WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Стратегічні напрями забезпечення національної безпеки - Контрольна робота

Стратегічні напрями забезпечення національної безпеки - Контрольна робота

з:
" недетермінованістю процесів, які відбуваються в суспільстві загалом і в політико-економічній сфері зокрема;
" відсутністю інформації під час планування (прогнозування) розвитку суспільства або неякісним аналізом інформації;
" впливом суб'єктивних чинників на результати аналізу.
Саме тому в останні роки вчені, політики та фахівці у сфері національної безпеки різних країн приділяють значну увагу розробці такої концептуальної основи державної політики, яка забезпечувала б сталий розвиток та національну безпеку. Основою цієї концепції є теорія керування ризиком, яка щодо Стратегії НБ трансформується відповідно в теорію та систему керування стратегічними ризиками .
Ризик розглядається як кількісна міра безпеки, прогнозована векторна величина збитку, що може виникнути внаслідок ухвалення рішень в умовах невизначеності та реалізації загрози. Він зумовлений уразливістю населення, військових і господарських об'єктів, навколишнього середовища до руйнівного впливу різних джерел і чинників загроз. У сфері національної безпеки об'єктом державного управління є стратегічні ризики, що становлять загрозу людині, суспільству та державі.
Принциповими особливостями стратегічного ризику як категорії, які відрізняють її від традиційних понять, є:
" наголошення на стохастичному характері загроз, комбінація яких є випадковою величиною. Самі загрози зумовлені не тільки існуючими та потенційними джерелами загроз, а й не досить ефективним захистом суспільства й навколишнього середовища та їх взаємодією;
" кількісною інтерпретацією загроз, які оцінюються та порівнюються між собою на основі використання кваліметричних і експертно-аналітичних методів;
" виокремлення зі всього різноманіття ризиків тих, які становлять загрозу національній безпеці та сталому розвиткові на середню та довготривалу перспективу.
Цілком зрозуміло, що метою управління стратегічними ризиками має бути: забезпечення сталого розвитку (при цьому передбачається, що кризи, надзвичайні ситуації та їх подолання - це об'єктивна й органічно властива компонента процесу розвитку, який разом із негативними сторонами приховує в собі нові можливості для людини, суспільства та держави); забезпечення безпеки на рівні величини прийнятного ризику, адже загрози реальноіснують завжди, де є людина, а ресурси для її життєзабезпечення завжди обмежені.
Прийнятний рівень безпеки - захист від тих загроз, дестабілізуючий або руйнівний ефект яких найбільше небезпечний для стійкості системоутворюючих елементів і зв'язків суспільства у цілому на середню і довготривалу перспективу.
Отже, метою управління стратегічними ризиками у сфері національної безпеки є відвертання або зниження до прийнятної величини стратегічних ризиків, спрямоване на забезпечення сталого розвитку й безпеки людини, суспільства та держави.
Для того щоб концепція стратегічних ризиків і управління ними стала методологічною основою Стратегії НБ, їй необхідно набути офіційного визнання на вищому державному рівні (на рівні РНБО на чолі з Президентом Ураїни). Адже на політичному рівні потрібна відповідна підтримка системи державних програм і заходів, спрямованих на зменшення стратегічних ризиків, включаючи розв'язання проблем науково-методичного характеру, доповнення чинного законодавства нормативними документами, які охоплювали б найбільш важливі та значимі, з точки зору безпечного та сталого розвитку України, загрози та зумовлені ними ризики.
Рада національної безпеки й оборони має набути нової функції, стати своєрідним "ризик-менеджером", який розробляє і реалізує стратегію зменшення ризиків, як одне із завдань політики національної безпеки.
Економічний механізм зниження стратегічних ризиків включає:
" пряме економічне регулювання (на основі цільових витрат державного бюджету на реалізацію заходів щодо забезпечення прийнятного рівня стратегічних ризиків);
" побічне економічне регулювання (на основі вдосконалення податкового й кредитного механізмів, особливо системи пільгових тарифів і ставок; розвитку системи страхування, що забезпечує обов'язкове державне страхування відповідальності господарських об'єктів - джерел стратегічних загроз, а також населення територій, що найуразливіші до впливу небезпечних природних і природно-техногенних явищ і процесів).
Науково-методологічне забезпечення управління стратегічними ризиками набуває нового актуального завдання - репрезентувати майбутнє, яке не можна інтерпретувати як звичайне продовження минулого, оскільки це майбутнє набуватиме принципово інших форм і структур. Адже виклики та загрози, які виникають у сучасному суспільстві, зумовлюють необхідність передбачення на об'єктивних засадах хоча б приблизних сценаріїв того, що відбудеться. Для розробки документів стратегічної ваги ця проблема набула надзвичайно важливого значення і дістала назву передбачення (Foresight) .
Ще в 1970-х роках кілька організацій на чолі з Shell розробили теоретичні засади сценарного підходу щодо стратегічного мислення, розглядаючи його як один із можливих способів передбачення майбутнього. Очевидно, що для непередбачуваних ситуацій різного походження, які можуть бути враховані на етапі розробки стратегії, сценарний аналіз їх розвитку є одним із методів надання інформації про реальну обстановку й опрацювання відповідних заходів, що можуть бути використані для ефективного прийняття управлінських рішень щодо зменшення ризику. Таким чином, стратегічні ризики можна розглядати як наукову основу розробки критеріальної бази, побудови моделей і систем забезпечення національної безпеки. Вони можуть стати найважливішими показниками аналізу результатів реалізації стратегії. Якщо виявляється, що ризик неприйнятний, стратегія має бути переглянута в бік скорочення завдань, зміни концепції, збільшення ресурсів.
Впровадження стратегії національної безпеки
Проблема впровадження Стратегії НБ актуальна для всіх спільнот. Адже вибір альтернативних стратегій - це вибір курсу держави, за який відповідають її посадові особи, вибір політики держави. Йому властива безкомпромісна боротьба різних груп інтересів і тиску, політичних партій і об'єднань. Вирішальними у разі вибору і впровадження оптимальної стратегії є два аспекти: якість і ставлення до неї. Вони дають змогу звузити діапазон оптимальних стратегій, призвести до вибору і реалізації одного з чотирьох можливих типів стратегії національної безпеки .
Нині найвагомішими негативними чинниками, що можуть суттєво вплинути на процес впровадження Стратегії НБ
Loading...

 
 

Цікаве