WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Зовнішня політики Німеччини наприкінці ХХ ст. її роль в євроатлантичному просторі, сучасні зовнішньополітичні відносини з Україною - Курсова робота

Зовнішня політики Німеччини наприкінці ХХ ст. її роль в євроатлантичному просторі, сучасні зовнішньополітичні відносини з Україною - Курсова робота

питаннях, де уряд США допускає помилки, виступати проти. Замість того щоб підтримувати Ширак, німецький уряд повинне допомогти у визначенні цієї політичної середини. І воно повинне зробити все можливе, щоб нейтралізувати інстинктивний антиамериканізм французьких політиків.[3]
По-третє, Німеччина повинна сприяти у виробленні єдиної політики ЄС у відношенні Росії. Зрештою, кожний у ЄС хоче, щоб Росія була стабільною, процвітаючою демократичною країною. Якщо уряду країн ЄС скоординують свої зусилля, то в них буде більше можливостей для впливу на Росію. Сьогодні вони кожний окремо домагаються розташування Путіна. ЄС повинен прагне до тісних контактів з Росією, але одночасно дати ясно зрозуміти, що інтеграція в європейських і трансатлантичних інститутах залежить тому, чи буде політика Росії відповідати європейським цінностям.
По-четверте, уряду країн ЄС повинні прагнути виробити єдину політику у відношенні Китаю. Вони повинні зробити ембарго на поставки озброєнь або питання про статус країни з ринковою економікою, чого жагуче домагається Китай, предметом переговорів для досягнення цілей ЄС. До них ставляться більше повне дотримання прав людини, вживання заходів для створення атмосфери довіри між Китаєм і його сусідами, а також доступ на ринки європейських компаній.
По-п'яте, навіть якщо ХДС і ХСС виступлять проти членства Туреччини в ЄС, вони не повинні блокувати переговори. Це не тільки загальмує процес реформування в Туреччині, але й викличе невдоволення найближчих союзників Німеччини, таких, як США й Великобританія. Германія не повинна наполягати на якімсь певному результаті цих переговорів. Вони, можливо, можуть тривати більше десяти років, будь-яка держава ЄС може в цей період винести вето, і ніхто не знає, якими будуть Туреччина або ЄС в 2015 році. [4]
По-шосте, Німеччина зобов'язана перебувати в центрі інтеграційних процесів у ЄС, де вона завжди й перебувала. У ЄС за участю 27 або більше держав не кожна країна захоче підтримувати будь-яку єдину політику. Германія, Франція й інші готові до інтеграції країни повинні використати закріплені в договорі можливості тісного співробітництва, що дозволяє в строго певних умовах формувати авангард. У результаті вони могли б, наприклад, створити європейську прокуратуру або гармонізувати податки на підприємства. Це показало б, що Європа в стані йти по шляху створення політичного союза й при наявності існуючого договору. Це могло б зробити менш хворобливої перспективу нового етапу розширення Союза.
І, нарешті, Німеччина повинна грати в співдружності ключову роль, оскільки вона не тільки великий, але й позитивно настроєний до співдружності член Союза. Великобританія й Франція такими не є, хоча країни вони великі й впливові. Іспанія й Італія, навпроти, настроєні позитивно до того, щоб бути в співдружності. Але не мають такий вплив, як Великобританія або Франція. Малі країни розглядають у цілому інститути ЄС, особливо Комісію, як захисників своїх інтересів від великих країн, що прагнуть до домінування. Германія звичайно підтримувала Комісію, але в період правління Шредера стала піддавати її більшій критиці. Якщо Німеччина підтримає її більш активно, то вигадає від цього весь ЄС, А малі країни були б за це вдячно.
Розділ ІІІ. Зовнішньополітичні відносини з Україною
3.1. Геополітичні тенденції
