WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Становлення дипломатичної служби суверенної України (1991 – 2004 рр.) - Дипломна робота

Становлення дипломатичної служби суверенної України (1991 – 2004 рр.) - Дипломна робота

ЮНЕСКО.
Одним з найбільших підрозділів зовнішньополітичного відомства України є Департамент консульської служби. Він забезпечує за дорученням керівництва МЗС України з іноземними державами, захист прав та інтересів нашої держави, її громадян та юридичних осіб за кордоном [24,с.7].
За роки незалежності України створено солідну договірно-правову базу з консульської діяльності, яка стосується правового статусу громадян України за кордоном, належного виконання положень двосторонніх табагатосторонніх консульських конвенцій, угод з соціально-правових питань, громадянства, взаємних поїздок, працевлаштування, а також правових відносин та надання правової допомоги. Для цього ведеться переговорний процес, насамперед, з сусідніми країнами, а також державами, де перебуває значна кількість громадян України. До участі в переговорах залучалися представники МВС, Мінюсту, Держкомкордону та інших зацікавлених відомств України [9,с.56].
На сьогодні Україною укладено: 20 консульських конвенцій, 24 угоди про умови взаємних поїздок, 4 угоди з питань громадянства, 7 угод про реадмісію, 18 угод з працевлаштування та соціального захисту, 20 договорів про правову допомогу [16,с.63].
Консульське управління МЗС України невідкладно реагує на порушення прав українських грамадян та юридичних осіб в інших країнах з використанням всього інструментарію міжнародного права, а саме: звернення та вимоги до компетентних органів іноземних держав, ініціювання переговорів та консультацій, укладення відповідних договорів, вжиття заходів інформаційного та пропагандистського характеру тощо. Водночас з метою уникнення подібних випадків у майбутньому та мінімізації негативних наслідків Консульське управління вивчає ситуацію і вносить на розгляд Президента України та Кабінету Міністрів пропозиції, зокрема, щодо можливої підготовки нових актів законодавства України або внесення змін до чинних [24,с.57].
Здебільшого проблеми, пов'язані з захистом прав українських громадян, виникають в основному в тих державах, де відсутні консульські установи України. Це, перш за все, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, Африці та на Близькому Сході. Наприклад, в Африці станом на 2001 рік функціовало 7 українських дипломатичних представництв - в Алжирі, АРЄ, Гвінеї, Лівії, Марокко, ПАР і Тунісі. Для вирішення цих проблем Консульською службою України вже проведені відповідні переговори з Францією, Росією, Великобританією, Китаєм та Польщою, під час яких домовлено про надання консульсього сприяння українським громадянам в країнах, де немає дипломатичної або консульської присутності нашої держави, насамперед в Африці та Південно-Східній Азії [9,с.59 ].
Вирішення проблем,які виникають у наших громадян чи юридичних осіб, де немає дипломатичних представництв України, потребує часу та значних витрат (відрядження співробітників посольств України, представників ценру тощо). Саме тому Міністерством використовуються всі можливості для розширення конульської присутності нашої держави в найбільш проблематичних у цьому відношенні регіонах, в тому числі за рахунок відкриття консульських установ, що очолюються почесними консулами [30,с.6].
Питання відкриття Почесного консульства та признчення Почесних консулів України регулюється Віденською конвенцією про консульські зносини 1963 року, Консульським статутом України, затвердженим Указом Президентом України від 2.04.1994 року, положенням про нештатних консулів України, затвердженим Указом Президента України від 17.02.1997 року [41,с.28].
Відповідно до п.2 Положення про нештатних консулів України, "почесними консулами можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, які займають помітне становище у суспільстві держави перебування і мають необхідні особисті якості тощо. Почесні консули не можуть перебувати на державній службі в Україні і отримувати зарплату від України'' [6].
Держава в кожному конкретному випадку визначає функції почесного консула, які залежать від характеру її інтересів в даному окрузі, а також від того чи існує в державі перебування дипломатичне представництво чи штатна консульська установа. Залежно від конкретних умов і потреб обсяг функції такого консула може коливатися від економічних функцій штабного консула і до суті символічних функцій - протокольних [Лорзінська, с.322].
Якщо в країні не існує закордонних установ України, або, якщо потрібно, підсилити позицію нашої дипломатичної установи у проведенні конкретної роботи з підготовки і укладенню угоди про взаємовигідне співробітництво, в якійсь певній галузі, в цьому консульському окрузі призначається почесний консул, який може здійснити вагомий вплив на позитивне вирішення питання на користь України. Почесний консул безкоштовно надає придатні службові приміщення для консульської установи України, забезпечує необхідним обслуговуючим персоналом, обладнує приміщення відповідною оргтехнікою, засобами зв'язку, меблями тощо. [там же].
Значний вплив на питання доцільності застосування інституту почесних консулів Українською державою відіграють фактори внутрішнього характеру, зокрема: особливості історичного розвитку, обсяг зовнішньоторгового обороту і структура експорту та імпорту рівень залежності від зовнішньоторгових взаємовідносин, географічне розташування.
Важливим є те, що почесний консул будучи місцевим громадянином та маючи сталі контакти з представниками урядових, ділових та громадських кіл, добре знаючи місцеве законодавство може ефективно працювати під керівництвом штатного консула представляючої держави. Крім того, призначення почесного консула означає для нашої країни значну економію коштів та створює можливість розширення мережі консульських установ за рахунок призначення таких консулів у тих місцях, де на даний період не існує штатних консулів [там же, с.323].
Варто відмітити, що обґрунтування необхідності відкриття консульських установ, які очолюються почесними консулами, має містити інформацію про кількість громадян, які проживають у межах відповідної території, вірогідну кількість звернень із візових, паспортних та інших питань, що будуть розглядатися почесним консулом, кількість повітряних, морських судів, а також вантажів акредитуючої держави, які переміщуються в межах передбачуваного консульського округу, наявність студентів-громадян акредитуючої держави, туристів, а також існування діаспори, міст-побратимів у межах консульського округу та акредитуючій державі тощо.
На 2002 рік географічний розподіл почесних консульств України за кордоном характеризувався такими даними: Західна та Північна Європа - 13, Азія - 10, Латинська Америка - 7, Північна Америка - 1, Австралія - 1, Африка - 3 [16,с.64].
Слід окремо спинитися і на діяльності почесних консулів іноземних держав в Україні. Станом на січень 2000р. в Україні призначено 10 почесних консулів, які представляють такі держави: Австралію (Сергій Березовенко), Центрально-Африканська республіка (Олександр Бондаренко),
Loading...

 
 

Цікаве