WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Внутрідержавні органи зовнішніх зносин США - Реферат

Внутрідержавні органи зовнішніх зносин США - Реферат

кар'єрою його членів.
Звичайно, на практиці президент тісно взаємодіє з головами підпорядкованих йому відомств, його вищими радниками, має в своїх штатах висококваліфікованих експертів, спеціалістів в різних галузях науки, техніки, економіки, міжнародних відносин. Однак останнє не повинно бути основою для того, щоб додавати до основних прав президента ще й такі, як право "радитись", "попереджувати", "консультуватись". Президент вільний в політичних рішеннях.
Крім виконавчих наказів президент видає правила, положення, плани реорганізації. Президент має право видавати інші нормативні акти, адміністративні накази, військові накази, дерективи і т.д. Всі вони мають такуж силу, як і акти конгресу.
Одним з основних принципів розподілу влади є те, що конгрес не може делегувати свою законодівчу функцію президентській владі. Делеговане законодавство виражається в тому, що парламент передає частину своїх повноважень виконавчій владі.
Однак на практиці конгрес нерідко надає президенту широкі повноваження. На основі законів конгресу президент отримав право видавати укази, орденанси, виконавчі накази, розпорядження та інші підзаконні акти, які формально лише детанізують закон, але фактично його доповнюють і розширюють. Видання виконавчих розпоряджень набуло широкіх розмірів і стало звичайною практикою. За своєю юридичною силою накази президента прирівнюються до законів конгресу. Вони є в такій же мірі обов'язковими для суддів, як і закони конгресу.
Державний департамент США.
Міністерство закордонних справ є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує, відповідно до наданих йому повноважень проведення зовнішньої політики держави і координує діяльність усіх міністерств і відомств у сфері зовнішніх відносин. У США даний орган називається Державним департаментом.
Він утворений 27 липня 1789 року під ім'ям Департамент Зовнішніх справ. Був перейменований 15 вересня 1789 року в Державний. На чолі департаменту стоїть державний секретар (міністр закордонних справ), який виконує обов'язки, довірені йому президентом ат якого призначає президент. Державний департамент допомагає президенту в проведенні зовнішньої політики. Як голова виконавчої влади в державі, як вже було вище сказано, президент володіє найбільшими повноваженнями в державі.
Головна ціль в діяльності Державного департаменту - сприяти безпеці та процвітанню США. Департамент збирає та аналізує інформацію, яка зачіпає зовнішні інтереси США, надає рекомендації та робить необхідні кроки в напрямку втілення зовнішньої політики у життя.
Реалізуючи вищезгадану ціль, департамент постійно слідкує за настроями серед населення, Конгресу, пр. відомств США, правлінь закордонних держав, від імені США виступає в Організації Об'єднаних Націй та більше ніж п'ятдесяти провідних міжнародних організацій, членом яких є США. Також Державний департамент представляє США в більш, ніж 800 міжнародних конференцій, які щорічно проводяться.
Юридично державний департамент - це дорадчий орган, та фактично здійснює зовнішню політику Конгресу та президента.
Спеціалізовані органи державного управління.
Міністерство закордонних справ за своїм спрямуванням уповноважене здійснювати дипломатичні функції, однак вони не перебувають у його виключній компетентності. Сьогодні особливо до процесу реалізації зовнішньої політики і дипломатії залучається широке коло спеціалізованих органів державного управління, які за загальним правилом займаються внутрішньоекономічноми, соціальними та культурними питаннями. Найчастіше такі функції виконують міністерство фінансів, міністерство внутрішніх справ, міністерство культури, міністерство торгівлі та ін. Крім цього можуть формуватись координаційні органи, завданням яких є координація діяльності цілої низки міністерств з метою визначення загальної політики при здійсненні дипломатичних функцій .Щодо США то в даній державі такими органами є Рада з питань зовнішньоекономічної політики, Комітет з питань торгівельної політики.
Висновки.
Отже, як вже було вище зазначено, в політико-правовій системі США існує принцип розподілу влад. Кожна з ним має свої повноваження щодо здійснення зовнішньої політики.
Найважнішими повноваженнями Конгресу (зокрема Палати сенату) є його участь у прийнятті США міжнародних зобов'язань у формі договорів. Також парламент може оголошувати війну.
Вищим за посадою в країні є президент США, який суміщає повноваження голови держави і глави уряду. Управління державою здійснюється виключно від його імені. Саме президент є основним гарантом здійснення зовнішньої політики США.
Саме президент призначає послів, консулів та інших повноважних представників США в іноземних державах. Також він приймає представників іноземних держав в США. Крім того має право визнавати чи не визнавати іноземні держави. Це надзвичайно важливе право президента.
Президенту також належить право укладання міжнародних договорів, хоча й за погодженням сенату. Інші міжнародні акти президент може укладати сам.
Міністерство закордонних справ є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує, відповідно до наданих йому повноважень проведення зовнішньої політики держави і координує діяльність усіх міністерств і відомств у сфері зовнішніх відносин.
Отже, внутрішньодержавні органи США мають безпосередньо свої повноваження і забезпечують окремі ланки у міжнародних відносинах, що і є гарантом висококваліфікованого функціонування.
Список використаної літератури:
1. Конституція США // Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського.- К.: Веселка, 1993. - С. 133-157.
2. Никифоров А.С. Правовые особенности презижентской власти. США - экономика, политика, идеология 1972 № 8 с.24;
3. Мишин А.А. "Государственное право США" М.1976 г.;
4. Мишин А.А. "Центральные органы власти США - орудия монополистического капитала" М. 54, стр. 67;
5. "США: Энцеклопедический справочник" М.82, ст. 69;
6. Віденська конвенція про дипломатичні зносини. 18 квітня 1961 р., Україна у міжнародних відносинах: міжнародні договори, конвенції, угоди та інші акти, учасником яких є Україна. - К., 1966
7. Віденська конвенція про консульські зносини, 24 квітня 1963 р., інформаційно-довідковий бюлетень з консульських питань. - К., 1996.
8. "Дипломатичне і консульське право" В. Репецький, Львів: ВАТ "Біль бос", 2002. - 352 с.;
9. Політичний словник, за ред.. Врублевського, видання друге, Головна редакція української радянської енциклопедії: К.- 1982;
10. Блищенко И. П. Дипломатичне право. - М., 1990;
11. Гуменюк Б. І. Основи дипломатичної та консульської служби. - К., 1998;
12. Блищенко И. П., Дурденевский В. Н. Дипломатичне и консульское право. - М., 1962;
13. Матвеев В. М. Дипломатическая служба США. - М., 1987;
14. Каррі Д.П. Конституція Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Пер. з англ. О.М. Мокровольського.- К.: Веселка, 1993.- 192 с.;
15. Врядування у Сполучених Штатах. Нарис.- Інформаційне агенство Сполучених Штатів, 1989.- 128 с.;
16. Сандровский К. К. Право внешних сношений. - К., 1986;
17. Мишин А. А., Власихин В. А., Конституція США: політико-правовой коментарій. - М., 1985;
18. Шевченко О.О. "Механізм формування і реалізації зовнішньої політики США" К. 1994 р.;
19. Нипорко Ю.И. "Конституционные взаимоотношения президента и конгеса в области внешней политики" К. 1979 г.
20. Абрамов Ю.К. "Партии и исполнительная власть в США" М.90.
Loading...

 
 

Цікаве