WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Становлення дипломатичної служби суверенної України (1991 – 2004 рр.) - Дипломна робота

Становлення дипломатичної служби суверенної України (1991 – 2004 рр.) - Дипломна робота

політичних та економічних реформ, здійснених державою за порівняно короткий строк. З набуттям Україною членства у Раді Європи у органів влади держави з'явився новий напрямок діяльності, пов'язаний з приведенням чинного законодавства України відповідно до норм та стандартів Ради Європи, зокрема, положень Європейськоїконвенції з прав людини. З метою забезпечення підготовки пропозицій щодо запровадження в законодавство України норм і стандартів Ради Європи 11 березня 1996 року розпорядженням Президента України було створено Державну міжвідомчу комісію з пимань впровадження в законодавство України норм і стандартів Ради Європи. Зі свого боку РЄ розробила низку заходів, які рекомендовано здійснити органами державної влади в Україні для реформування її чинного законодавства при цьому РЄ вирішила надати всебічну експертну допомогу [28, с.136].
9 листопада 1995 року Генеральний секретар РЄ Д.Таршис та член Європейської комісії Х.Ван дер Брук підписали "Спільну програму Комісії Європейського співтовариства та Ради Європи щодо реформування правової системи місцевого самоврядування та удосконалення системи правозастосування в Україні".
Після вступу до Ради Європи Україна отримала можливість розширити свою участь у заходах під егідою організації. Значно активізувалась участь представників України в роботі комітетів РЄ. Так, починаючи з 1996 року представники різних міністерств та відомств брали участь у засіданнях таких комітетів: з питань міграції, з питань соціальної політики, з питань переливання крові та імуногематології, з питань рівноправ'я жінок і чоловіків та інших. Україна за 1996 - 1997 роки приєдналася до кільканадцятьох Генеральних угод РЄ, підписала низку важливих протоколів Європейської конвенції з прав людини, а також інших Європейських конвенцій, які ратифікувала Верховна Рада України [45, с.478].
На запрошення Голови парламентської асамблеї Ради Європи Л.Фішера Президент України Л.Д.Кучма з 22 по 23 квітня 1996 року перебував у місті Страсбурзі з офіційним візитом. Під час візиту глава нашої держави виступив на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи, провів зустрічі з керівниками Організації. У відповідь Генеральний секретар РЄ Д.Таршис відвідав з офіційним візитом Україну під час святкування п'ятої річниці її незалежності.
На сесії Парламентської асамблеї РЄ, яка проходила 23-27 вересня 1996 року, на посаду судді Європейського суду з прав людини від України було обрано В.Буткевича [43,с.297].
Отже, повне членство України в РЄ дало ї й можливість брати активну участь у виробленні спільної політики Європейських країн щодо вирішення проблем, які виникають під час розвитку суспільства, сприяти створенню загальноєвропейської правової та культурної єдності.
Співробітництво України з сусідніми країнами з червня 1996 року почало здійснюватися й через Центральноєвропейську Ініціативу (ЦЄІ) - регіональну організацію, яка зосереджує свою діяльність на питаннях розвитку регіонального співробітництва в енергетиці, транспорті, захисті довкілля, сільському господарстві, підприємництві, цивільній обороні, інформатиці, науці й технологіях, телекомунікаціях, статистиці, туризмі. Важливого значення в роботі ЦЄІ надається забезпеченню прав національних меншин, культурному співробітництву [40, с.165].
До цієї організації входять Австрія, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцоговина, Італія, Македонія, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія. Держави Центральноїєвропейської Ініціативи проводять регулярні зустрічі на рівні глав урядів, міністрів закордонних справ, Комітету національних координаторів ЦЄІ. Шоста не- формальна зусріч президентів Центральної Європи відбулася в травні 1999 року у Львові [45,с.660].
За часів існування Радянського Союзу організація Об'єднаних Націй була чи неєдиним міжнародним форумом, з трибуни якого світ отримував інформацію про Україну. І не зважаючи на те, що Україна стояла біля витоків створення ООН, по-справжньому самостійну політику вона почала вести лише зі здобуттям своєї незалежності. Саме 1996 року розпочався якісно новий етап діяльності України в Організації. З цього часу делегації України почали брати участь в роботі сесії Генеральної асамблеї ООН, інших міжнародних організаціях, керуючись директивами і вказівками керівництва України, відстоювати національні інтереси своєї держави [28,с.136].
Головною подією в житті ООН за останні роки стало проведення в жовтні 1995 року спеціального урочистого засідання Генеральної асамблеї ООН на вищому рівні з нагоди п'ятдесятої річниці Організації. Небаченим був рівень представництва держав-членів (брало участь сто п'ятдесят голів держав і урядів країн-членів Організації, включаючи монархів, папу Іоанна Павла II тощо) [17, с.70].
Широкий позитивний резонанс в оонівських колах зустрів відкритий, орієнтований на перспективу характер виступу Президента України Л.Кучми. У своїй програмі він висунув ряд ініціатив, які були спрямовані на те, щоб ще раз привернути увагу світового співтовариства до низки питань глобального характеру, розв'язання яких можливе тільки за умови узгоджених дій усієї світової спільноти.
Президент України запропонував встановити особливий статус з міжнародними гарантіями безпеки, консолідованою фінансовою і технічною допомогою, моральними стимулами для країн, що відмовляються від ядерної зброї, через реалізацію нової програми ООН - світ ХХI століття без ядерної зброї. Практичним кроком на шляху до втілення цієї ідеї могло б стати створення зони, вільної від ядерної зброї в Центральній та Східній Європі [29,с.680].
Потрібно відзначити, що підписання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією стало можливим тільки у 1997 році. Вирішальну роль у цьому відіграли дві обставини. По-перше, українська сторона пішла на зустріч російській у справі розв'язання проблеми Чорноморського флоту. Флот і обслуговуюча його берегова інфраструктура були поділені порівно, після чого Росія викупила непотрібні Україні кораблі і берегові споруди. Чорноморський флот Російської Федерації одержав право базування в Севастополі на період до 2017 року.
По-друге, усі російські державні діячі незалежно від політичної орієнтації зрозуміли, нарешті, що Україну треба раз і назавжди визнати як окрему від Росії державу. Висування територіальних претензій або демонстративне ігнорування кордонів між двома державами могло мати тільки один результат: цілковиту переорієнтацію України на Захід [28,с.129]. Пріоритет Європи у зовнішніх орієнтаціях України остаточно визначився у травні 2002 року. Сталося це через якісну зміну геополітичного становища України внаслідок встановлення нових відносин між США і Росією.
Отже, за роки незалежності зовнішня політика України набула необхідного деталізму і почала успішно виконувати завдання із забезпечення стабільності міжнародного становища держави та її
Loading...

 
 

Цікаве