WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Загальний огляд Австралії та країн Океанії - Реферат

Загальний огляд Австралії та країн Океанії - Реферат

грунти - на узбережних східних рівнинах і в південно-західному клині Західної Австралії.
В Австралії не буває сильних землетрусів, немає вулканів. Це пояснюється тим, що більша частина Австралії лежить в області Австралійської платформи.
Австралійські енергетичні ресурси - високоякісне кам'яне вугілля, нафта, природний газ та уран - становлять близько п'ятої частини всіх світових запасів.
Фізико-географічні та історико-політичні особливості Океанії
Океанія - це сукупність островів у центральній та південно-східній частині Тихого океану між Австралією, Малайським архіпелагом на заході і широкою смугою океану, де немає островів - на півночі, сході і півдні.
До складу Океанії, згідно з британською класифікацією,входять Австралія, Нова Зеландія, Полінезія (Французька Полінезія, Лінійні острови, Піткейрн, Самоа, Тонга, Тувалу), Мікронезія (Каролінські острови, Гуам, Кирібаті, Маріанські та Маршаллові острови), Меланезія (Фіджі, Нова Каледонія, Папуа - Нова Гвінея та Соломонові острови). Загальна територія островів (разом з Австралією і Новою Зеландією) становить 8,5 млн км2. Площа власне островів становить 1,26 млн км2. Інколи Океанію розглядають як самостійну частину світу.
Значну частину Океанії становлять володіння Австралії, Великобританії, Нової Зеландії, США та Франції.
Острови за походженням переважно вулканічні (височини) та коралові (низовинні). Найбільша висота островів Океанії - гора Джая на острові Нова Гвінея (5029 м).
Клімат на островах океанічний, переважно субекваторіальний та екваторіальний, на півдні - субтропічний та помірний. Щороку випадає в основному 1000 мм опадів, на навітряних схилах великих
островів- до 10 тис. мм. На островах рослинність представлена вологими тропічними лісами, саванами і луками. Для фауни характерна мала кількість ссавців і безліч птахів, багато з них ендемічні.
Населення Австралії
У 1850 р. в Австралії проживало 400 тис. чол. Чисельність населення збільшилася до 1,1 млн чол. у 1860 р. Двомільйонної позначки чисельність досягла у 1880 p., а ще за століття - 15 млн чол.
Після відкриття Австралії її заселяли переважно вихідці з Англії. Частка англосаксів серед австралійського населення тривалий час становила 90 %. Уряди дотримувалися політики "білої Австралії". Протягом 1945-1965 pp. австралійський уряд сплачував частину витрат на дорогу бідним іммігрантам-європейцям. Програмою скористалися 2 млн чол. Лише з Великобританії до Австралії переселилося близько 1 млн чол.
Упродовж останніх десятиліть дозвіл на в'їзд до Австралії стали отримувати також вихідці з Азії. Нині частка англосаксів знизилася до 70 %. Збільшується приплив емігрантів з Азії та інших регіонів. Нині проблемою стала нелегальна міграція.
4.5.4. Населення Океанії
Корінне населення Океанії - папуаси, меланезійці, мікронезійці і полінезійці. Від початку захоплення Океанії європейськими державами і згодом США чисельність корінного населення зменшилася, водночас утворилось населення європейського походження. З розвитком плантаційного господарства і гірничої справи колонізатори почали завозити до Океанії дешеву робочу силу з Азії. Так склалися національні групи: індійців на островах Фіджі, японців, філіппінців, китайців і корейців на Гавайських островах, в'єтнамців у Новій Каледонії, японців і філіппінців у Мікронезії та ін.
Чисельність населення Океанії становить понад 9 млн чол. (разом з населенням Нової Зеландії).
Протягом останніх 2-3 тисяч років полінезійці розселялися у своєму регіоні з островів Самоа і Тонга. Основна хвиля імміграції маорі до Нової Зеландії припадає приблизно на 50-ті роки XIV ст.
Тривають суперечки щодо походження полінезійців. Найвірогіднішою є концепція про те, що вони є відгалуженням монголоїдної раси з Південно-Східної Азії.
В Тихому океані люди вперше поселилися у Меланезії. Вважають, що мікронезійці є сумішшю меланезійської, полінезійської та малайської крові.
Полінезійська раса вважається проміжною між трьома найбільшими расами людства і має австралоїдні, монголоїдні та євпропеоїдні ознаки.
Список використаної літератури
1. Авдокушкин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. - М.: Маркетинг, 2000.
2. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підруч. для студ. вузів. - К.: Знання, 1999.
3. Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2001.
4. Евстигнеев В. Р. Валютно-финансовая интеграция в ЕС и СНГ: Сравнительный систематизированный анализ. - М.: Наука, 1997.
5. Економіка зарубіжних країн: Підруч. / А. С. Філіпенко, В. А. Вергун, І. В. Бураківський та ін. - 2-ге вид. - К.: Либідь, 1998.
6. Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. - М.: Междунар. отношения, 2000.
7. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / Под ред. Л. Н. Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 2000.
8. Овчинников Г. П. Международная экономика: Учеб. пособие. - 2-е изд., испр. и доп. - СПб.: Изд-во В. А. Михайлова, 1999.
9. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с фр. - М.: Прогресс; Университет, 1994.
10. Рокоча В. В. Міжнародна економіка: Навч. посіб.: У 2 кн. - К.: Таксон, 2000. - Кн. 1. Міжнародна торгівля: теорія та політика.
11. Румянцев А. П., Румянцева Н. С. Международная экономика. - К.: МАУП, 1999.
12. Світова економіка: Підруч. / А. С. Філіпенко, О. I. Рогач, О. І. Шнирков та ін. - К.: Либідь, 2000.
13. Спиридонов И. А. Мировая экономика: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 1998.
14. Халевинская Е., Крозе И. Мировая экономика: Учебник. - М.: Юристъ, 1999.
15. Хасбулатов Р. И. Мировая экономика. - М.: ИНСАН, 1994.
16. Шемятенков В. Г. Евро: две стороны одной монеты. - М.: Экономика, 1998.
17. Экономическая теория национальной экономики и мирового хозяйства: Учебник / Под ред. А. Г. Грязновой. - М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1998.
18. Юридический словарь И. Дахно: Словарь законодательных и нормативных терминов. - 2-е изд., доп. - К.: А.С.К., 2001.
19. Юркгвський В. М. Країни світу: Довід. - К.: Либідь, 1999.
20. Юрчишин В. В. Валютні кризи: Моногр. - К.: УАДУ при Президентові України, 2000.
Loading...

 
 

Цікаве