WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Митно-тарифні засоби зовнішньоекономічної політики - Курсова робота

Митно-тарифні засоби зовнішньоекономічної політики - Курсова робота


Контрольна робота
з дисципліни "Зовнішньоекономічна політика"
за темою:
"Митно-тарифні засоби зовнішньоекономічної політики."
План
1. Вступ............................................................................стор. 3
2. Роль і види митно-тарифних засобів зовнішньоекономічної політики................................стор. 3
3. Види митних зборів....................................................стор. 5
4. Митні тарифи..............................................................стор. 10
5. Особливості сучасної митно-тарифної політики.....стор. 12
6. Висновок......................................................................стор. 15
7. Список використаної літератури...............................стор. 16
1. Вступ.
Міжнародна торгівля, як і будь-який інший вид людської діяльності, не може здійснюватися у правовому вакуумі. На сучасному етапі вона відбувається у межах досить чітко визначеного правового поля.
Протягом періоду після Другої світової війни правова база між народної торгівлі була створена значною мірою завдяки тривалим переговорам у рамках Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Серед торгових засобів ЗЕП найдавнішими і перевіреними є митно-тарифні. Їх основою є митні збори, зведені в митні тарифи.
Митний збір - це непрямий податок, який стягується з товарів, що ввозяться у країну або вивозяться з неї. Цей податок включається в ціну продажу, а тому оплачується споживачем товарів.
Митні збори існували ще за часів, що передували створенню централізованої держави. Тоді вони мали в основному фіскальний характер, оскільки їх основна мета полягала у поповненні скарбниці. У подальшому розвитку суспільства значення митних зборів як інструмента ризику зменшується, а зростає їх роль як ефективного засобу здійснення торгової політики. Однак фіскальна функція митного збору зберігається. Нині частка надходжень від стягування митних зборів у прибутковій частині бюджету становить у розвинених країнах близько 10-20 %, а в тих, що розвиваються, - ще більше.
2. Роль і види митно-тарифних засобів зовнішньоекономічної політики.
Економічна роль митного збору:
" створює вартісний бар'єр, що підвищує ціну імпортного товару. Мито є першим і часто єдиним чинником, що збільшує ціну товару при його переміщенні на внутрішній ринок країни;
" цілеспрямовано застосовуючи мито, держава може стимулювати розвиток певних галузей економіки.
Торгово-політична роль митного збору:
" захищає певні галузі економіки від конкуренції іноземних товарів. Це не обов'язково мають бути слабші в економічному плані галузі або підприємства. Часто найзахищенішими є саме найрозвиненіші, монополізовані галузі. Мета такої політики - створити національним виробникам умови для отримання 11.1 внутрішньому ринку монопольно високого прибутку як однієї з умов ефективної діяльності на зовнішньому ринку;
" широко використовується як важіль тиску на конкурентів з метою примусити їх піти на певні поступки.
Після зниження мита, у повоєнні роки під час переговорів у межах ГАТТ окремі економісти заявили, що роль митних зборів як торговельно-політичного засобу послабшала, що свідчить про припинення протекціонізму. Зовні це схоже на правду: після реалізації домовленостей, досягнутих під час "Токійського раунду", середній рівень митного збору становив 4,9 %. Після подальшого зниження в ході виконання рішень "Уругвайського раунду" середній рівень митного збору не перевищував 3%.
На практиці справи дещо інші. Проти твердження про припинення митного протекціонізму свідчить той факт, що на всіх раундах переговорів у межах ГАТТ одним з основних питань була проблема зниження митних зборів. До того ж постійно виникають "митні війни". Крім того, останніми роками митні збори знижуються лінійно, але на окремі товари їх скасовують повністю, чим значною мірою і пояснюється низький середній рівень обкладання.
Варто зазначити, що раніше митні збори були єдиним засобом, протекціонізму, тепер вони - один з багатьох інструментів цієї політики.
Угода про митну оцінку була укладена у 1980 р. після Токійського раунду переговорів ГАТТ і замінила громіздкі процедури і правила визначення митної вартості товарів.
Основна мета цієї угоди полягає в захисті інтересів чесних торгівців. Вона встановлює, що митні органи за основу для нарахування мита беруть ціну, сплачену імпортером певного товару за конкретною угодою. Це стосується угод, укладених як пов'язаними сторонами (related-party transactions) так і не пов'язаними сторонами (arms-length transactions).
Міжнародна торгівля знає кілька способів нарахування мита:
o адвалерний;
o специфічний;
o комбінований або змішаний.
3. Види митних зборів.
Оскільки митні збори стягують з різною метою, їх можна класифікувати за різними ознаками. За цілями стягнення розрізняють такі митні збори:
o фіскальні, основною метою яких є збільшення фінансових надходжень до бюджету;
o протекціоністські, що мають здебільшого торгово-політичну
мету.
Необхідно зазначити, що важко встановити виразну відмінність між цими видами мита.
За об'єктом обкладення митні збори бувають такими:
o ввізними, або імпортними, що стягуються з імпортованих товарів або під час випуску товарів з митних складів, розташованих всередині країни. Це найпоширеніший вид мита, який почали застосовувати раніше за інші; на нього припадає центр ваги в сучасній торговій політиці;
o вивізними, або експортними, що стягуються з товарів при вивезенні їх за кордон. Їх торгово-політична роль полягає у зменшенні обсягу експорту певних товарів або у штучному підвищенні їх ціни. Цей вид мита часто використовують з фіскальною метою, а також для вирівнювання низької ціни на внутрішньому ринку і високої - на зовнішньому. Крім того, вивізне мито може стягуватися з товарів, в експорті яких країна є монополістом. Нині цей вид мита застосовують рідко;
o транзитними, що стягуються за провезення товару територією тієї чи іншої країни. Оскільки всі держави, як правило, зацікавлені у розширенні транзиту через їх територію, бо це приносить великий дохід, цей вид мита застосовують дуже рідко і здебільшого з фіскальною метою. Більшість країн вважають за краще стягувати різні транзитні збори: дозвільні, гербові, статистичні, плату за провезення вантажів територією своєї держави.
За способом стягнення митні збори поділяють на такі:
o специфічні, які є певною сумою, що стягується із встановленої одиниці ваги, обсягу або кількості товару. Іншими словами, розмір мита залежить не від ціни, а від кількості товару, що вивозиться чи ввозиться;
o адвалерні, що встановлюються у вигляді певного відсотка з ціни товару. Розмір цього мита прямо пропорційний ціні товару.
Якщо ціни коливаються, останні два види мита поводяться по-різному: у разі збільшення ціни сума, що сплачується як адвалерне мито, збільшується пропорційно підвищенню вартості товару,тоді як специфічна залишається на попередньому рівні. Навпаки, у разі зниження цін сума, що сплачується як адвалерне мито, зменшується, а специфічна, як і раніше, залишається на тому самому рівні. Звідси доходимо висновку: якщо ціни зменшуються, ефективнішим є специфічне мито, у противному разі - адвалерне. Незалежність специфічного мита від ціни товару позбавляє його певної еластичності й знижує ефективність його використання в торгово-політичних цілях.
Крім того, в умовах світових інтеграційних процесів
Loading...

 
 

Цікаве