WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Транснаціональні корпорації та їх роль у сучасних міжнародних економічних відносинах - Курсова робота

Транснаціональні корпорації та їх роль у сучасних міжнародних економічних відносинах - Курсова робота

інвестицій, відкинувши на друге і третє місця відповідно Великобританію і США. За період 1988 - 1990 рр. Японія експортувала у формі прямих інвестицій капітал вартістю 126 млрд. дол., не рахуючи реінвестицій іноземних відділень. У ті ж роки іноземні прямі інвестиції Великобританії з урахуванням реінвестицій склали 94 млрд. дол.,
а США (також з урахуванням реінвестицій) - 72 млрд. Різко
зріс річний експорт прямих інвестицій країн, що розвиваються,
за рахунок головним чином нових індустріальних країн. Ще на початку 80-х на країни, що розвиваються, припадав усього 1% щорічного вивозу прямих інвестицій, а до 1990 р. ця частка збільшилася до 5%.
Починаючи із середини 20 ст. основна частина міжнародних прямих інвестицій направлялася в ровинуті країни. Особливо привабливими в цьому відношенні були США і Західна Європа. За останні роки значення регіонів як імпортерів капіталу у формі прямих інвестицій ще більш зросло.
За станом на 31 березня 1991 р. на частку США і ЄС прийшлося 60% кумулятивної суми прямих інвестицій за рубежем японських ТНК, проти 35% десятьма роками раніше. В цілому для всіх ТНК в останні роки є типовим витрата 80% міжнародних прямих інвестицій для купівлі чинних підприємств або для злиття з ними. Відповідно тільки 20% міжнародних прямих інвестицій йде на створення нових підприємств.
Характерною рисою ситуації в області міжнародних інвестицій в останні роки для Західної Європи і США є вирівнювання їхніх позицій як експортерів та імпортерів прямих інвестицій. У 1990 р. накопичення країн Західної Європи як експортерів приблизно на 13% перевищували кумулятивну суму міжнародних прямих інвестицій у цьому регіоні, тоді як у 1967 р. експортні накопичення перевищували імпортні в 1,5 раза. Експортні накопичення прямих інвестицій США в 1990 р. усього на 7% перевищували суму завезеного капіталу, тоді як у 1967 р. перевищення було майже десятикратним, Японія на декілька десятиліть відстає від США за співвідношенням експорту й імпорту прямих інвестицій. Її експортні накопичення в 1990 р. у 20 разів перевищували імпортні.
Щодо розширення діяльності ТНК у сфері послуг спостерігається зниження
частки інвестицій у видобувній і обробній промисловості базові галузі.
Частка видобувних галузей у іноземних інвестиціях із промислово розвинутих
країнах зменшилася з 22,7 % у 1970 році до 18,5 % у 1980 році і до 11, 3 %
у 1990 році, частка промисловості відповідно - із 45,2 % до 43,8 %, і 38,7
% тоді як частка сфери послуг зросла з 31,4 % до 37,7 % і 50.1 %.
Аналогічна картина складається й у структурі іноземних вкладень: у
промислово розвинуті країни - у загальній сумі іноземних інвестицій частка
видобувних галузей знизилася з 16,2% у 1970 році до 9,1 % у 1990 році,
промисловості - із 60,2% до 42,5%, тоді як частка сфери послуг зросла з 23,
7 % до 48,4%; країнах, що розвиваються - у 1980 - 1990 роках частка
видобувних галузей зменшилася з 22,7 % до 21,9 %, промисловості - із 54,6%
до 48,6 %, тоді як частка сфери послуг збільшилася з 22,7 % до 29,5%. Як
очевидно в країнах, що розвиваються, структура іноземних інвестицій
змінилася не настільки радикально.
Однією з причин зменшення частки інвестицій у видобувній й обробній
галузях є відносне зменшення значення сировини в економіці. Тенденція до
зниження в міру розвитку науково-технічного прогресу матеріало- і
енергоємністі готової продукції протистоїть абсолютному збільшенню
