WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота

Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота

демілітаризації міста.
Нарешті, серед блоку економічних проблем, які необхідно буде розв'язувати у зв'язку з ліквідацією російської військової присутності, слід очікувати претензій російської сторони на компенсацію або посилання на відсутність бюджетних коштів для перебазування сил ЧФ РФ з території України на територію Російської Федерації. Отже, за дострокове виведення своїх військових сил Росія, вірогідно, вимагатиме або додаткової фінансової компенсації, або розтягнення процесу виведення своїх формувань на довготривалий період, або те й інше.
Таким чином, вирішення цього складного комплексу проблем виведення сил ЧФ РФ з української території в процесі набуття Україною членства в НАТО потребуватиме їх винесення на тристоронній або багатосторонній рівень з обо в'язковою участю провідних країн НАТО, передусім США.
Існує й інший шлях розв'язання проблеми - підписання тристоронньої угоди між НАТО, Росією та Україною про збереження російської військової присутності до закінчення терміну дії Угоди про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України з відповідними обопільними воєнно-політич ними зобов'язаннями. Але навіть такий варіант вирішення проблеми потребуватиме створення умов для виведення росій ських військ та початку цього процесу вже принаймні з 2006 р.
Кордони посідають особливе місце серед вимог до країни-претендента на вступ до Європейського Союзу та НАТО. Від кандидата очікується досягнення певних результатів у політич ній сфері. Країна-претендент на вступ як до Альянсу, так і до Європейського Союзу повинна мати визначені та належним чином упорядковані відповідно до національного та міжнарод ного права кордони. Саме їх наявність є первинним визначаль ним показником спроможності держави захищати свій сувере нітет і робити посильний внесок у безпеку Альянсу.
Західні сусіди України у зв'язку зі вступом до Європейсь кого Союзу вживають практичних заходів щодо зміцнення прикордонної безпеки. Польща, Угорщина, Словаччина та Ру мунія вдосконалюють свою систему прикордонного та митного контролю. Практично на всіх ділянках західного кордону України спостерігається посилення вимог до режиму його охо рони. Змінюється режим перетину кордону. При цьому для українців він стає безкоштовним візовим, а для громадян на ших західних сусідів (Польщі, Угорщини) безвізовим. Незва жаючи на те, що державний кордон Польщі з Україною та Білоруссю ще з часів СРСР був досить добре облаштованим, для підготовки вступу Польщі до Європейського Союзу остан ній виділяє їй для посилення охорони цієї 992-кілометрової ділянки 108 млн. євро (594 млн. грн.). Для порівняння: у 2003 р. бюджетним планом України передбачалося виділення 463,5 млн. грн. для охорони 7014 км її державного кордону .
Без юридичного оформлення державного кордону і відпо відного його облаштування Україна не може бути прийнятою ні в ЄС, ні в НАТО. Розв'язання проблеми кордонів, безумовно, потребує спільних зусиль сусідніх держав, але за відсутності кон структивних дій сусіда питання може вирішуватися в односто ронньому порядку, як це продемонстрував досвід країн Балтії.
Договір про російсько-литовський державний кордон був укладений главами двох держав ще в жовтні 1997 р., але він дотепер не ратифікований Державною Думою Росії. Однак з огляду на те, що з Литвою за посередництва ЄС уже вирішене питання про транзит громадян Росії в Калінінградську область, можна сподіватися, що цей договір буде ратифікований російсь кою стороною. У протилежному разі домовленості про транзит через територію Литви будуть скасовані, а це не відповідає національним інтересам Росії. Литва в такий спосіб отримала "важіль" впливу на Росію з метою пришвидшення позитивного для неї вирішення проблеми ділянки російсько-литовського державного кордону.
Естонія і Латвія в односторонньому порядку встановили "лінію захисту державного кордону" на своїй території. Ця лі нія належним чином охороняється. Таке рішення відповідає вимогам ЄС та НАТО.
Україна має спільну ділянку державного кордону з Росією, Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Загальна протяжність державного кордону України становить 7014,2 км, з них: сухопутної ділянки - 4247,9 км; річкової ділянки - 1414,7 км; морської ділянки - 1351,6 км .
На цей час Україна повністю визначила лінію сухопутного кордону. На заході, де кордони дістались у спадщину від ко лишнього СРСР, вони встановлені угодами з Польщею, Сло ваччиною, Угорщиною та Румунією. На сході ситуація дещо інша. Правовий статус кордонів СНД був визначений Угодою про створення СНД від 8 грудня 1991 р., в статті 5 якого зазна чено, що Високі Договірні Сторони визнають і поважають територіальну цілісність одна одної і недоторканність існуючих кордонів у рамках Співдружності. 15 квітня 1994 р. було прий нято Декларацію про дотримання суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів держав СНД . У документі підтверджено, що держави утримуватимуться від військової, політичної, економічної або будь-якої іншої форми тиску, включаючи блокаду, від підтримки та використання се паратизму проти територіальної цілісності та недоторканності, а також політичної незалежності будь-якої держави СНД. Не зважаючи на те, що Україна стала першою з країн СНД, яка провела делімітацію кордонів з Росією, ще й дотепер проблеми кордонів між державами остаточно не врегульовані. Така ситуа ція сприяє поширенню незаконної міграції, злочинності, конт рабанди, обігу наркотиків і, головне, сприяє створенню нега тивного іміджу України як нестабільної держави, неспроможної вирішувати злободенні проблеми своєї національної безпеки. Проблемними питаннями в цій сфері залишаються:
o делімітація морської ділянки українсько-російського кор дону в Керченській протоці, визначення кордону в Азовському морі;
o демаркація сухопутних ділянок кордону з Білоруссю та Росією;
o демаркація державного кордону з Молдовою;
o розподіл континентального шельфу в Чорному морі між Україною та Румунією.
З підписанням 17 червня 2003 р. Україною та Румунією Договору про режим українсько-румунського державного кордону розв'язано давно наболілу проблему, яка стримувала розвиток відносин між двома сусідніми країнами: здійснено остаточне правове оформлення державного кордону на засадах непорушності його лінії, успадкованої від колишнього СРСР. Договір про кордон закладає певні принципи, які стосуються майбутньої угоди щодо розподілу континентального шельфу та виключнихекономічних зон у Чорному морі.
У вирішенні на західному кордоні проблеми, пов'язаної з розподілом континентального шельфу та виключних економіч них зон у Чорному морі, принципово важливим є статус україн ського острова Зміїний. Аргументація румунської сторони зводилася до спроб довести, що Зміїний через малі розміри під падає під пункт 3 статті 121 Конвенції 00Н з морського права 1982 р ., тобто фактично є скелею, не придатною для життя людини чи самостійної господарської діяльності, а тому його не потрібно брати до уваги при
Loading...

 
 

Цікаве