WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Місце Ялтинської конференції у розвитку міжнародної дипломатії - Реферат

Місце Ялтинської конференції у розвитку міжнародної дипломатії - Реферат

обладнання, транспорту тощо протягом двох років після капітуляції;
2) щорічні товарні поставки поточної продукції;
3) використання праці військовополонених [7. -- c. 196].
Проте остаточне вирішення цього питання було покладено на Міжсоюзну контрольну комісію, яка мала збиратися у Москві [2. -- c. 353].
На третьому пленарному засіданні основним було польське питання: нові польські кордони і новий польський уряд. Щодо східних кордонів Польщі значних суперечок не було, хоча Рузвельт і мав намір приєднати до польської території Львів та деякі польські кордони, що виходили за межі "лінії Керзона". Але Сталін домігся того, що було вирішено провести східний кордон Польщі по "лінії Керзона" з відхиленням від неї в деяких районах на 5-8 км. на користь Польщі. Що ж до західних кордонів, то, за планом Сталіна, вони мали проходити по Одеру і Західній Нейсі з залишенням Штеттіна за Польщею. Цей проект викликав різке заперечення з боку голів американського та англійського урядів. Отже, з питання західних кордонів Польщі остаточного рішення прийнято не було, але Сталін, Рузвельт і Черчілль дійшли згоди, що "Польща повинна отримати значні прирощення території на півночі і на заході".
Ситуація з питанням польського уряду була дещо складніша. На момент проходження конференції існувало два польських уряди: у Любліні, який визнавав СРСР, і в Лондоні, який визнавали США і Великобританія. Черчілль висловив занепокоєння тим, що СРСР втручається у внутрішні справи Польщі: "Піднявши меч, щоб захистити Польщу, яка зазнала брутального нападу з боку Гітлера, ми ніколи не погодимося з ухвалою, яка не забезпечуватиме перетворення Польщі на вільну та суверенну державу" [2. -- c. 353-354].
США і Великобританія планували провести в Польщі демократичні вибори, без втручання інших держав, тим самим намагаючись залишити люблінський уряд Берута без підтримки СРСР. Радянський уряд не міг допустити втрати політичного впливу на таку стратегічно важливу державу, як Польща. Тому це питання не було вирішено остаточно, хоча союзники дійшли принципової згоди, що новий уряд матиме назву "Тимчасовий польський уряд національної єдності" і буде сформований на базі Тимчасового національного польського уряду з включенням деяких "лондонських" поляків. Заключні переговори з цього питання мали відбутися в Москві під керівництвом Молотова та послів Великобританії та США. Поступкою СРСР союзникам була "Декларація про звільнену Європу", яка передбачала проведення вільних виборів і формування демократичних урядів у Сх. Європі. Ця декларація мала стати гарантом розв`язання польської проблеми. Але це була формальна поступка Сталіна, оскільки на територіях, зайнятих Червоною Армією, реально міг бути проведений лише "радянський варіант" вільних виборів.
Невирішеним повністю перд початком конференції було питання створення ООН. Основи Статуту ООН були розроблені в Думбартон-Оксі у 1944 р. Але там не було вирішене питання про процедуру голосування в Раді Безпеки. На Ялтинській конференції було вирішено, що постанови Ради Безпеки з питань процедури вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало 7 з 11 членів Ради. Питання підтримання миру та безпеки і інші важливі питання вважаються прийнятими, якщо за них проголосувало 7 членів Ради, включаючи співпадання голосів усіх постійних членів Ради -- СРСР, США, Великобританії, Франції і Китаю, причому сторона, що бере участь у суперечці, що не несе загрози миру та безпеці, утримується від голосування. Якщо ж до одного з 5 постійних членів Ради мають застосовуватися будь-які санкції, ця країна має "право вето".
