WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Становлення дипломатичної служби суверенної України (1991 – 2004 рр.) - Дипломна робота

Становлення дипломатичної служби суверенної України (1991 – 2004 рр.) - Дипломна робота

України" (п.2); "представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України" (п.3); "приймає рішення про визнання іноземних держав" (п.4); "призначає та звільняєглав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав" (п.5); "вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Зброєних Сил України у разі збройної агресії проти України" (п.19); "присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини" (п.24) [7,с.37-39].
З самого початку зовнішньополітична лінія Адміністрації нового президента була двовекторною. Російський або західний вектор інколи виходив на перший план, але в межах більш тривалого періоду завжди врівноважувався. Двовекторність мало кого з політиків цілком влаштовувала. Політологи теж наголошували на тому, що Україна має визначитись. Мовляв, рухатися за протилежними векторами означає стояти на місці. Вони не врахували, однак, що Росія і Захід не були розташовані у протилежних напрямках. Російські політики також орієнтувались на Захід [48,с.370].
Двовекторність зовнішньої політики Л.Кучми мала основною метою забезпечення політичної незалежності України в умовах її економічної, передусім енергетичної, залежності від Росії. Щоб виграти час для реструктуризації господарства, Україна мала дістати доступ до фінансових ресурсів США і контрольованих ними міжнародних економічних організацій.
Оптимальний вибір зовнішньої політики України у напрямках "Схід-Захід" мав особливе значення і з огляду на внутрішній стан українського суспільства. Та обставина, що впродовж століть територія України була поділена між кількома державами, привела до формування у населення разних її частин своєрідних рис менталітету, традицій і зовнішньополітичних орієнтацій. І якщо населення Східної і Південної України більше тяжіло до тісних контактів з Росією, то Західної України - до зв'язків з країнами Центральної і Західної Європи. Реалізовувати і гармонійно поєднувати ці відмінні орієнтації можна було лише проводячи активно політику як у східному, так і в західному напрямку [ ,с.714 ].
Л.Д.Кучма домігся приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Такий закон Верховна Рада прийняла 16 листопада 1994 року за умови надання гарантій безпеки з боку ядерних держав. 5 грудня цього самого року в Будапешті президенти Росії, США та прим'єр-міністр Великобританії надали Україні гарантії безпеки. Вони зобов'язалися поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, утримуватися від економічного тиску. Окремі документи одночасно були підписані главами Китаю і Франції [44,с.543].
Відмова від ядерної зброї і визначення статусу України як неядерної держави змінили відносини із США. Під час візиту 20-24 листопада до Сполучених Штатів Америки Л.Д.Кучма підписав "Хартію українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва". Були укладені угоди про надання американської допомоги Україні у здійсенні економічних реформ. Кредити надані Україні урядами США, ФРН, Італії, інших країн, а також міжнародними організаціями - Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку - допомогли поліпшити платіжний баланс [40,с.137].
Також в другій половині 1994 - на початку 1995 років президент Л.Д.Кучма відвідав з візитом Канаду, Туркменію і Польщу, Казахстан та Грузію. Зустрічався з керівниками Албанії, Білорусії, Литви, Молдови та інших держав. Столицю України з важливими візитами відвідали президенти Китаю, Узбекистану, Туркменістану, високі представники Чехії, Словаччини, Польщі, Прибалтійських країн та інших держав Західної Європи. Все це свідчило про політичне зростання активності та динамізму української зовнішньої політики.
Її характерною рисою став прагматизм в ім'я своїх національних інтересів. Саме він продиктував необхідність активізацій зв'язків з Росією, іншими країнами СНД, насамперед, в економічній галузі. Візит президента Л.Д.Кучми до Туркменістану був присвячений питанням постачання України газом поза межами Росії. Характеризуючи підсумки зустрічі в Ашгабаді, Л.Д.Кучма заявив: "Після візиту до Туркменістану ми маємо надійного і стабільного партнера у вирішенні проблем забезпечення України енергоносіями" [29,с.692].
Активніше стало розвиватися співробітництво України з європейськими структурами, зокрема по лінії НАТО в рамках програми "Партнерство заради миру", започаткованої в січні 1994 року, Україна, як велика європейська держава, бере активну участь у процесах кооперації у сфері безпеки в Європі і зацікавлена в якнайширшому розвиткові відносин з цією організацією, що має перспективи до перетворення в осередок всеохоплюючої системи безпеки в Європі.
Відносини між Україною і НАТО були формалізовані Хартією про особливе партнерство. Вона була підписана 9 липня 1997 року у Мадріді Президентом України Л.Д.Кучмою, Генеральним секретарем НАТО Х.Саланою та шістнадцятьма лідерами держав-членів НАТО. В Хартії закладені практичні можливості для такої підтримки. Планується створити кризовий консультативний механізм для проведення спільних консультацій у випадку, коли Україна вбачатиме пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці. Серед механізмів співпраці важливою є формалізація періоду зустрічей у формі "16+1" на рівні Північно-Атлантичної ради не менше як двічі на рік у якості Комісії Україна - НАТО [34, с.8].
У 1997 році було створено місію України при НАТО. Україна стала однією з перших держав, не членів НАТО, яка заснувала свою місію при цій Організації.
Сьогодні НАТО - це широка гама різних напрямів співробітництва. Це не лише організація колективної оборони, а організація, яка займається питаннями екології, стосунків між цивільними і військовими, особливо на етапі реформування зброєних сил, питаннями науки. У 1997 році тридцять три науковці України одержали грант від НАТО, двісті сорок два українських спеціалістів взяли участь у різних практикумах і дослідницьких проектах, що фінансувалися НАТО [34,с.10].
З 1998 року в Брюселі існують фактично вже три дипломатичні установи нашої держави - посольство України в країнах Бенілюкс, представництво України при Європейському союзі, а також місія України при НАТО. Усі три колективи дружно працюють над тим, щоб забезпечити інтереси нашої держави у широкій гамі питань - і в економічній, і в військово-політичній, і гуманітарній тощо [43,с.295].
Важливим напрямом зовнішньополітичної діяльності був вступ України до Ради Європи (РЄ), який відбувся 9 листопада 1995 року. Прийом України до цієї організації свідчив про визнання з боку європейської спільноти прогресивних
Loading...

 
 

Цікаве