WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Становлення дипломатичної служби суверенної України (1991 – 2004 рр.) - Дипломна робота

Становлення дипломатичної служби суверенної України (1991 – 2004 рр.) - Дипломна робота

демократичного розвитку. Україна стала важливим чинником системи міжнародних відносин і надійним партнером у світовій співдружності незалежних держав.
Розділ 3. Структура дипломатичної служби України та методи її роботи
Дипломатична служба будь-якої держави світу перш за все призначена забезпечувати практичну реалізацію зовнішньої політики держави, представляти ізахищати її інтереси у сфері міжнародних відносин, а також її юридичних осіб та громадян за межами країни.
Саме тому після прийняття Акта про незалежність України 24 серпня 1991 року перед Міністерством закордонних справ України постали нові відповідальні завдання, які вимагали нових професійних підходів, реформування структури МЗС, створенням відповідної законодавчої бази.
Дипломатична служба на початковому етапі свого формування зіткнулася з рядом проблем, серед них:
1) проблема фінансування;
2) проблема обмеженої кількості підготовленого персоналу;
3) проблема взаємодії між закордонними установами та міністерством;
4) проблема структури;
5) проблема контролю [42,с.164].
Все це, разом узяте, зумовила масштабну структурну реформу, спрямовану на оптимізацію роботи зовнішньополітичного відомства України. На Міністерство закордонних справ були покладені функції реалізації завдань у сфері зовнішньої політики, основні напрямки якої були на той час визначені Декларацією про державний суверенітет України.
Ефективне функціонування системи МЗС України вбачалося можливим насамперед за умови забезпечення інтенсивного розгортання мережі підпорядкованих йому закордонних дипламатичних установ. В цьому контексті оперативно здійснювалася робота щодо створення дійових внутрішньодержавних правових основ. В 1992 році було затверджено "Положення про дипломатичне представництво України за кордоном". В ньому були розроблені головні критерії, за якими визначалася доцільність відкриття закордонних дипломатичних установ України. Визначальними були такі обставини:
- тереторіальна наближеність країн до України (країни - сусіди);
- ступінь впливу країни на міжнародній арені;
- наявність у країні потужної української діаспори;
- країни - центри багатосторонньої дипломатичної діяльності;
- країни, що утворилися на території колишнього СРСР [1,с.75].
Але перші посольства України, як правило, розгортались у країнах, де вже існували "острови багатосторонньої дипломатії" - предстаництва УРСР при міжнародних організаціях: були люди на місці, їх службові приміщення (навіть у колишніх союзних, а потім російських будинках), автомашини, житло та інше. Так було у Сполучених Штатах Америки, Швейцарії, Франції, Австрії. В окремих випадках брак коштів вдавалось подолати за допомогою української діаспори. Остання була вищою у США та Канаді, що і позначилось на перших кроках посольств. Цінна допомога була надана у Великобританії, Франції, Аргентині [10,с.17].
Відкриття посольств почалось у 1992 році. Два фактори вимушували прискорити цей процес попри фінансові труднощі. Перший - розумінням, що існують двосторонні проблеми, які чекають вирішення в інтересах нової незалежної держави. Другий - почуття необхідності таким чином підтвердити справжню (на відміну від попередньої, формальної) державність України, а також адекватно реагувати на швидке визнання України з боку інших держав. В цей час були відкриті посольства в Італії, Німеччині, в таких стратегічно важливих для України державах, як Польща, Росія, а також в Австрії, Бельгії, Білорусії, Греції, Грузії, Ізраїлі, Ірані, Румунії, Угорщині, Фінляндії, Чехії. Було засновано три генеральні консульства України в Нью-Йорку,Чикаго та Мюнхені [10, с.17].
1993 року було відкрито ще п'ятнадцять закордонних предстаництв: посольства України в Аргентині, Болгарії, Гвінеї, Естонії, Єгипті, Індії, Китаї, Литві, Молдові, Об'єднаних Арабських Еміратах, Словаччині,Узбекистані, Франції, Швейцарії та генеральне консульство в Торонто. У 1994 році вдалося відшукати резерви для заснування посольств України в Казахстані, Кубі та Туреччині, а в Гданську та Стамбулі - генеральних консульств. На кінець 1995 року в системі Міністерства закордонних справ України налічувалося сорок шість закордонних дипломатичних установ [29,с.666].
Крім того, організаційних, господарчих зусиль вимагало й розміщення посольств іноземних держав у Києві, особливо тих з них, хто не виконував свої функції "за сумісництвом", тобто паралельно з аналогічними функціями у Росії. В Україні ці обов'язки відповідно до Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" віднесено до столичних прерогатив і безпосередньо покладено на Київську міську державну адміністрацію. У ст.4 цього Закону зазначалось: "Органи місцевого самоврядування і виконавчої влади у місті Києві забезпечують у межах своїх повноважень, визначених законами України, здійснення містом таких функцій:
1) створення належних умов діяльності у місті офіційних представництв іноземних держав і міжнародних організацій, місцем розташування яких відповідно до законодавства визначено місто Київ;
2) вирішення питань щодо розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав та представництв міжнародних організацій в Укаїні;
3) надання на договірних засадах комунальних, інженерних, соціально-культурних, транспортних, інформаційних та інших послуг дипломатичним представництвам іноземних держав, представництвам міжнародних організацій, розміщених у місті Києві" [8,с.6].
З метою практичного здійснення конкретних заходів щодо використання столичних функцій м.Києва з питань, пов'язаних із забезпеченням необхідних умов перебування та діяльності на території України іноземних представництв, розпорядженням Представника Президента в м.Києві було створено Комунальне підприємство "Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництв" (ГДІП). Сфера діяльності ГДІП надзвичайно широка і практично може забезпечити будь-які потреби іноземних представництв в Україні [26, с.246].
Указом Президента України від 3 квітня 1999 року було затверджено нормативний документ, що регулював діяльність Міністерсва закордонних справ України - "Положення про Міністерство закордонних справ України". Згідно з п.1 цього положення "Міністерсво закордонних справ України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує відповідно до наданих йому повноважень проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України".
У зазначеному положенні були чітко сформульовані основні завдання МЗС України:
"участь у забезпеченні національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства;
сприяння забезпеченню стабільністю міжнародного становища України, піднесення її міжнародного авторитету, поширення у світі образу України
Loading...

 
 

Цікаве