Ще в Думбартон-Оксі Сталін ставив питання про представництво в ООН усіх 15 союзних респубілк. На конференції в Ялті радянською делегацією ставилася вимога про прийняття в ООН хоча б 2-3-х союзних республік. Аргументувалося це тим, що, наприклад, Україна і Білорусія переважають за кількістю населення і політичним значенням деякі держави, членство яких в ООН ніхто не заперечує. Рузвельт у листі до Сталіна від 10 лютого 1945 р. підтримував його позицію, але поставив голову радянської делегації перед фактом, що, можливо, Америка вимагатиме і для себе додаткових місць в ООН. У відповіді 11 лютого Сталін погоджувався з Рузвельтом [6. -- T.2. -- C. 202-203]. В кінцевому результаті голови трьох урядів вирішили скликати 25 квітня 1945 р. конференцію в Сан-Франциско для підготовки і прийняття Статуту ООН. США і Великобританія зобов`язалися підтримати на ній допуск Української та Білоруської РСР до першопочаткового членства в ООН.
Також на Кримській конференції було обумовлено вступ СРСР у війну з Японією.
Розуміючи потребу США у участі СРСР в цій війні, Сталін поставив максимально вигідні для СРСР умови. Рузвельт, не маючи іншого вибору, прийняв їх. Отже, 11 лютого було вирішено, що СРСР вступає у війну з Японією через 2-3 місяці після капітуляції Німеччини на умовах: СРСР передаються Курильські острови, південна частина острова Сахалін з супутними островами, контроль над портами Дайрен і Порт-Артур, спільна з Китаєм експлуатація Китайської Східної та Південної Манчжурської залізниць, збереження статус-кво Монголії.
Окрім вищезгаданих питань, на Ялтинській конференції було вирішено сприяти угоді між маршалом Тіто і прем`єр-міністром югославського емігрантського уряду (у Лондоні) і на її основі створити Тимчасовий об`єднаний уряд і Тимчасовий парламент.
Була прийнята декларація "Єдність в організації миру, як і у веденні війни", де голови трьох урядів підтвердили свої наміри загальними зусиллями довести війну до кінця та забезпечити в наступний мирний період співробітництво та взаєморозуміння між державами як умову миру в світі.
Під кінець конференції учасники вирішили утворити постійну нараду міністрів закордонних справ СРСР, США, і Великобританії, яка мала збиратися раз на 3-4 місяці для консультації і практичних рішень.
Отже, Ялтинська конференція стала прикладом того, як при необхідності країни з антагоністичними поглядами на світовий устрій можуть дійти згоди у найгостріших питаннях. Фактично в усіх питаннях, що розглядалися, хоча б одна зі сторін ішла на компроміс. Незважаючи на це, кожнасторона досягла основних цілей, які ставила перед собою до початку конференції: США домоглися вступу СРСР у війну з Японією, Великобританія створила необхідні умови протистояння СРСР в Європі, а Радянський Союз, окрім вигід у німецькому та японському питаннях, забезпечив собі можливість політичного впливу на країни Східної Європи.
Ця конференція стала опорним пунктом майбутніх дипломатичних відносин, адже саме на ній було вирішено основні питання створення ООН як гаранту стабільності у післявоєнному світі.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Баффа Дж. История Советского Союза. Т.2. От Отечественной войны до положения второй мировой державы. Сталин и Хрущев. 1941 -- 1964 гг.: Пер. с итал. -- 2-е изд. М., 1994. -- 632 с.
2. Дюрозель Жан-Батіст. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Пер. з фр. Є. Марічева, Л. Погорєлова, В. Чайковського. -- К., 1995. -- 903 с.
3. История международных отношений и внешней политики СССР: В 3-х томах: Т.1 / Под ред. И. А. Кирилина. -- М., 1986. -- 416 с.
4. Киссинджер Г. Дипломатия. Пер. с англ. В. В. Львова / Послесл. Г. А. Арбатова. -- М., 1997. -- 848 с.
5. От "Барбароссы" до "Терминала": Взгляд з Запада / Сост. Ю. И. Логинов: Перевод. -- М., 1988. -- 463 с.
6. Переписка Председателя Совета Министров СРСР з президентом США и премьер-министрами Великобритании во время Великой Отечественной войны. 1941 -- 1945 гг. В 2-х т. -- М., 1989.
7. Цвєтков Г. М. Міжнародні відносини і зовнішня політика в 1917-1945 рр.: Навч. посібник. -- 1997. -- 232 с.
8. Коппель О. А., Пархомчук О. С. Міжнародні відносини ХХ століття. -- К., 1999. -- 255 с.
Loading...

 
 

Цікаве