WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Стратегічні напрями забезпечення національної безпеки - Контрольна робота

Стратегічні напрями забезпечення національної безпеки - Контрольна робота


Контрольна робота
З курсу " Національна безпека України"
Тема : ,,Стратегічні напрями забезпечення національної безпеки"
ЗМІСТ
1. Геополітичні пріоритети та стратегія національної безпеки.
2. Проблеми міжнародної безпеки.
3. Стратегічні напрями забезпечення національної безпеки.
4. Список використаних джерел.
Геополітичні пріоритети та стратегія національної безпеки
На сучасному етапі людство стоїть перед можливістю самознищення. Для відвернення катастрофи необхідна розробка і реалізація загальнопланетної стратегії збереження досягнень цивілізації і входження суспільства в нову епоху розвитку - в епоху ноосфери, коли людство дістане можливість розумно розпоряджатися своєю могутністю з метою гармонійного розвитку всіх соціальних формацій.
Створити і реалізувати в сучасних умовах ефективну стратегію безпеки, що забезпечує захист суспільства від різноманітних загроз, без глибокої наукової розробки фундаментальних проблем організацій розвитку людського суспільства, вивчення природи його інтересів і суперечностей, механізмів їх вирішення, раціонального комплексного використання ресурсів практично неможливо.
Національна безпека будь-якої держави світу не може забезпечуватися ізольовано, оскільки вона залежить від інтересів і потреб, геополітичних пріоритетів і концепцій інших держав міжнародної спільноти.
Головний напрям стратегії країн Заходу після їхньої перемоги у "холодній війні" і формування монополярної моделі світу на чолі з США спрямований на закріплення статус-кво і недопущення формування нової геополітичної сили чи блоку, опозиційної до атлантичної доктрини Заходу.
Основними геополітичними пріоритетами Заходу є:
- збереження західної цивілізації та поширення співробітництва між її європейською та тихоокеанською частинами;
- укріплення базових цінностей та інституцій цієї цивілізації: демократії, механізмів вільного ринку, ліберально-демократичної ідеології; формування нової структуризації світу на принципах "геоекономіки";
- протидія створенню та зміцненню будь-якого геополітичного блоку чи стратегічної сили, які могли би протиставити себе західній цивілізації та сприяти формуванню нової біполярності чи антагоністичної багатополярності;
- зміцнення НАТО та головних стратегічних осей Західного світу: США-Європа, США-Близький Схід, США- Південно-Східна Азія, США-Японія;
- обмеження впливу та експансій "месіанських" держав, у тому числі конфуціанських та ісламських, упередження переростання регіональних конфліктів між цивілізаціями та державами в глобальній війні;
- збереження та посилення існуючої стратегічної переваги над колишніми і потенційними супротивниками та забезпечення можливості стратегічного домінування в будь-яких регіональних чи глобальних конфліктах;
- поширнення НАТО на Схід і стимуляція приєднання до Європейського Союзу та європейської культури загалом країн Центрально-Східної Європи і тих, що утворилися після розпаду СРСР, передусім, близьких до західної культури;
- розбудова та поширення впливу міжнародних інститутів, які відповідають західним цінностям, забезпечення інтеграції інших країн у ці інститути;
- економічна та соціально-культурна експансія в інші країни, підтримка соціальних інституцій і груп, які орієнтуються на західні цінності.
Ці пріоритети цілком відповідають новій монополярній структурі світу, яка сформувалася після закінчення "холодної війни", а також інтересам єдиного, чітко визначеного полюсу світової сили та влади.
Іншими є геополітичні пріоритети та стратегія Російської Федерації. Основні її напрями зумовлені її геополітичними амбіціями та намагання повернути собі статус наддержави, який вона втратила після розпаду СРСР та Варшавського Договору. Відчуття стратегічної вразливості виникло внаслідок процесу перетворення Росії з наддержави на велику регіональну потугу і викликало природне занепокоєння питанями безпеки у нових геополітичних умовах, стимулювало розробку значної кількості аналітичних доповідей і рекомендацій.
Стратегія національної безпеки є основним документом, який визначає перспективні орієнтири, окреслює загальні контури програм імплементації в життя пріоритетних національних інтересів держави. Україна, на жаль, ніколи не мала інтегральної стратегії національної безпеки, як і чіткої геополітичної стратегії. Розробки таких стратегій різного рівня є життєвою необхідністю для України, якщо вона хоче перетворитися з об"єкта геополітичних ігор великих держав на суб"єкта геополітики, який сам визначає свої цілі та дії на світовій арені. Проте перетворення з об"єкта на суб"єкт геополітики для України - далека стратегічна мета. Поточні пріоритети та стратегії Україна змушена розробляти з урахуванням пріоритетів і стратегічних настанов політичних партнерів - країн Євроатлантичного блоку та Російської Федерації.
Важливішими складовими національної безпеки є визначення геополітичних пріоритетів даної держави та опрацювання стратегії їхньої реалізації. Відповідно політичні системи, союзи держав теж мають свої глобальні геополітичні пріоритети. Актуальною проблемою для України залишається подальше опрацювання системи пріоритетів національних інтересів і геополітичної стратегії.
Національна безпека держави - стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Життєво важливі інтереси - сукупність потреб, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливості прогресивного розвитку особи, суспільства і держави. Основні об"єкти безпеки - її права і свободи; суспільство - матеріальні і духовні цінності; держава - конституційний лад, сувернітет і територіальна цілісність.
Проблеми міжнародної безпеки
Міжнародна ситуація в останній період істотно змінилася. Відбувається трансформація всього світового ладу. Доля людства вже не залежить від балансу лише двох антагоністичних сил, характерного для періоду " холодної війни". У багатоцентровій системі світової політики, яка фактично складається сьогодні, визначився цілий ряд центрів тяжіння та впливу: могутня світова держава - Сполучені Штати Америки, Європа, яка йде до об"єднання, Росія. Досить активно відбувається становлення могутніх і впливових центрів світової політики у Південно-Східній Азії та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
Разом із тим світ, що змінився, не став стабільнішим і безпечнішим. Як і раніше, виникає чимало нових загроз і викликів: регіональні конфлікти та міжетнічні ворожнечі, глобальні
Loading...

 
 

Цікаве