WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Діяльність Троїстого союзу та його місце в історії міжнародних відносин - Курсова робота

Діяльність Троїстого союзу та його місце в історії міжнародних відносин - Курсова робота

Італію, шукати зближення з німцями. Це може здаватися дивним, якщо згадати, що під час туніської авантюри Бісмарк заохочував французів на захоплення Тунісу і займав стосовно Італії насправді ворожу позицію. Він зневажливо називав італійців "шакалами, які підбирають здобич, кинуту хижаками".
До того ж в Італії при владі стали франкофіли. У 1876р. до влади прийшла так звана "ліва ліберальна партія" або просто "ліва", як її частіше називали. Більшість членів "лівої" основну задачу італійської політики вбачали у звільненні "ірреденти", тобто, "неспокушуваної" Італії (так називали італійські області, що залишились під гнітом Габсбургів). Звідси виник термін "ірредентизм", що означає прагнення будь-якої держави до звільнення співгромадян, які живуть під владою іншою держави. Не обмежуючись претензіями на італійське Трентіно (Південний Тіроль), іредентисти претендували і на слов'янський Трієст, який, як відомо, до 1918р. входив до складу Австро-Угорщини.
В 1879 році Німеччина та Австро-Угорщина уклали союзний договір. Обидві країни були обділені колоніями в Азії та Африці завдяки Англії та Франції. До того ж німецький капітал взяв під свою опіку економіку та внутрішній ринок Австро-Угорщини. Крім того, Австро-Угорщина та Балкани були прекрасним плацдармом для німецької експансії на схід та південний схід (Drang nach Osten). Солідний банківський капітал Австро-Угорщини також намагався проникнути на ринки балканських країн, Терції та Італії. В 1882 році в цей союз вступила Італія, також обділена колоніями і також незадоволена Англією та Францією. В самій Італії пропагувались ідеї духовного наслідування Великої Римської Імперії та відновлення її "святих" кордонів. Загальним наміром країн Троїстого союзу був переділ світу на свою користь. Німеччина намагалась любою ціною втягнути Росію в цей союз та підірвати її договір з Францією. Однак, у Росії були сильні протиріччя з Австро-Угорщиною та Туреччиною на Балканах.
Тепер лівий уряд Кайролі виявився втягнутим у жорстоку боротьбу з тією ж Францією, дружби з якою він так шукав. Недаремно Бісмарк заохочував французів на захоплення Тунісу. Сприяючи поразці італійців у туніському питанні. Бісмарк тим самим зробив їх своїми союзниками проти Франції. Віроломством та інтригами він затягнув Італію у німецький табір.
Ще до завершення французами туніської експедиції італійський уряд прислав до Бісмарка таємного агенту, щоб прозондувати можливість союзу. Бісмарк прийняв цього посланця не особливо люб'язно, але все ж дав йому зрозуміти, що шлях у Берлін для Італії лежить через Відень. Італійський уряд не знехтував цією вказівкою. У січні 1881р. у Відень був присланий інший агент.
У зв'язку із загостренням туніського питання посилився анти французький вектор італійської зовнішньої політики. Міністерства Кайролі не стало в той самий день, коли в Рим надійшла звістка про договір в Бордо. Залишаючи свій пост, Кайролі з сумом зауважив, що без нього Італія залишилась без франкофільського міністерства. І дійсно, лише на початку XX століття знову відбулося франко-італійське зближення, що тривало до кінця першої світової війни.
Поряд із міркуваннями зовнішньополітичного характеру, що штовхали правлячі кола Італії до союзу з центральними державами, про що так багато писала преса, існували і глибокі внутрішньополітичні причини, про які вона замовчувала. Між тим серйозну стурбованість уряду викликало розширення демократичних сил в країні: виступи за демократизацію політичного життя, республіканське забарвлення, активна антиклерикальна кампанія радикалів і республіканців. Уряд опинився також перед лицем значного розвитку робочого руху, про що свідчило не тільки зростання страйків, але й виникнення його політичної організації, включення в політичну боротьбу робочого класу і частини селянства.
Вступу Італії в такий союз в певній мірі сприяла еволюція, яку до цього часу пережила сама правляча верхівка. А союз із центральними державами повинен був призвести до зміцнення в Італії монархічного ладу та поміркованих сил, в чому і були зацікавлені правлячі кола.
Іще однією важливою внутрішньополітичною причиною, яка спонукала до вступу в союз з центральними державами, клерикальна - нове загострення "римського питання", так як змінивши Пія ІХ в 1878 р. Лев ХІІІ відновив скарги на своє становище. Він грозився покинути Рим і знову виникла небезпека втручання іноземних держав. Не зустрівши підтримку у Відні і в Парижі, де у влади знаходився антиклерикальний уряд, папа знайшов її у Берліні.
Наступним дипломатичним кроком Бісмарка була пропозиція папі переїхати у Фульду (Німеччина), де він гарантував йому повну свободу дій під час "вигнання".
Бісмарк розраховував, надавши папі підтримку, з одного боку, вмилостивити його, а з іншого - надати більшої ваги згоді Німеччини на союз з Італією. Заграючи з папою, канцлер разом з тим не хотів занадто збуджувати проти себе громадську думку Італії і перешкодити її уряду зробити останній крок в напрямі Німеччини.
Рим відповів на кроки Бісмарка. У промові на прийомі делегації парламенту король заявив: "Ми хочемо залишитися господарями у себе вдома". А міністр підкреслив, що римське питання є виключно внутрішнім і уряд не потерпить втручання у нього іноземної держави. Це викликало гнів Бісмарка, але будучи зацікавленим у союзі з Італією, він вирішив не надавати даному факту серйозного значення .
В результаті переговорів 20 травня 1882 року у Відні був підписаний союзний договір між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією, відомий під іменем "Троїстого союзу". 30 травня відбувся обмін ратифікаційними грамотами.
Розглядаючи причини вступу Італії до Троїстого союзу, закономірним є питання окупації Францією Туніса. Більшість істориків розділять думку, що участь Італії в антифранцузькому військовому блоці мала більш глибоку причину, ніж суперництво через Туніс чи потреба Савойської монархії в підтримці проти революції чи зазіхань Ватикану. Туніс став приводом, а причиною було прагнення молодої промислової буржуазії, яка швидко розвивалася на півночі країни, звільнитися від засилля французького капіталу на італійському ринку.
Розділ 2. Військово-політичні цілі Троїстого союзу перед Першою світовою війною та шляхи їх реалізації.
Договір, підписаний між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією був секретним, і його текст не був оприлюднений аж до Першої світової війни. Додатком до договору був спеціальний протокол, який виключав його антианглійську спрямованість. На цьому наполягав Манчіні після провалу пропозицій про приєднання Англії до союзу: Бісмарк і Кальнокі відхилили вступ Англії до союзу обгрунтувавши це тим, що через існуючу в Англії парламентську систему даний секретний договір вимагав обговорення в парламенті, що саме по собі булонеможливим.
Згідно статті 1 учасники договору обіцяли один одному "мир та дружбу", зобов'язувались не приймати участі ні в яких союзах, спрямованих проти одного з них, консультуватися між собою з "політичних чи економічних питань загального характеру" і надавати один одному взаємну підтримку "в межах своїх власних інтересів".
Згідно статті 2 Німеччина і Австро-Угорщина зобов'язувались надати Італії "допомогу та
Loading...

 
 

Цікаве