WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Порівняльна характеристика економічних показників країн України та Туреччини - Реферат

Порівняльна характеристика економічних показників країн України та Туреччини - Реферат

молокопереробна, олійно-жирова, плодоовочева, рибна та інші ). До агропромислового комплексу належать також підприємства і організації, що забезпечують зберігання, перевезення і реалізацію продукції, і ті, що виробляють машини та обладнання, виконують дослідницьку роботу, готують кадри.
Основою агропромислового комплексу країни, її провідною галузю є сільське господарство.
Сільське господарство Туреччини, незважаючи на дуже помітне позитивне зрушення в індустріальному секторі, продовжує займати серед галузей економіки по ряду параметрів чільне положення: у землеробстві, тваринництві й інших, приєднаних до них сфер економічної діяльності (лісництво, рибальство) зайнято понад половину всього самобутнього насления і створюється п'ята частина валовогонаціонального продукту. Частка сільськогосподарських товарів в експорті країни за останні роки помітно знизилася, але проте не опускається нижче 20-25 %. У землеробстві створюються майже дві третини всього доходу даної отрали. На другому місці знаходиться тваринництво (33,4 %), а роль лісового господарства (1,9 %) і рибальства (1,7 %) незначна.
Сільське господарство поділяється на рослиництво та твариництво.
Рослинництво. Для Туреччини характерно в основному велике поміщицьке землеволодіння. Обробляється около 1/3 усієї території (2-ге місце в Європі і 4-те в Азії).
Землеробство Туреччини включає вирощування зернових, бобових, овоч-баштанних і технічних культур, а також плодівництво.
Ведучу роль грають зернові культури (близько 82 % посівних площ), переважно пщеница і ячмінь. Відносно менше значення мають кукурудза, жито, овес, просо, мал.
Пшеницю, що займає понад 65 % посівів зернових, вирощують повсюдно. У Туреччині переважає яра пшениця; лише у високогірних районах із суворою зимою культивуються озимі сорти. Вирощують високоврожайні мексиканські сорти і російський сорт пшениці "безоста - 1". Частина врожаю цієї культури йде на експорт.
Ячмінь - продовольча культура. Частина його йде на пивоварство. Основні райони виробництва - Центральна і Південно-Східна Автономія.
Кукурудза - третя за значенням продовольча культура. Вирощують переважно на Чорному узбережжі, де кукурудза основний продукт харчування сільських жителів. На другому місці знаходиться Мармуровий район.
Рис, що має обмежене значення в турецькому землеробстві, культивується в місцях з жарким кліматом при штучному зрошенні. Основні райони вирощування - Мраморноморський, Середземноморський, Чорноморський.
Інші зернові культури - жито, овес, просо, полба - вирощуються в невеликих кількостях, причому щорічні збори їх неухильно скорочуються.
Бобові культури займають дуже скромне місце в посівних площах (близько 8 %), але їхнє економічне значення дуже важливе. Бобові включають харчові (сочевиця, горох, квасоля, зелений горошок і боби) і кормові (вика, коров'ячий горох, люцерна, люцин і ескарцет).
Городні і баштанні культури особливо широко поширені поблизу великих міст. Найбільшим попитом користаються бульбові (картопля, цибуля, часник) і баштанні культури (дині, кавуни), а також такі популярні види овочів як огірки, помідори, капуста, баклажани і перець.
Технічні культури розташовані на відносно невеликих площах (менш 12 % усіх посівів), але їхня роль дуже велика, тому що вони забезпечують національну промисловість сировиною і виділяють частину на експорт. У виробництві технічних культур спостерігається більш широке застосування механізації і найманої праці, сучасних методів агрокультури, штучного зрошення, авансування хліборобів і т.п.
Цукровий буряк - нова для Туреччини культура. Сіяти її почали з 1926 р. коли відкрився перший цукровий завод. Посіви цукрового буряка тяжіють до районів нині діючих цукрових заводів.
З волокнистих культур головне місце займають по всіх параметрах бавовник, що вирощується здавна, лиш на початку 20-го століття набув значного розширення. Культивація бавовнику давно здійснюється в двох районах - , Середземноморському та Егейському.
Льон, так як переважно олійні культури, культивується головним чином у західній частині Чорноморського узбережжя.
У маслоробстві крім насінь волокнистих культур використовується соняшник, кунжут, земляний горіх, соя, а також маслина.
Соняшник - також нова культура для Туреччини, частина його використовується в місцевому маслоробному виробництві, а інша - експортується. Соняшник культивується тільки в Мраморноморському районі.
Кунжут - олійна культура, здавна вирощується в Егейському, Середземноморському і Мраморноморському районах. Кунжутна олія використовується в їжі, у виробництві кондитерських і парфумерних виробів. Частину насінь і олії вивозять.
Туреччина поряд з Болгарією і Грецією - основний виробник табаку. Основні табаководні райони - Єгейський, Чорноморський, Мраморноморський і Південно-Східний.
Чай - також нова культура для Туреччини. Чаївництво тяжіє до районів Ризи-Хона, по грунтово-кліматичних умовах (достаток тепла і вологи). Чайна продукція залишається на внутрішніх ринках і йде на експорт.
Плодівництво в Туреччині розвинуте на належному рівні, чому сприяє розмаїтність кліматичних умов. Загальна площа, зайнята виноградниками, посадками маслин, фруктовими садами, складає 3,7 % усієї території. Плодові й горіхові культури давно вже ввійшли у внутрішній товарообіг. Разом з тим плодівництво - важлива експортна ланка. Плодівництво розвинуте насамперед в Егейському районі, на узбережжі Мармурового і Середземного морів. Найбільше економічне значення (особливо в експорті) має виноград, інжир, маслини, цитрусові, а також фундук.
Туреччина по площі виноградників і збору продукції займає одне з перших місць у світі.
Лоцина - лісовий горіх, плоди якої служать екстропродуктом для кондитерської промисловості Західної Європи, широко культивується в Туреччині. Туреччина - найбільший у світі виробник і експортер фундука (до половини світового збору). У різних районах Автономії зустрічаються культурні і дикі зарості волоського горіха.
Крім названих плодових і ягідних культур по всій країні, крім високогірних районів зустрічаються: яблуня, груша, айва, слива, черешня, абрикос, персик, вишня.
У цілому на душу населення приходиться в рік близько 270 кг овочів, 180 кг фруктів і більш 100 кг горіхів і фісташок.
Тваринництво - друга по важливості галузь аграрного сектора. На відміну від землеробства, тваринництво (крім птахівництва) розвивалося майже винятково, за рахунок росту поголової худоби.
Скотарство серед домашніх тварин першість по чисельності й економічному значенні належить вівцям: вони складають більше половини поголової худоби, вівчарство забезпечує 45 % усього доходу. Коза, звичайна й ангорська, займає в Туреччині друге , після овець, місце серед рогатої худоби.
Велика рогата худоба, що
Loading...

 
 

Цікаве