WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота

Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота

відповідної двосторонньої угоди .
Іноземна військова присутність на території України обумовлена тією спадщиною, що дісталася від Радянського Союзу, та нездатністю української влади до кінця розв'язати проблему поділу цієї спадщини на свою користь. Через те, що іноземна військова присутність є надзвичайно вразливим чинником для національної безпеки тієї країни, яка надає свою територію для іноземних військ, то відповідне рішення має прийматися вищими органами державної влади цієї країни і мати відповідне законодавче закріплення. Як правило, таке рішення приймається президентом чи парламентом. При цьому обов'язковими є укладення та ратифікація угод чи договорів між країною, яка надсилає свої війська, і державою, яка надає свою територію для їх розміщення.
Метою іноземної військової присутності, як правило, є реалізація інтересів колективної оборони. Як свідчить міжнародна практика, переважна більшість угод про іноземну військову присутність має на меті спільну оборону. Країна , яка надсилає свої війська до іншої держави, зобов'язується боронити її від агресії з боку третіх країн. Сторона , яка надсилає свої війська, зобов'язується дотримуватись таких принципів:
- поважати суверенітет, незалежність, територіальну цілісність та національні інтереси тієї країни , на території якої будуть розміщені ці війська;
- дотримуватись національного законодавства тієї держави, на території якої вона розташовує свої війська;
- не втручатись у внутрішні справи та утримуватись від політичної діяльності в країні, яка надає свою територію для розміщення іноземних військ.
Держава , яка надає свою територію для іноземних військ, має право поширювати виключну юрисдикцію на військовослужбовців та цивільний персонал цих військ стосовно злочинів, пов'язаних з безпекою цієї країни.
Військовий та цивільний персонал не має права претендувати на громадянство та постійне проживання в тій країні, на території якої розташовано цей контингент військ. Держава, що надає свою територію, здійснює контроль за масовим поширенням друкованих видань та інших засобів масової інформації, що належить іноземному військовому контингенту, а також за його комерційною та господарською діяльністю.
Країна, що приймає іноземний військовий контингент, передає йому для використання об'єкти та райони, в яких він розміщується; вони мають бути знову повернуті їй після закінчення терміну перебування цих військ.
Основним документом , яким має керуватися Верховна Рада України та органи виконавчої влади у здійсненні контролю за іноземною військовою присутністю, є Закон " Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України", прийнятий Верховною Радою України 22 лютого 2000 р. Особливість цього закону полягає в тому, що він встановлює не тільки порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України, а й визначає порядок здійснення контролю за їхньою діяльністю під час перебування в Україні. Закон конкретизує та визначає процедуру реалізації конституційних повноважень Президента України та Верховної Ради України, згідно з якими рішення про допуск підрозділів збройних сил на територію України приймає Президент України.
Пропозиції щодо допуску іноземних військ на територію України подаються до Ради національної безпеки і оборони Міністерством оборони та Міністерством закордонних справ, а вона подає ці пропозиції на розгляд Президентові Україні для прийняття відповідного рішення, яке потім виноситься для схвалення Верховною Радою України.
Згідно з Законом підрозділи іноземних військ можуть бути допущені на територію України тільки у тому разі, якщо метою їхнього перебування є :
- участь у спільних зі Збройними силами України заходах щодо вдосконалення бойової підготовки та обміну досвідом у рамках домовленостей про військове співробітництво;
- транзитне переміщення через територію України;
- надання військової допомоги для відсічі збройної агресії з боку третіх країн на прохання України чи надання допомоги з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
- обслуговування тимчасового розміщення іноземних військових частин та об'єктів на території України відповідно до міжнародних договорів України .
Вагомим є також обмеження, які накладає Закон на допуск іноземних збройних формувань. Законом забороняється допуск на територію України підрозділів збройних сил держав, які не визнали її незалежності та територіальної цілісності або висувають до неї територіальні претензії. Забороняється також допуск підрозділів, оснащених зброєю масового ураження. Потенційні носії ядерної зброї допускаються тільки для короткотермінового розміщення за умови їх належної реконструкції.
У Законі визначені також підстави для денонсації міжнародних договорів щодо перебування на території України підрозділів збройних сил іноземних держав:
- втручання та загроза втручання підрозділів збройних сил іншої країни у внутрішні справи України;
- використання або загроза використання підрозділів збройних сил інших держав, що перебувають на території України, проти третіх держав;
- недотримання або порушення підрозділами збройних сил інших держав міжнародних договорів України, цього Закону та інших нормативно-правових актів.
У законі визначено механізм контролю за діяльністю підрозділів збройних сил інших країн, який має здійснюватися у межах своїх повноважень Кабінетом Міністрів України, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та Міністерством оборони.
Нині Закон України "Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав" безпосередньо стосується перебування на території України сил Чорноморського флоту Російської Федерації, а також підрозділів збройних сил інших держав, які беруть участь у заходах Програми "Партнерство заради миру." Порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил країн - учасниць ПЗМ на території України додатково регламентовані Угодою між державами - учасницями Північноатлантичного договору та іншими країнами, які беруть участь у Програмі ПЗМ, щодо статусу їхніх збройних сил та Додатковим протоколом до цієї Угоди, ратифікованим Верховною Радою України 2 березня 2000р .
Значно складнішою видається ситуація з перебуванням на території України сил Чорноморського флоту Російської Федерації. З часів здобуття Україною державного суверенітету проблема Чорноморського флоту залишається однією з реальних загроз її воєнній безпеці. Проблема полягає в тому, що до цього часу не визначенапозиція України в тому випадку, якщо РФ вступить у воєнний конфлікт з третьою країною. У такому разі Україна може розглядатися як співучасник агресії й автоматично буде втягнута у війну. Угод, які б передбачали право України на заборону застосування сил ЧФ РФ зі своєї території проти тієї чи іншої держави, не існує.
Угода про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України не відповідає багатьом вимогам, які ставляться до
Loading...

 
 

Цікаве