виробництва і споживання сировини і палива. Це призводить до скорочення
"частки продукції найважливіших галузей і до зменшення витрати сировини й
енергії на одиницю національного доходу і промислового виробництва.
Підводячи підсумок, можна сказати, що ТНК в усе зростаючому ступені
перетворюються в двигуни економічного росту, оскільки вони створюють
найкращі умови для розкриття можливостей підприємництва, розвитки передової
технології і росту кваліфікації робочої сили. Задача національних урядів
складається в тому, щоб використовувати ці можливості ТНК.
2.4. Фінансові і валютно-кредитні аспекти функціонування ТНК
Найбільший вплив ТНК має на світовий кредитний ринок і ринок акцій. Вони не тільки активно використовують євродолари як позичальники, але і нарощують їхні резерви, будучи самими помітними власниками депозитів у євродоларах. Що стосується світового ринку акцій, то, по суті, більшість головних на фондових біржах компаній, - це ТНК. Продаючи на іноземних фондових ринках свої акції, випускаючи свої єврооблігації на євроринках і прибігаючи до єврокредитів, ТНК за рахунок цих фінансових джерел можуть фінансувати значну частину своїх капіталовкладень.
Транснаціональні корпорації перетворилися в найбільш активних учасників світового фінансовогоринку, діючи на всіх його сегментах. Так, будучи головними експортерами й імпортерами товарів і послуг у світі, ТНК стали значними клієнтами на світовому валютному ринку. Хоча комерційні банки і проводять на цих ринках операції у своїх інтересах, основна маса валютних операцій здійснюється ними з доручення своїх клієнтів, насамперед ТНК.
З розвитком світового господарства на світовому валютному ринку з'явилися нові "чинні особи". Валютний ринок розширився за рахунок міжнародної торгівлі, більш активної участі банків у міжбанківському ринку. Для діяльності ТНК і інтеграційних угруповань знадобилися зміни у валютному режимі. Виник євроринок валют - сукупність операцій із валютами, що виступають на вільному світовому валютному ринку поза країною походження. ТНК і інші міжнародні компанії володіють значними сумами у вільно конвертованій валюті, можуть обміняти їх у будь-який час на будь-яку іншу валюту. Вкласти гроші в банк будь-якої країни. Маса цих грошей величезна, ТНК намагаються вкладати їх у найбільше стабільні валюти і при найменших змінах курсів ці гроші перетворюються в "гарячі". ТНК мають накопичення в різних валютах, це веде їхній ризик до мінімуму.
Євродолар, швейцарський франк і німецька марка - це європейські валюти, але на рахунках банків, що знаходяться не США, Швейцарії, Німеччини, не на батьківщині цих валют. Ці гроші швидко переміщаються з однієї країни в іншу ще й у залежності від розміру процентної ставки і співвідношення курсів. Джерела цих грошей - платежі по експортних і імпортних постачаннях міжнародних підприємств - частіше усього філій і субпідрядників ТНК.
У 80-і роки для послаблення валютних ризиків були створені декілька механізмів. Наприклад, "своп" - обмін деякої суми грошового капіталу разом із відсотками в одній валюті на відповідну суму з відсотками в іншій валюті. Своп містить у собі чотири моменти:
1) взаємний обмін фінансовими засобами за узгодженим валютним курсом;
2) обмін процентними виплатами, накопиченими за півроку або рік на основі узгодженої суми капіталу і процентної ставки;
3) обернений обмін початкових сум після закінчення визначеного терміну по початкового валютного курсу;
4) відсутність зв'язку з визначеною статтею активу або пасиву (загальний обсяг зобов'язань підприємств не змінюється).
Не слід також забувати, що хоча курси валют регулюються на урядовому і міжурядовому рівнях,
Loading...

 
 

Цікаве