояння, була його переднім фронтом. Невипадково, що на її території було розміщено найбільш розгалужену воєнну інфраструктуру, на якій базувалося найбільше військове угруповання сил НАТО. За рахунок Бундесверу забезпечувалася значна частка сумарного бойового потенціалу сил Альянсу.
Але поряд з воєнно-стратегічними інтересами приєднання кожної з країн було обумовлено певними політичними потребами НАТО, основною з яких з самого його започаткування була потреба в захисті демократичних цінностей. У 50-ті рр. загроза авторитаризму повисла над Грецією. Туреччині в ті часи загрожувало перетворення на теократичну ісламську державу. Членство в НАТО дозволило закріпити в ній світський устрій і утримувати її в фарватері європейських орієнтацій. Приєднання Німеччини до Альянсу великою мірою було спричинене намаганням демократичних країн Заходу унеможливити відновлення німецького реваншизму в цій державі. Вступ Іспанії до НАТО був продиктований нелегким процесом звільнення від спадщини тоталітарного режиму Франко. Молодаіспанська демократія потребувала політичної підтримки з боку Альянсу. Отже, названі мотиви та логіка "холодної війни" обумовили процедуру вступу в НАТО, окреслену в статтях 10, 11 Вашингтонського договору. В статті 10 зазначено, що "Сторони можуть за одностайною згодою запросити приєднатися до цього Договору будь-яку іншу європейську державу, здатну втілювати в життя принципи цього Договору і сприяти безпеці в Північноатлантичному регіоні. Будь-яка запрошена таким чином держава може стати стороною в цьому Договорі шляхом передачі свого документа про приєднання на збереження урядові Сполучених Штатів Америки. Уряд Сполучених Штатів Америки повідомить кожну зі сторін про депонування в нього кожного такого документа про приєднання"
Loading...

 
 

Цікаве