WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Діяльність Троїстого союзу та його місце в історії міжнародних відносин - Курсова робота

Діяльність Троїстого союзу та його місце в історії міжнародних відносин - Курсова робота


Курсова робота з міжнародних відносин
Діяльність Троїстого союзу та його місце в історії міжнародних відносин.
Вступ
Троїстий союз - коаліція Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, що виникла у 1882 році і відігравала важливу роль у розв'язанні світової війни 1914-18 рр.
Заключивши у 1879 році союз з Австро-Угорщиною, Німеччиною з метою ізоляції Франції енергійно шукала нового союзника в особі Італії. Бісмарк використав боротьбу за захоплення Туніса, щоб поглибити конфлікт з Францією, а потім заставити Італію піти на зближення не лише з Німеччиною, але й зі своїми попередніми гнобителями - австрійцями.
Захоплення у 1881 році Туніса Францією стало приводити до зближення Італії з Німеччиною, а згодом до утворення союзу трьох великих держав - Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, який дістав назву Троїстого союзу. Договір було укладено на п'ять років, але через кожні п'ять років він повинен поновлюватися і проіснував він аж до 1915 р.
В практичному випробуванні цього союзу на перших порах не було ніякої необхідності оскільки більшість великих держав під дією світової економічної кризи перейшла до капіталізації головним чином неєвропейських територій, в результаті чого політичне тиснення в центрі послабшало.
Лише зумовлена економічним розвитком колоніальна політика всіх більш-менш провідних держав зробила взагалі можливою германську гру, розраховану на цькування одних великих держав на інші.
Політику цього періоду вважають вершиною бісмаркського державного мистецтва.
Дана робота є спробою висвітлення діяльності Троїстого союзу та його місця в історії міжнародних відносин.
Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю визначення мети утворення союзу та його ролі у передвоєнній політиці великих держав - Німеччини, Австро-Угорщини та Італії. Також, визначаючи актуальність теми даної роботи, варто наголосити, що без глибокого і всебічного вивчення досліджуваного історичного явища цього періоду неможливо зрозуміти суть деяких політичних ситуацій сьогодення.
Монографічних досліджень, присвячених цьому періоду історії існує чимало. Цієї теми торкалися такі відомі вчені як В.В.Герчікова , М.В.Кірсенко, О.В. Сєрова, Б.М.Тупольов, З.Т.Якимович та інші.
Особливої уваги заслуговують праці професора В.М.Хвостова.
В зарубіжній історіографії розробки даної теми належать Б.Б.Кроссу, Г.Хальгартену, А.Дж.П.Тейлору, Г.І.Хенегору та багатьом іншим.
Межею Курсової роботи є аналіз діяльності Троїстого союзу у зазначений період з 1882 по 1915 рік та його впливу на міжнародну політику європейських держав у передвоєнний період.
Згідно з поставленою метою визначено такі основні завдання:
1. проаналізувати існуючу політичну ситуацію того періоду та визначити причини укладення союзу;
2. розкрити основні військово-політичні цілі австро-італо-німецького союзу та ступінь їх реалізації;
3. окреслити зовнішньо-політичні курси країн-членів союзу перед Першою світовою війною;
4. охарактеризувати причини припинення та наслідки діяльності Троїстого союзу.
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури.
Розділ1: Причини укладання та початок діяльності Троїстого союзу.
Нова розстановка сил у Європі, що склалася в результаті Берлінського конгресу у великій мірі визначалась колоніальним суперництвом держав, перш за все Англії і Франції, а також Англії і Росії.
На початку 80-х років у зв'язку з посиленням боротьби держав за територіальний розподіл світу їх суперництво поширилось на нові райони. З числа старих колоніальних держав найбільш успішно діяла Англія, і притому в різноманітних напрямах: в Китаї, Афганістані, Південно-Східній Азії, Південній Африці, в східній частині Середземноморського басейну. Але і Франція до того часу активізувала свою колоніальну політику. Не дивлячись на воєнний розгром 1870р. та виплату великої контрибуції, Французька фінансова буржуазія зберегла у своїх руках величезні кошти. Продовжуючи експлуатувати раніш захоплені території, вивозячи в колоніальні та напівколоніальні країни значні капітали, Франція прагнула до подальших захоплень. В цьому відношенні вона користувалась підтримкою Германії; остання була зацікавлена в тому, щоб відволікати увагу Франції від Європейської політики і направити експансію французького капіталу в колоніальні області, де він неминуче стикався б з англійським та італійським капіталом.
У Франції умови для колоніальної експансії були менш сприятливі, ніж в Англії. Германська небезпека в більшій мірі приковувала сили та увагу Франції до її східних кордонів. За антагонізму з Німеччиною ризиковано було сваритися з Англією, а колоніальна експансія цілком очевидно призводила до зіткнення з "володаркою морів". Франко-прусська війна перервала колоніальну експансію, широко розпочату Наполеоном ІІІ. Загострення франко-германських стосунків частково паралізувало колоніальну активність Франції, і тому після 1871р. почалось англо-французьке зближення, яке досягло кульмінаційного пункту у 1875р.
Але економічні мотиви штовхали французьку буржуазію на захоплення колоній.
В 1877р. монархістів змінила у влади партія "поміркованих республіканців", серед яких було особливо багато прибічників колоніальної політики.
Обстановка для здобуття колоній виявилась сприятливою, так як Франції надавалась можливість зробити перші кроки в цьому напрямі навіть без конфлікту з Англією. Справа в тому, що на Берлінському конгресі Бісконфільд, щоб забезпечити згоду Франції на захоплення Кіпру, запропонував Французам взяти Туніс. Бісмарк також заохочував французів на захоплення Тунісу: він був радий відволікти сили Франції від кордонів Ельзасу і Лотарингії та втягнути Францію у конфлікт з Італією, яка претендувала на Туніс.
Після Берлінського конгресу французький уряд прийнявся енергійно готувати захоплення Тунісу. Італія намагалася перешкодити цьому.
Французький капітал за підтримки дипломатії прагнув проникнути у всі галузі народного господарства країни. Жорстока боротьба між французьким акціонерним товариством "Бон-Гуельма" та італійською компанією "Руббатіно" за залізницю Туніс-Голетта. Боротьба розгорталась і навколо інших концесій.
У 1881р. французький експедиційний загін, окупував основні центри Туніса. До столиці Тунісу підійшли французькі військові кораблі. 12 травня 1881р. в літній резиденції туніського бея Бардо був підписаний договір про протекторат Франції над Тунісом.
Для Італії захоплення Францією Тунісу стало серйозною дипломатичною поразкою і втративши надії на Туніс, вона до того ж не отримала жодної компенсації. Розпочата ще після Берлінського конгресу боротьба двох тенденцій - тенденції до активної участі у дипломатичному житті Європи та попередньої тенденції притримуватися так званої політики "звільнення від будь-яких зобов'язань", "вичікування" - стала очевидною, прийнявши форму гострої політики в пресі, парламенті, дипломатичних колах в питанні проновий курс, а більш конкретно - про союз з центральними державами.
Заволодіння Тунісом отримало відгук у міжнародній політиці на Європейському континенті. Франція, захопивши Туніс, спонукала іншого претендента,
Loading...

 
 

Цікаве