WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Глобалізація світогосподарських зв’язків - Дипломна робота

Глобалізація світогосподарських зв’язків - Дипломна робота

напівфабрикатів, а включає у себе також придбання послуг та кваліфікованої робочої сили.
Ще одним показником глобалізації світової економіки та розширення ділової активності по всій планеті є значне зростання операцій всередині фірм, а також торгівля між партнерами в стратегічних альянсах чи спільних підприємствах у різних регіонах світу. Такий розвиток набрав сили з 1980-х років і створив один з напрямів по формуванню та підтримці системи глобальної торгівлі. Глобальні ринки товарів та глобальні ринки послуг, які особливо швидко зростають, нині ув'язали країни, регіони, міста, організації та окремих людей у щільну мережу, яка заводить нас значно далі від нашого уявлення про торгівлю як обмін готовими виробами ( див. рис. 2.4 та табл. 2.4 додатку).
Світовий економічний прогрес протягом останніх чотирьох десятиріч може бути краще усвідомлений через відповідні успіхи міжнародної торгівлі, зокрема багатосторонні торговельні угоди. На рубежі XX та XXI ст. все більш популярним стає новий сценарій майбутнього розвитку світової торгової системи та світових ринків капіталу. У колах вчених та політиків ця модель одержала назву "Керовані торгівля та інвестиції" (MTI - Managed Тrade & Investments). Вона з'явилася як результат не завжди успішних торгово-фінансових операцій Сполучених Штатів зі своїми торговими партнерами. Найвизначнішим з них, а також найнебезпечнішим для США партнером була й залишається Японія.
Основа цієї моделі базується на погодженні й встановленні як на макрокерованому, так і на мікрокерованому рівнях вимог до досягнення балансу у двосторонніх торгово-фінансових відносинах. Якщо до макрокерованого рівня відносять орієнтовні обсяги національного екс-порту та імпорту у межах таких відносин, то до мікрокерованих орієн-товних цілей відносять двосторонні торгові баланси по окремих товарних групах. Прибічники цього сценарію стверджують, що в разі перемоги моделі МТI глобальна конкуренція перетворюється у безприбуткову гру, в якій країни, що не прийняли нові міжнародні правила, будуть серед тих, що зазнали поразки. Оскільки країни-учасниці на практиці по-різному інтерпретують нові міжнародні правила, на думку засновників цієї моделі вимагатимуться розробка та затвердження кількісних показників у ключових торгових та виробничих секторах економіки [32].
Які ж масштаби глобальних процесів у торгово-фінансовій сфері на рубежі XXI століття? За даними ООН, світовий обсяг прямих іно-земних інвестицій на початку 90-х років дещо скоротився у зв'язку з широкомасштабними змінами у світовій економіці, пов'язаними значною мірою з розпадом деяких країн, однак з 1993 р. він знову почав зростати і у 1997 р. досяг 3 трлн дол., причому майже 90% цієї суми припадає на ТНК [64]. У середині 90-х років щоденний глобальний рух капіталів сягав 1-1,5 трлн дол. Відбулася значна трансформація глобальних торгових потоків. На активізацію та диверсифікацію цих потоків значно вплинуло те, що оплата товарів та послуг у 116 країнах стала повністю конвертованою, що дозволило усунути валютні обмеження, які перешкоджають світовій торгівлі.
У ділових та наукових колах раніше висловлювалася думка про те, що глобалізація приведе до глибокої інтеграції, яка проявлятиметься через розширення сфери діяльності СОТ та застосування практики гар-монізації на регіональному рівні. На наступних етапах домінувала думка про те, що лібералізація зовнішніх економічних відносин між країнами-учасницями буде більш дійовим та, мабуть, більш революційним фактором, ніж будь-які інші торгово-політичні рішення. Основним ар-гументом для такої зміни підходів був надто мізерний прогрес, який було досягнуто у сфері лібералізації через багатонаціональні зусилля. Це пояснюється тим, що СОТ складається з представників більш як 100 національних економік, які дуже відрізняються одна від одної. Тому зовнішні й внутрішні бар'єри, які поки що залишаються, буде нелегко ліквідувати у майбутньому лише шляхом переговорів. Тільки ті країни, які проявлятимуть щиру зацікавленість у здійсненні подальшої лібера-лізації й гармонізації своїх економік, зможуть взяти участьу спільних діях.
В основу класичної теорії міжнародного поділу праці було покла-дено уявлення про те, що найбільш промислове розвинуті країни ви-робляють готову продукцію для внутрішнього споживання й на експорт, у той час як економічно менш розвинуті країни, що знаходяться на пе-риферії світової економіки, поставляють на експорт продукцію видо-бувної промисловості й сільськогосподарські товари. "Правило кожного розсудливого голови сім'ї полягає у тому, щоб не намагатися зробити самому річ, яку йому буде дешевше купити, ніж зробити. Те, що розумно в управлінні домашнім господарством, лише у виключному випадку буде безрозсудністю й у великому королівстві", - така відправна точка аналізу, представленого у 1776 р. Адамом Смітом, засновником концепції вільної торгівлі [34]. Таке уявлення про глобальний розподіл праці раніше якоюсь мірою допомагало пояснювати причини нерівномірності розвитку світової економіки, однак не в змозі було пояснити причини швидкої індустріалізації деяких країн третього світу й їхнього проникнення на світові ринки як експортерів готових виробів і капіталоємної продукції.
В кінці XX ст. все ще прийнято вживати поняття "периферія" у світовій економіці. Однак значний інтерес становить аналіз тих унікаль-них і різноманітних шляхів, якими країни третього світу змогли інтег-руватися у світову економіку. Специфіка криється, головним чином, у сфері залучення ними прямих іноземних інвестицій, а також інших їх різновидів, головним чином портфельних, які у деяких країнах відігра-вали вирішальну роль при переміщенні виробничих потужностей з пер-шого світу у країни третього світу (див. рис. 2.5 та 2.6 додатку) .
Динаміка потоку прямих іноземних інвестицій змінювалася протя-гом другої половини XX ст. На початку 1990-х років потік ПІІ на пери-ферію істотно скоротився, оскільки головні їх джерела у Європі й Японії змінили вектор переважного використання й сконцентрували свій по-тенціал на придбаннях, поглинаннях та злиттях у промислове розвинутих країнах. До того ж у ці роки довгострокові міжнародні інвестиційні потоки частіше здійснювалися через випуск міжнародних облігацій або шляхом жорсткого банківського кредитування.
Одне з найбільших реформувань світового виробництва сталося після нафтової кризи 1970-1980-х рр. Воно привело до великого пере-міщення виробничого потенціалу з розвинутих країн у країни третього світу і, головним чином, у найбільш динамічні НІК. У 1990-і роки значно зросла частка іноземних інвестицій у країни колишнього соціалістичного табору. Переміщення у ці країни виробничих потужностей відбувалося часто у формі переводу складальних дільниць, підрозділів по виготовленню окремих вузлів, і лише у дуже рідких випадках разом із виробництвом переносилися ключові дослідницькі й проектні служби. Перенесення останніх відбувалося, як правило, між розвинутими інду-стріальними країнами [36].
На глобальне переміщення виробничого потенціалу вплинуло де-кілька факторів:
ў зростаюча мобільність капіталу, потужний потік кредитування країн
Loading...

 
 

Цікаве