WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота

Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота

які відповідали б мінімальним стандартам пе ребування біженців і шукачів притулку, їх тимчасової адаптації и українському суспільстві. Практика реалізації законодавства про біженців (як попереднього, так і новоприйнятого) пов'яза на з великими труднощами. По-перше, це відсутність матері альних можливостей для реалізації прав біженців, передбачених законом (тимчасове житло, працевлаштування, соціальна до помога тощо). Зауважимо, що до цього часу в західному регіоні України не обладнано жодного державного пункту тимчасового розміщення біженців, хоча створення таких пунктів передбаче но чинним законодавством. Фактично отримання статусу лише легітимізує правове становище цих людей в Україні. Неспро можність держави реалізовувати власне законодавство щодо бі женців породжує вкрай негативні наслідки, в тому числі при зводить до збільшення кількості осіб з невизначеним правовим статусом, а відтак - до зростання загрози незаконних дій сто совно цієї категорії іноземців з боку правоохоронних органів.
Хоча правовий механізм застосування вказаного закону вже розроблений у вигляді тимчасової інструкції, невизначеним до цього часу залишається питання про територіальні органи міграційної служби, які повинні підпорядковуватися спеціально уповноваженому центральному органові виконавчої влади у справах міграції і мати відповідне фінансування для здійснення всіх процедурних питань, пов'язаних із наданням статусу біженця. Відділи у справах національностей та міграції як підрозділи обласних державних адміністрацій не підпадають під цю норму Закону "Про біженців" .
У зв'язку з цим надзвичайно актуальною залишається про блема інституційного забезпечення міграційної політики України. Для всіх відомств, що мають повноваження у сфері міграції (МВС, Держкомкордон, МЗС, Мінпраці, Держкомнацміграції), регулювання міграційних процесів не є єдиним зміс том їхньої діяльності. Найбільш результативним виходом із ситуації, на нашу думку, має бути створення окремого незалеж ного органу виконавчої влади у сфері міграції, тобто Державної міграційної служби з широким колом повноважень як контроль но-реєстраційного, так і соціально-гуманітарного характеру. Проте для того, щоб дискусії з цього приводу, які точаться вже понад сім років, нарешті припинилися, потрібне політичне рі шення вищого керівництва держави. В іншому випадку дору чення Президента України, що міститься у Програмі боротьби з незаконною міграцією на 2001-2004 рр., яке зобов'язує Кабмін вжити заходів щодо концентрації в одному органі всього комплексу міграційних питань, у черговий раз перетво риться лише на міжвідомче листування, в якому різні міністер ства, в цілому підтримуючи доцільність створення єдиної міг раційної служби, висловлюють протилежні позиції про шляхи та строки утворення цього органу, його завдання та повнова ження, умови фінансування.
Протягом 1998-2001 рр. територіальним органом міграцій ної служби розглянуто заяви про надання статусу біженця і прийнято відповідні рішення стосовно 56 іноземців (в тому числі 27 дітей у віці до 16 років), що становить менше одного відсотка від загальної кількості нелегальних мігрантів, виявлених на території області .
З часу впровадження правового механізму застосування но вого Закону України "Про біженців" (липень 2002 р.) терито ріальною міграційною службою в Закарпатській області розгля нуто 106 звернень про надання статусу біженця, з яких 71 від хилено, 35 прийнято до розгляду. Станом на 1 березня 2003 р. з указаних 35 осіб двом особам рішенням Держкомнацміграції України відмовлено в наданні статусу біженця, решта перебу вають в очікуванні остаточного рішення .
На нашу думку, було б доцільним на державному рівні розглянути також питання і про запровадження притулку для тих шукачів, які не підпадають під норми Закону України "Про біженців" ( в основному це так звані "біженці війни"), зокрема норми тимчасової легалізації. За результатами досліджень, здійснених за сприяння Міжнародної організації з міграції, тільки 22% мігрантів, прибулих в Україну з гарячих точок, виявили зацікавленість у поверненні на батьківщину . Подібна процедури застосовується в багатьох країнах у вигляді тимчасової заборони видворення з гуманних міркувань або так званої міграційної амністії. Вона звичайно повинна передбачати чіткий облік, медичне обстеження та тимчасову реєстрацію за міс цезнаходженням відповідної територіальної міграційної служби та органу внутрішніх справ. Тимчасове вирішення проблеми в такий спосіб набагато безпечніше, ніж подальше неконтрольоване перебування цієї категорії іноземців у державі. Можливо, краще один раз легалізувати, ніж увесь час боротись.
Що стосується визнаних біженців та осіб, чиї заяви роз глядаються, то становище, в якому вони перебувають сьогодні в Україні, абсолютно не вписується в правові міжнародні нор ми, не кажучи про чинне законодавство України.
У зв'язку з цим неабияке значення для регіону має подаль ше співробітництво з міжнародними інституціями. В умовах, коли держава не може депортувати потенційних біженців із числа нелегальних мігрантів у країну походження і в той же час неспроможна забезпечити мінімальні умови тимчасового прожи вання на своїй території, пряме співробітництво області з між народними організаціями та благодійними фондами, що спеці алізуються з даної проблеми, є особливо актуальним. У регіоні налагоджено ділові стосунки з представництвом Управління Верховного Комісара 00Н у справах біженців в Україні, Між народної організації з міграції, Міжнародним фондом охорони здоров'я та навколишнього середовища "Регіон Карпат", Між народним та національним товариством Червоного Хреста. У співпраці з УВКБ ООН та фондом "Регіон Карпат" відкрито пункт розміщення осіб, які перебувають у процедурі визначен ня статусу біженця в м. Мукачеве, та консультативний центр для біженців і шукачів притулку в м. Ужгород .
У жовтні 2001 р. в Ужгороді з ініціативи обласної держ адміністрації та за підтримки представництва УВКБ ООН в Україні відбулася регіональна міжнародна зустріч з питань міг рації та притулку (Україна, Угорщина, Словаччина) за участю представників європейських та міжнародних структур. Вико нуючи попередні домовленості, у вересні 2002 р. в Словаччині було організовано аналогічну зустріч з питань міжнародної співпраці у сфері міграції тапритулку, яка закріпила за собою офіційну назву "Ужгородський процес". Метою цих зустрічей є привернення уваги європейського співтовариства до міграцій них проблем, що мають місце на перетині кордонів країн Кар патського регіону, розширення допомоги у протидії нелегаль ній міграції та захист потенційних біженців у цьому регіоні. Але, на жаль, рівень співробітництва та допомоги не відповідає на сьогодні рівню існуючих проблем.
Міжнародна співпраця у сфері міграції повинна стати важ ливим елементом діяльності держави, а ефективна протидія нелегальній міграції та захист біженців потребує справді спільних скоординованих зусиль і національних європейських урядів, і міжнародних інституцій. В основі регулювання
Loading...

 
 

Цікаве