Геополітика, як наука з'явилася десь наприкінці минулого, на початку нашого сторіччя. Її засновником вважають Фрідріха Ратцеля, який порівнював державу з живим організмом, що тісно пов'язаний з навколишнім середовищем. Тобто держави, як і живі організми народжуються, розвиваються у часі та просторі, досягають зрілості і колись помирають - це так звана "органістична теорія", вплив якої відчутний і у гучному дослідженні О.Шпенглера "Занепад Європи".
Саме ж слово геополітика вперше використав швед Рудольф Челен. Її він визначив, як науку про Державу, як географічний організм, що втілений у просторі.
Але найбільш цікавим, і тим, що безпосередньо стосується тієї території, де розташована Україна - Східної Європи було геополітичне відкриття сера Хелфорда Маккіндера.
Головними першоелементами в геополітиці є Суша та Море. Саме взаємодія між ними і була визначальною у людській історії. З Сушею пов'язують континентальні цивілізації, які вирізняються осідлостю, консерватизмом, переважанням колективних інтересів над особистими. Найяскравішим представником Суші є російський етнос.
Пріоритетами Моря є мандрівництво, мореплавання, торгівля, індивідуалізм та підприємництво. Англія та Америка репрезентують цю стихію.
Німецький геополітик Карл Шмітт образно визначив головні пріоритети Суші та Моря , як Дім та Корабель. Силу Моря він називав "таласократією", а силу Суші - "телурократією".
Отже, вимальовується історична картина протистояння торгових цивілізацій пов'язаних з Морем (Афіни, Давній Карфаген, США) та військово-авторитарних (Спарта, Давній Рим, СРСР), лібералізму та тоталітарізму, демократії та ідеократії.
Можна пригадати відому працю Карла Поппера "Відкрите суспільство та його вороги" в якій він висловлював подібні думки - про протистояння відкритих, демократичних суспільств з закритими, олігархічними, і що саме розвиток мореплавання та торгівлі в Афінах і став витоком їхньої могутності: "Афінська торгівля, її монетарний характер, її морська політика та її демократичні тенденції - це частини єдиного руху". Він наводить цитату з "Історії Пелепонеської війни" Фукідіда в якій той описує, як Фемістокл ще в 482р. до н.е. вперше висловив велику думку про те, що майбутнє афінян - на морі".[5]
Але повернемося до класичной праці Хелфорда Джорджа Маккіндера "Географічна вісь історії" (1904р.), в якій він поділив всю земну кулю на кілька зон.
Перша - Heartland - "Серце світу" - це "серцевина" євразійського континенту, яка географічно майже точно співпадає з територією колишньої Російської імперії.
Далі йде Rimland, або Внутрішній півмісяць. Це - Західна Європа (ключовупозицію в якій займає Німеччина), Середиземноморя, Близький Схід, Індія, Китай та Корея - зона найбільш інтенсивного розвитку людської цивілізації, зона, де стикаються стихії Суші та Моря. Географічно - це узбережжя Євразії.
І, накінець, World Island - Світовий Острів, або Зовнішній півмісяць - який охоплює Британію, Америку, Африку, Австралію та Японію.
А геополітичний закон, який сформулював Маккіндер в роботі "Демократичні ідеали та реальність", надрукованої у 1919 році коли ще не було ані НАТО, ані Варшавського блоку, говорить що:
"Той, хто контролює Східну Європу - домінує над Heartland'ом; той, хто
домінує над Heartland'ом домінує над Світовим Островом; той, хто домінує над Світовим Островом - домінує над світом".
У 1942 році американець Ніколас Спікмен уточнив цей закон, зробивши головний акцент на Rimland, береговій зоні Євразії:
"Той, хто домінує над Rimland'ом - домінує над Євразією; той, хто домінує над Євразією - той тримає долю світу у власних руках".
Але і тут важлива роль відводилась Східній Європі, яка виступала як своєрідна "передова лінія", територія, де стикаються Rimland та Heartland,
Loading...

 
 

Цікаве