WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Основні фактори формування та реалізації зовнішньоекономічної політики України. Національні інтереси та міжнародна торгівля - Контрольна робота

Основні фактори формування та реалізації зовнішньоекономічної політики України. Національні інтереси та міжнародна торгівля - Контрольна робота

конкурентних переваг у наукових галузях, що можуть скласти основу для екпортно-орієнтованої стратегії, необхідно мати стабільні переваги у визначених сферах науки, а також у галузях, зв'язаних з виробництвом кінцевого продукту. Одночасно в Україні поки що відсутній діючий механізм і може організація виробництва, що могли б згуртувати конкурентноздатні технологічні системи і були б здатні до ефективної інтеграції в світохозяйський простір на підставі агресивної експортної стратегії.
Саме сьогодні, у контексті розробки довгострокової зовнішньоекономічної політики, необхідно оптимально збалансувати коротко, середньо і довгострокові інтереси держави, зв'язавши їх з динамікою економічних реформ і структурних перетворень у народногосподарському комплексі. Для України цей механізм умовно повинний складатися з трьох взаємозалежних рівнів, на кожнім з яких реалізується конкурентні переваги різних рівнів.
I рівень: стабілізація і нарощування виробництва у визначених напрямках, відповідно до стратегічної мети, традиційними товарними зв'язками, зі зсувом акценту на готову продукцію. Необхідно зберегти експортний потенціал металургійного комплексу і деяких хімічних виробництв, поступово перетворити їх на нові технологічні процеси. В певному розумінні, цей рівень є "товарно-кон'юнктурним", але його основне завдання є закріплення на традиційних ринках, а також експансія на нові через активний вплив на кон'юнктуру (агресивний маркетинг товарних ринків) і розвиток існуючих конкурентних переваг.
II рівень: реалізація визначених тимчасових переваг, що забезпечуються відносно невисокий вартості робочої сили, наявністю розвитих виробничих фондів і технологічних знань, а також матеріальних ресурсів. Ця модель інтеграції в світохозяйську систему є традиційною для країн, що розвиваються, особливо на стартовому етапі. Її ключовий елемент ставка на залучення іноземного капіталу і підключення до глобальних технологічних зв'язків.
У наших умовах цей рівень може бути реалізований по таких напрямках:
створення виробництв за участю іноземного капіталу для випуску конкретних марок товарів, що завершують свій життєвий цикл на ринках розвитих країн;
створення складних виробництв із привізних компонентів;
створення машинобудівних виробництв, які б орієнтувалися на обслуговування іноземних інвестицій в Україні;
розміщення в Україні замовлень на виконання НІІУКР у тих сферах, де є відповідний науково-технічний потенціал.
III рівень: реалізація конкурентних переваг, втілених у високих технологіях як існуючих, так і майбутніх. Україна має такі розробки, і за певних умов вони можуть виконувати роль експортного тарана. Але, як уже підкреслювалося, для цього потрібно створити відповідні умови не тільки на внутрішньому, але і на зовнішньому рівні. Говориться, з одного боку, про державну підтримку таких розробок за рахунок державних субсидій, а з іншого, про підтримку їхньої високої конкурентноздатності на міжнародному ринку через систему міждержавних угод, домовленостей і стратегічних союзів, через відстоювання риночних ніш, припустимий рівень протекціонізму і т.д.
Згадані три рівні (моделі, стратегії) інтеграції у світовий економічний простір не можуть розглядатися ізольовано. Ефективне включення у світовий поділ праці припускає прорив по всім трьох напрямках. Але стратегічним пріоритетом є використання конкурентних переваг вищого порядку, втілених в унікальні технологічні і наукові розробки. Одне з основних завдань перших двох рівнів, що самі по собі є важливими інструментами інтеграції, складається в ресурсному підтримуванні процесу цього входження через конкурентні переваги третього рівня.
Безумовно, реалізація механізму інтеграції у світову економіку неможлива без динамічних ринкових перетворень у державі.
Основними причинами, що не дозволяють відповідні умови для підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції є практична відсутність конкуренції на внутрішньому ринку, його незначний обсяг і патологічна невимогливість споживачів. Виробництва (фірми й інші) не можуть робити конкурентноздатну продукцію для зовнішніх ринків, якщо вона низької якості на внутрішньому. Інакше кажучи, конкуренція на зовнішньому ринку є її продовженням на внутрішньому. Країни, що сьогодні є лідерами на світовому ринку, в історичній ретроспективі завжди відштовхувалися від внутрішнього попиту: їхня експансія йшла через його задоволення.
У визначеній мері в нас також спостерігається наповнення внутрішнього ринку, але через різке падіння внутрішнього споживання і інвестиційних процесів. Тим часом відсутнє основне: вітчизняні товаровиробники змушені виходити на світовий ринок без, так сказати, школи конкурентної боротьби. З обліком цього, їх довгострокове перебування на зовнішньоекономічній арені є дуже проблематичним. Основне завдання, що повинне виконувати держава стосовно своїх товаровиробників, до народу, до майбутнього країни, скоріше створити конкурентне середовище. Але потрібно ще раз підкреслити: без дійсної конкуренції на внутрішньому ринку не варто думати про ефективний вихід на міжнародну арену.
2.Національні інтереси та міжнародна торгівля
Розвиток зовнішніх економічних зв'язків тісно пов'язаний з проблемою конкурентоспроможності української продукції на світовому ринку, а також з реконструкцією та технічним переозброєнням основних галузей економіки України. Тут важливими є ситуація з капітальними вкладеннями і те, що пов'язано з інвестиційним кліматом у країні. Структура можливих інвестицій така, що в нинішній період скоріше можна розраховувати на них ззовні, ніж на само інвестиційні процеси.
Обсяг іноземних інвестицій в економіку України у 2000 р. збільшився порівняно з попереднім роком на 23,9%, і становив 583,7 млн. дол., загальна сума інвестованого капіталу дорівнювала 792,2 млн. дол., що на 5% більше, ніж у 1999 р. В тому числі інвестиції з країн СНД та Балтії становили 40,5 млн. дол. (5,1 % до загального обсягу), з інших країн світу - 751,7 млн. дол. (94,9%). Прямі іноземні інвестиції в економіку України надійшли з 110 країн світу, і їх загальний обсяг на 1 січня 2001 р. становив 3865,5 млн. дол. Найбільші обсяги іноземних інвестицій внесено: нерезидентами із США - 635,8 млн. дол. (16,4% до загального обсягу), Кіпру - 372,6 млн. дол. (9,6%), Нідерландів - 361,8 млн. дол. (9,4%), Російської Федерації-314,3 млн. дол. (8,1%), Великобританії - 299,4 млн. дол. (7,7%), Німеччини - 237,9 млн. дол. (6,2%), Віргінських островів (Британія) - 176,8 млн. дол. (4,6%), Кореї - 170,4 млн. дол. (4,4%), Швейцарії- 169,3 млн. дол. (4,4%). На ці країни припадає 70,8% загального обсягу прямих інвестицій, вкладених в Україну. Великий інтерес до вкладення капіталу в інвесторів викликають такі галузі економіки України, як харчова промисловість - 775,5 млн. дол. (20,1% до загального обсягу), внутрішня торгівля -727,8 млн. дол. (18,8%), машинобудування та металообробка347,6 млн. дол. (9,0%), фінанси, кредит і Страхування-248,1 млн. дол.
Loading...

 
 

Цікаве