WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Стратегічні напрями забезпечення національної безпеки - Контрольна робота

Стратегічні напрями забезпечення національної безпеки - Контрольна робота

економічні кризи і загроза екологічної катастрофи. Для того, щоб ефективно протистояти цим та іншим викликам, потрібна побудова нової системи міжнародної безпеки.
Міжнародна безпека - це такий стан міжнародних відносин, який виключає порушення миру та створення реальної загрози розвитку людства, за якого народи можуть суверенно, без втручання та тиску ззовні визначити шляхи та форми свого суспільно-політичного розвитку; діяльність держав іміжнародних інститутів щодо підтримання такого стану, універсальна система механізмів, заходів і гарантій якого виключає застосування сили в міжнародних стосунках.
У сучасній світовій політиці міжнародна безпека розглядається як важлива функція світового співтовариства, що реалізується на основі процесу роззброєння, закріплення взаємопорозуміння та взаємної довіри між державами, ефективного регулювання конфліктів, що виникають. На рівень і стан сучасної міжнародної безпеки впливають, перш за все, характер загальної небезпеки та загроз, захищеність зовнішніх кордонів і стан внутрішньої безпеки держав. Як політичне явище, міжнародна безпека обслуговує інтереси та потреби більшості держав міжнародної спільноти, оскільки прагнення до безпеки складає один із головних мотивів діяльності людей.
Міжнародну безпеку класифікують за:
- масштабами забезпечення:безпека національна та регіональна;
- сферами забезпечення: безпека у військовій, політичній, економічній, гуманітарних сферах;
- суб"єктивністю:безпека людини, суспільства, держави.
Невпинно зростає роль засобів та інструментів забезпечення міжнародної безпеки. Єдиним інструментом глобального характеру є Організація Об"єднаних Націй, основною метою якої, згідно з її Статутом, є підтримка міжнародного миру та безпеки, вживання ефективних колективних заходів для відвернення та усунення загрози миру, придушення актів агресії або інших порушень миру, вирішування мирними засобами міжнародних суперечок.
У центрі уваги міжнародного співтовариства стоїть питання неросповсюдження ядерної зброї.
Важливу роль у цьому процесі відіграє Україна, яка успадкувала третій у світі за потужністю ядерний арсенал і добровільно відмовилася від нього, яка постраждала від найбільшого технічного лиха ХХ століття - чорнобильської катастрофи.
Сучасна епоха, що приходить на зміну періоду глобальної конфронтації, поставила ООН перед новими викликами в галузі міжнародної безпеки.
У Західній Європі утверджується ідея спільної Європи. Одним із основних елементів європейської безпеки є Європейський Союз.
Іншим важливим елементом європейської системи безпеки став Західноєвропейський Союз - міжурядова військово-політична організація держав Західної Європи. Беручи до уваги тенденції, що панують сьогодні на Європейському континенті, система безпеки має бути комбінованою та кооперативною за своїм характером і формуватися на основі вже існуючих механізмів безпеки - ОБСЄ, ЄС, НАТО, ЗЄС і Ради Європи, які повинні не конкурувати, а взаємодоповнювати один одного.
Система спільної міжнародної та європейської безпеки перебуває в процесі становлення, що потребує великих зусиль і затрат зі сторони світового співтовариства. Запорукою ефективності системи міжнародної та європейської безпеки є досягнення згоди між народами щодо виключення прагнення різних країн до світового панування, вирішення проблем співвідношення сил і права на користь безпеки, поступова ліквідація організацій, заснованих на силових, примусових принципах.
Стратегічні напрями забезпечення національної безпеки.
Україна вступила у ХХІ ст. в умовах складної внутрішньої та міжнародної обстановки. Її внутрішнє становище разом із позитивним впливом реформ, що проводяться, характеризується негативними та тривалими наслідками системної кризи. Не завершено процес економічних перетворень, має місце різка соціальна поляризація суспільства, криміналізація багатьох сторін суспільного життя. Все це відбувається на тлі нових міжнародних реалій - створення однополярного світу, бурхливого розвитку глобальних процесів, розгулу міжнародного тероризму, розповсюдження зброї масового ураження, зростаючої тенденції до застосування силових методів під час вирішення міжнародних суперечностей. Це неповний перелік процесів, що є основними джерелами загроз національній безпеці України. За таких умов особливої ваги набуває розробка у державі стратегії національної безпеки (далі - Стратегія НБ), яка визначила б основні напрями забезпечення безпеки та сталого розвитку України, безпеки людини і суспільства на середню та довготривалу перспективу.
Стратегія національної безпеки - це система великомасштабних державно-політичних рішень і вироблених напрямів діяльності у сфері національної безпеки, послідовна реалізація яких забезпечує досягнення стратегічної мети основними суб'єктами політики; генеральна лінія, спрямована на розв'язання завдань цілого історичного періоду, на досягнення фундаментальних, довготермінових цілей.
Основні аспекти розробки Стратегії НБ України
Первинним документом у системі вироблення стратегії та визначення завдань є концепція. Нині її роль виконує Закон України "Про основи національної безпеки", який зазнав серйозної критики як на стадії розробки, так і після офіційного затвердження. Документ критикували за відсутність чітко визначених цілей національної безпеки і пріоритетів загроз в її сферах, декларативність і загальність рекомендацій та заходів. Але він заклав основу для планування дій у сфері національної безпеки держави. Відповідно до Закону України "Про основи національної безпеки України" Стратегія НБ затверджується Президентом України і є документом, обов"язковим для виконання.
Основним суб'єктом Стратегії НБ є держава, яка виконує функції в цій сфері діяльності за допомогою органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
У Стратегії НБ України необхідно виокремити три різнорівневі, але водночас взаємопов'язані аспекти: макроструктурний, міжгалузевий, територіальний.
Макроструктурний аспект стратегії спрямований на вироблення принципових підходів до розв'язання найзагальніших проблем.
Міжгалузевий аспект стратегії набуває значення лише на рівні сфер національної безпеки.
Територіальний аспект стратегії - це розробка цільових комплексних програм безпеки регіонів, обґрунтування розташування об'єктів нового будівництва, взаємозв'язок об'єктів інфраструктури, організація системи міжрегіонального розвитку й комунікацій. У цьому ж аспекті розглядається роль органів місцевого
Loading...

 
 

Цікаве