WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Європейська система центральних банків і європейський центральний банк - Реферат

Європейська система центральних банків і європейський центральний банк - Реферат


Реферат на тему:
Європейська система центральних банків і європейський центральний банк
Історія створення
Європейської системи центральних банків і Європейського центрального банку
Ідея створення Європейського центрального банку (ЄЦБ) виникла ще понад 10 років тому, а в 1988 р. Комітет "За валютний союз в Європі" опублікував детальні пропозиції щодо механізму функціонування ЄЦБ. Подальшого розвитку проект ЄЦБ дістав у доповіді Ж. Делора, представленій у квітні 1989 р. У доповіді було розроблено питання щодо мандата, організаційної структури, функцій і статусу вищого органу валютного союзу - Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ), яка складається з ЄЦБ і центральних банків країн - членів ЄВС.
Однак комітет Ж. Делора визначив лише загальні риси майбутнього інституту, а ґрунтовнішу його розробку здійснив комітет управляючих центральними банками і Валютним комітетом ЄЄ. До грудня 1989 р. вони майже повністю підготували проект статуту ЄЦБ.
Статут ЄСЦБ і ЄЦБ було прийнято у рамках Маастрихтського договору.
25 травня 1998 р. уряди 11 країн - учасниць ЄВС обрали президента, віце-президента і чотирьох членів виконавчої дирекції, їхні повноваження стали чинними 1 липня 1998 р. Цей день вважається днем створення Європейської системи центральних банків і Європейського центрального банку, який розташовується у Фран-кфурті-на-Майні (у Німеччині).
1 січня 1999 р. разом із запровадженням єдиної валюти евро почала функціонувати Європейська система центральних банків.
Формування статутного капіталу і резервів
Європейського центрального банку
С/татутний капітал ЄЦБ становить 5 млрд евро. Єдиними акціонерами ЄЦБ є національні центральні банки (НЦБ) Європейського
валютного союзу. Квоти країн-учасниць залежать від обсягу ВВП і чисельності населення (табл. 5). Найбільшу частку в капіталі ЄЦБ з країн єврозони має Німеччина (24,5 %), на другому місці з великим відривом стоїть Франція (16,8 %). Найменша квота припадає на Фінляндію (1,4 %), Ірландію (0,85 %) і Люксембург (0,15 %).
Країни, що не увійшли до європростору (OUT-Countries), вно-сять до капіталу ЄЦБ 5 % від їх очікуваної квоти як компенсацію його операційних витрат.
Встановлено, що між центральними банками країн-членів розподілятиметься лише 80 % прибутку ЄЦБ, а решта 20 % призна-чається для підтримки його валютних резервів. Такий механізм розподілу прибутку запроваджуватиметься поступово протягом 5 років з метою пом'якшення ефекту перерозподілу прибутків цен-тральних банків Австрії, Німеччини, Бельгії, Нідерландів та Ірландії на користь інших центральних банків.
Для формування резервів ЄЦБ національні центральні банки країн - членів ЄВС повинні передати ЄЦБ частину своїх валютних і золотих резервів у розмірі близько 40 млрд евро, 15 % цієї суми планувалося надати до 1 січня 1999 р.
Національні центральні банки продовжують управляти част-кою резервів, яка не надійшла до ЄЦБ. Проте будь-які операції з іноземними резервними активами можна здійснювати лише з дозволу ЄЦБ, що обмежує можливості центральних банків країн-членів.
Організаційна структура Європейської системи центральних банків
Європейська система центральних банків не є юридичною особою і не має власних керівних органів. Системою керують два органи ЄЦБ: Керівна рада і Виконавчий комітет (рис. 1).
Керівна рада (Governing Council) складається з членів Виконавчого комітету і керівників національних центральних банків країн - учасниць ЄВС. Основні обов'язки Керівної ради:
o прийняття рішень щодо кредитно-грошової політики ЄВС;
o розробка заходів і визначення інструментів монетарної політики.
Керівна рада не підпорядковується національним органам і органам ЄС. Рішення ухвалюються простою більшістю голосів, кожен член ради має один голос. У спірних ситуаціях право вирішального голосу надається президентові.
Голоси країн у Керівній раді розподіляються пропорційно до часток їхнього капіталу в статутному капіталі ЄЦБ.
До виконавчого комітету (Executive Board) входять президент, віце-президент ЄЦБ і чотири члени, які компетентні у сфері валютних відносин і банківської справи й обираються главами держав і урядів ЄС за рекомендацією міністрів економіки і фінансів. Основні завдання Виконавчого комітету:
o здійснення кредитно-грошової політики згідно з рішеннями Керівної ради;
o розробка директив для центральних банків країн-членів згідно з повноваженнями, делегованими Виконавчому комітету Керівною радою;
o координація монетарної політики країн - членів ЄВС.
Усі члени Виконавчого комітету призначаються на строк 8 років без права поновлення. Виконавчий комітет підпорядковується Європейському парламенту і Раді міністрів країн - членів ЄС.
До організаційної структури ЄСЦБ входить також Генеральна рада (General Council), яка складається з президента, віце-президента ЄЦБ і представників національних центральних банків усіх 15 країн ЄС. Генеральна рада успадкувала повноваження Європейського монетарного інституту і до її обов'язків належать:
o збирання і надання статистичної інформації;
o встановлення обмінних курсів валют країн ЄС, що не входять до зони евро;
o підготовка річних звітів ЄЦБ;
o розробка правил стандартизації банківських операцій національних центральних банків ЄС;
o взаємодія країн ЄВС з іншими країнами ЄС.
Генеральна рада існуватиме доти, доки всі країни ЄС не увійдуть до валютного союзу.
Центральні банки країн, що не приєднались до зони евро, є асоційованими членами ЄСЦБ з правом дорадчого голосу. Вони не беруть участі в розробці кредитно-грошової політики і втіленні її в життя, а також зберігають певну автономію, сприятливу для дотримання національних інтересів. Окремі винятки для НЦБ Великобританії і Данії були застережені ще статтями Маастрихтської угоди.
Список використаної літератури
1. Авдокушкин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. - М.: Маркетинг, 2000.
2. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підруч. для студ. вузів. - К.: Знання, 1999.
3. Весь мир: энцикл. справ. - Минск: Литература, 1998.
4. Дахно І. І. Міжнародне економічне право: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2000.
5. Дахно І. І. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2001.
6. Евстигнеев В. Р. Валютно-финансовая интеграция в ЕС и СНГ: Сравнительный систематизированный анализ. - М.: Наука, 1997.
7. Економіка зарубіжних країн: Підруч. / А. С. Філіпенко, В. А. Вергун, І. В. Бураківський та ін. - 2-ге вид. - К.: Либідь, 1998.
8. Киреев А. П. Международная экономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. - М.: Междунар. отношения, 2000.
9. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / Под ред. Л. Н. Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 2000.
10. Международные экономические отношения / Под общ. ред. В. Е. Ры-балкина. - М., 1998.
11. Миклашевская Н. А., Холопов А. В. Международная экономика: Учебник. - М.: Изд-воМГУ; Дело и сервис, 1998.
12. Мировая экономика / Под ред. В. К. Ломакина. - М.: АНКИЛ, 1998.
13. Мировая экономика: Учебник / Под ред. А. С. Булатова. - М., 1999.
14. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. для студ. вузів / В. В. Козик та ін.- Львів: Львівська політехніка, 1999.
15. Овчинников Г. П. Международная экономика: Учеб. пособие. - 2-е изд., испр. и доп. - СПб.: Изд-во В. А. Михайлова, 1999.
Loading...

 
 

Цікаве