WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота

Проблема набуття Україною членства в НАТО - Дипломна робота


Дипломна робота
Проблема набуття Україною членства в НАТО
?
ЗМІСТ
Вступ 9
Розділ 1. Євроатлантична інтеграція України 10
у внутрішньому вимірі
Розділ 2. Проблема регіональної безпеки України 63
на шляху до Північноатлантичного Альянсу
Розділ 3. Пріоритети України в процесі набуття 101
членства в НАТО на перспективу
Висновки 131
Список використаних 138
джерелталітератури
Summary 143
ВСТУП
Початок ХХІ століття позначився загостренням низки глобальних проблем, але водночас окреслились й унікальні можливості для створення нової архітектури міжнародної безпеки, головним імперативом якої є партнерство і співробітництво. Сьогодні жодна країна неспроможна гарантувати свою безпеку лише власними силами. У зв'язку з цим особливого значення набуває розширення Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та Європейського Союзу (ЄС) як ключових міжнародних структур безпеки в Європі. В основі цього процесу лежить природне прагнення європейських держав до взаємної інтеграції.
Розвиток подій у світі та на європейському континенті протягом останніх років засвідчив, що НАТО посідає провідне місце у складній архітектурі європейської та євроатлантичної системи безпеки. Така оцінка базується на тому, що понад півсторіччя НАТО зберігає мир у Європі. Маючи у своєму розпорядженні арсенал звичайної і ядерної зброї, організація продовжує забезпечувати захист союзників і водночас слугує основою для розбудови широкої мережі співробітництва з країнами Кавказу, Центральної Азії, Росією та Україною. Жодна інша організація не виконує такого комплексу функцій.
Щодо України, то її відносини з Північноатлантичним альянсом не є лише складником концепції безпеки. Певне зближення з НАТО і декларований курс на інтеграцію в євроатлантичний простір мають спиратися на принципову нову модель суспільно-політичного розвитку, відповідну стратегію внутрішніх перетворень і послідовні зусилля, спрямовані на зміну геополітичної ситуації, передусім характеру відносин з Росією. Сусідство з новими членами НАТО та аплікатами до цієї структури на західних кордонах відкриває перед Україною нові можливості інтеграції в європейські структури безпеки. Прагматичність цих цілей дає підстави сподіватись на їх широку підтримку в Україні різними політичними силами - від лівоцентристських до правих та націоналістичних - і поступове утвердження раціонального сприйняття Альянсу найширшими верствами населення.
Вступ до НАТО західних сусідів України, який став закономірним наслідком геополітичних змін на континенті, робить відносини з цією організацією ще важливішими не лише в межах західного вектора української зовнішньої політики, а й у масштабі субрегіональних стосунків. Останніми роками відбулася якісна еволюція фундаментальних засад організації суспільства та зовнішньополітичних орієнтацій країн Центральної і Східної Європи, настійливих ініціаторів розширення Північноатлантичного альянсу.
Суть передумов просування альянсу на Схід - повернення країн регіону до природного суспільного та міжнародного стану і зближення на цій основі цілісних і геополітичних орієнтацій, зокрема уявлень про зміст і параметри безпеки у просторі на захід від СНД. Розширення НАТО реально має не тільки військово-політичне значення, природний інтерес інтегрування містить і вагоміші складники - економічний та культурно-цивілізаційний.
Розширення НАТО на Схід, відповідно до умов вступу, має сприяти розв'язанню конфліктів, усуненню територіальних претензій до сусідів, зміцненню цивільного контролю над збройними силами, дотриманню прав національних меншин і прав людини, демократичному розвитку. Виконання цих вимог країнами ЦСЄ - новими членами НАТО - сприятиме зміцненню безпеки на західних кордонах України і створить додаткові стимули для внутрішніх перетворень в країні.
Тому актуальність теми полягає в тому, що інтеграція України в європейські та євроатлантичні структури є, безумовно, головною стратегічною метою держави. Сьогодні Україну розглядають як "опору і генератор стабільності й безпеки в Європі". У ній вбачають стратегічний ланцюг між Заходом і Сходом, Північчю і Півднем, унікального стратегічного партнера Європейського Союзу та особливого партнера НАТО.
Щодо вітчизняної та іноземної історіографії, то вона досить широка. Особливо слід відзначити такі джерела як: Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р ., Матеріали міжнародного "круглого столу експертів" , що стосуються співпраці та добросусідства України та ЄС, у роботі використані також дані провідних вітчизняних установ, що займаються дослідженням громадської думки: Фонду "Демократичні ініціативи" , Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України .
Фундаментальним дослідженням є монографія "Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до набуття членства" присвячена аналізу одного з найбільш пріоритетних напрямків зовнішньополітичного та воєнно-політичного курсу України євроатлантичній інтеграції. У роботі комплексно висвітлено цілий спектр проблем, пов'язаних з формуванням та реалізацією цього курсу, окреслено роль Північноатлантичного альянсу в архітектурі європейської безпеки та нові функції, яких набуває ця організація у зв'язку з трансформацією сучасної системи міжнародних відносин, формуванням їх монополярної структури.
G. Udovenko , James Sherr основну увагу приділили передбаченню наслідків другої хвилі розширення НАТО, питанню про те, яку роль у цьому процесі може відігравати Україна, на якому місці вона опиниться внаслідок таких кардинальних змін у геополітичній обстановці на європейському континенті.
Унаслідок цього процесу втратить сенс для України один з основних принципів реалізації геополітичних інтересів - принцип балансу сили. Всі західні і південно-західні сусіди України стануть членами НАТО, і відносини з ними у сфері безпеки й оборони визначатимуться не двостороннім співвідношенням сил, а сумарним оборонним потенціалом країн-членів Альянсу.
Процес другої хвилі розширення НАТО, на думку Б.Сікора поставить Україну в ситуацію відмови від політики балансування і необхідності визначення свого остаточного геополітичного вибору, адже Україна опиниться затиснутою між сферами впливу НАТО та Росією і в такому становищі не зможе самостійно протистояти ймовірним викликам з боку як однієї, так і іншої геополітичної потуги.
В. Гречанінов та М. Сунгуровський у своїх працях визначили стратегічні інтереси України щодо НАТО й показали еволюцію їх усвідомлення українським політикумом. Ці інтереси формувалися під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. Головним з них стала зміна дезінтеграційних тенденцій на інтеграційні процеси в зовнішньополітичному середовищі. Від того, до яких інтеграційнихпроцесів Україна виявиться залученою,
Loading...

 
 

Цікаве