WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Внутрідержавні органи зовнішніх зносин США - Реферат

Внутрідержавні органи зовнішніх зносин США - Реферат


Реферат на тему:
Внутрідержавні органи зовнішніх зносин США
Зміст:
Вступ...................................................................................................1
Роль парламенту у міжнародних відносинах..................................5
Виконавча влада США, як гарант забезпечення
зовнішньої політики............................................................................9
Державний департамент США.........................................................11
Спеціалізовані органи державного управління..............................14
Висновки............................................................................................15
Вступ.
Призначенням дипломатії вважається представлення країни на міжнародній арені та забезпечення її політичної стабільності у зовнішніх відносинах. Взагалі, держава як суб'єкт міжнародного права практично не могла б виконувати свої функції без встановлення і розвитку міжнародних відносин з іншими суб'єктами міжнародного права .
Для того щоб реально здійснювати ці відносини і особливо у зовнішній сфері, потрібна система відповідних органів. Адже саме систематизовані органи, функції між якими чітко поділені, можуть забезпечити безперечне функціонування цілісної системи.
Вищі державні органи, наділені відповідною компетенцією у сфері міжнародних відносин, умовно можна поділити на два види внутрішньодержавні та закордонні. Будь-які рішення, що приймаються цими органами з питань зовнішньополітичної діяльності, покладають на державу відповідні обов'язки перед іншими державами та міжнародними організаціями.
До системи внутрішньодержавних органів, які беруть участь у дипломатичному процесі, слід віднести: парламент, главу держави, главу уряду та уряд, міністерство закордонних справ. Також сюди відносяться спеціалізовані органи державного управління, які теж виконують не валоважливу роль у загальному функціонуванні внутрішньодержавних органів.
США є президентською республікою. ЇЇ особливості: злиття повноважень голови держави і голови уряду в одній посадовій особі - президенті; парламент обирає президента, який формує уряд (в США голjви міністерств призначаються президентом); відсутність у президента права розпуску вищого законодавчого органу, а в конгресу приймати вотум недовіри уряду, заборона депутатам бути членами уряду і навпаки.
Таким чином, одним з найважливіших принципів в політико-правовій системі США є принцип розподілу влад - законодавчого, виконавчого і судового органів. Цей принцип закріплений Конституцією США.
Фактичні відношення між трьома основними органами влади - Конгресом, Президентом (до речі, він іменується не Президентом республіки , а Президентом Сполучених Штатів) і Верховним судом постійно змінюються, але самий принцип поділу влади залишається незмінним.
Відповідно органи кожної з даних влад мають свої функції щодо забезпечення зовнішньої політики США.
Роль парламенту у міжнародних відносинах.
Законодавча влада в США втілюється конгресом і законодавчими зборами штатів - легіслатурами.
Конгрес США складається з двох палат - сенату і палати представників. Засідання конгресу проходять в будинку Капітолія, який знаходиться в центрі міста Вашингтон.
Число членів палати представників зафіксовано в 1912 році з тих пір не змінювалось - 435. В теперішній час кожний член палати представників представляє більш 500 тисяч виборців. У відповідності з результатами перепису населення, який проводиться кожних 10 років, міста в палаті перерозподіляються між штатами. Право встановлювати межі виборчих округів по виборам в палату представників належить легіслатурі кожного штату.
Сенат. Кожний штат представлений в сенаті двома членами, тобто приблизно 100 сенаторів. Кожний сенатор обирається в своєму штаті на 6 років. На відміну від палати представників кожних два роки підлягає переобранню лише 1/3 сенаторів, що забезпечує певну стабільність складу цієї палати. За традицією сенат займає більш привілейоване становище ніж палата представників.
Найважнішими повноваженнями сенату є його участь у прийнятті США міжнародних зобов'язань у формі договорів і участь у призначенні на вищі посади державного апарата. Президент має право ратифікації укладеного ними договору, тільки отримавши прийняту 2/3 присутніх сенаторів резолюцію ухвалення договору, яка містить формулу "поради і згоди". Сенат може ухвалити чи відхилити договір повністю чи обумовити його прийняття поправками і умовами.
Прерогативою сенату є контроль за призначенням посадових осіб уряду. Сенат затверджує призначення керівників урядових відомств, дипломатичних представників, членів Верховного Суду, федеральних суддів, а також переміщення і просування вищих чинів збройних сил і закордонної служби. Сенат рідко погоджується на призначенних президентом в уряді; відхилення кандидатур в члени Верховного суда буває частіше. Не підлягають затвердженню сенатом призначення на пости в апараті Білого дому.
Конгресу належить важлива функція контроля за діяльністю урядових установ і відомств. Такий контроль впроваджується шляхом розслідуваннь з різних питаннь, перевірки виконання бюджету, нагляд за організацією і діяльністю уряду. Велика роль у виконанні цієї функції належить спеціалізованим установам конгресу, таким, як Головне контрольно-фінансове управління, Управління по оцінці технології, Бюджетне управління при конгресі.
Важливою функцією діяльності Конгесу є проведення слухань і розслідувань. Державні секретарі, які не можуть бути членами Конгесу, все ж таки запрошуються в Комітети Конгресу для відповіді на питання конгресменів, які виникають при розгляді основних проблем зовнішньої політики. Таким чином, відбувається обмін інформацією і думками між відповідним комітетом конгресу і "спорідненим" виконавчим відомством.
Разом з повноваженнями, які виконують разом обидві палати, існують і такі, які може виконувати лише одна з них. За конституцією всі законопроекти щодо державних прибутків повинні виходити лише від палати представників, сенат може запропонувати до них поправки та брати участь в їх обговоренні. Це право надає палаті представників певні переваги при розгляді фінансових питань. Цій палаті також належить право вибору президента США, якщо ні один із кандидатів не отримав більше полвини голосів виборців.
Виконавчій владі стає можливим обходити конституційні вимоги про те, що укладання міжнародних договорів можливе лише зі згоди сенату. Для цього використовується форма міжнародної домовленості (виконавча угода). Вона укладається президентом чи іншим органом виконавчої влади з представниками зарубіжних урядів і не підлягає затвердженню сенатом. Виконавчі угоди або надаються конгресу у порядку інформації, або підлягають схваленню обома палатами звичайною більшістю після їх укладання. В XX ст. виконавчі угоди як форма міжнародних договорів широко використовуються, і в даний час в декілька разів перевищують кількістьдоговорів, укладених США. Виконавчі угоди мають такуж юридичну силу як і договори.
Юридичним засобом впливу Президента на Конгрес є право вето у відношенні законопроектів, прийнятих останнім. Законопроект повертається Президентом у Конгрес, що може перебороти вето двома третинами голосів у кожній палаті. Для прийняття Конгресом поправок (точніше - пропозиції поправок) до Конституції потрібно дві третини голосів у палатах; саме стільки необхідно для подолання вето Президента.
Важливу роль відіграють постійні і спеціальні комітети. Вони є в обох палатах, кожний комітет спеціалізується
Loading...

 
 

Цікаве