WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → 1. Бреттонвудська валютна система. 2. Суть, головні передумови міжнародної економічної інтеграції - Контрольна робота

1. Бреттонвудська валютна система. 2. Суть, головні передумови міжнародної економічної інтеграції - Контрольна робота


Контрольна робота
з дисципліни
"Міжнародні економічні відносини"
1. Бреттонвудська валютна система
Друга світова війна привела до поглиблення кризи Генуезької валютної системи. Розробка проекту нової світової валютної системи почалася ще в роки війни (у квітні 1943 р.), тому що країни побоювалися потрясінь, подібних до валютної кризи після першої світової війни й у 30-х роках. Англо-американські експерти, що працювали з 1941 р., із самого початку відкинули ідею повернення до золотого стандарту. Вони прагнули розробити принципи нової світової валютної системи, здатної забезпечити економічний ріст і обмежити негативні соціально-економічні наслідки економічних криз. Прагнення США закріпити пануюче положення долара у світовій валютній системі знайшло відображення в плані Г. Д. Уайта (начальника відділу валютних досліджень міністерства фінансів США).
У результаті довгих дискусій за планами Г.Д.Уайта і Дж.М.Кейнса (Великобританія) формально переміг американський проект, хоча кейнсіанські ідеї міждержавного валютного регулювання були також покладені в основу Бретонвудської системи.
Для обох валютних проектів характерні загальні принципи:
==> вільна торгівля і рух капіталів;
==> урівноважені платіжні баланси, стабільні валютні курси і світова валютна система в цілому;
==> золотодевізний стандарт;
==> створення міжнародної організації для спостереження за функціонуванням світової валютної системи, для взаємного співробітництва і покриття дефіциту платіжного балансу.
На валютно-фінансовій конференції ООН у Бреттон-Вудсі (США) у 1944р. були встановлені правила організації світової торгівлі, валютних, кредитних і фінансових відносин і оформлена третя світова валютна система. Прийняті на конференції Статті Угоди визначили наступні принципи Бретонвудської валютної системи.
I. Введенний золотодевізний стандарт, заснований на золоті і двох резервних валютах - доларі США і фунті стерлінгів.
II. Бретонвудська угода передбачала чотири форми використання золота як основи світової валютної системи:
А. збережені золоті паритети валют і введена їхня фіксація в МВФ;
Б. золото продовжувало використовуватися як міжнародний платіжний і резервний засіб;
В. спираючи на свій зрослий валютно-економічний потенціал і золотий запас, США дорівняли долар до золота, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти;
Г. з цією метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам і урядовим закладам за офіційною ціною, встановленої в 1934 р., виходячи з золотого змісту своєї валюти (35 дол. за 1 трійську унцію, рівну 31,1035 г).
Передбачалося ввдення взаємної оборотності валют. Валютні обмеження підлягали поступовому скасуванню, і для їхнього введення була потрібно згода МВФ.
III. Курсове співвідношення валют і їхня конвертованість стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених у доларах. Девальвація понад 10% допускалася лише з дозволу Фонду. Установлено режим фіксованих валютних курсів: ринковий курс валют міг відхилятися від паритету у вузьких межах (+/-1% за Статутом МВФ і +/-0,75% по Європейській валютній угоді). Для дотримання меж коливань курсів валют центральні банки були зобов'язані проводити валютну інтервенцію в доларах.
IV. Вперше в історії створені міжнародні валютно-кредитні організації МВФ і МБРР. МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснює контроль за дотриманням країнами-членами принципів світової валютної системи, забезпечує валютне співробітництво країн.
Під тиском США в рамках Бретонвудської системи затвердився доларовий стандарт - світова валютна система, заснована на пануванні долара. Долар єдина валюта, конвертована в золото, став базою валютних паритетів, що переважають засобом міжнародних розрахунків, валютної інтервенції і резервних активів. Тим самим США установили монопольну валютну гегемонію, відтіснивши свого давнього конкурента - Великобританію. Фунт стерлінгів, хоча за ним у силу історичної традиції також була закріплена роль резервної валюти, став украй нестабільним. США використовували статус долара як резервної валюти для покриття національною валютою дефіциту свого платіжного балансу. Специфіка доларового стандарту в рамках Бретонвудської системи полягала в збереженні зв'язку долара з золотом. США з двох шляхів стабілізації валютного курсу - вузькі межі його чи коливань конверсія долара в золото - зволіли другий. Тим самим вони поклали на своїх партнерів турботу про підтримку фіксованих курсів їхніх валют до долара шляхом валютної інтервенції. У підсумку підсилився тиск США на валютні ринки. Засилля США в Бретонвудській системі було обумовлено новим розміщенням сил у світовому господарстві. США зосередили в 1949 р. 54,6% капіталістичного промислового виробництва, 33% експорту, майже 75% золотих резервів. Частка країн Західної Європи в промисловому виробництві упала з 38,3% у 1937 р. до 31% у 1948 р., в експорті товарів - з 34,5 до 28%. Золоті запаси цих країн знизилися з 9 млрд. до 4 млрд. дол., що було в 6 разів менше, ніж у США (24,6 млрд. дол.), і їхні розміри різко коливалися по країнах. Великобританія, обслуговуючи своєю валютою 40% міжнародної торгівлі, володіла лише 4% офіційних золотих резервів капіталістичного світу. Зовнішньоекономічна експансія монополій ФРН сполучалися з ростом золотовалютних резервів країни (з 28 млн. дол. у 1951 р. до 2,6 млрд. у 1958 р.).
США використовували принципи Бретонвудської системи (статус долара як резервної валюти, фіксовані паритети і курси валют, конверсія долара в золото, занижена офіційна ціна золота) для посилення своїх позицій у світі. Країни Західної Європи і Японії були зацікавлені в заниженому курсі своїх валют з метою заохочення експорту і відновлення зруйнованої економіки. У зв'язку з цим Бретонвудська система протягом чверті століття сприяло росту світової торгівлі і виробництва. Однак післявоєнна валютна система не забезпечила рівні права всім її учасникам і дозволила США впливати на валютну політику країн Західної Європи, Японії й інших членів МВФ. Нерівноправний валютний механізм сприяв зміцненню позицій у США у світі на шкоду іншим країнам і міжнародному співробітництву. Протиріччя Бретонвудської системи поступово розхитували її.
Економічна, енергетична, сировинна кризи дестабілізували Бретонвудську систему в 60-х роках. Зміна співвідношення сил на світовій арені підірвало її структурні принципи. З кінця 60-х років поступово ослабнула економічна, фінансово-валютна, технологічна перевага США над конкурентами. Західна Європа і Японія, зміцнивши свій валютно-економічний потенціал, сталі тіснити американського партнера. На країни "Загального ринку" у 1984 р. приходилося 36,0% промислового виробництва країн ОЕСР (США - 34,3%), 33,7% експорту (США - 12,7%). Питома вага США в золотих резервах зменшився з 75% у 1949 р. до 23%. Одночасно часткакраїн ЄЕС у золотих резервах зросла до 38%, у валютних - до 53% (США - 10,8%).
Долар поступово втрачає монопольне положення у валютних відносинах. Марка ФРН, швейцарський франк, інші західноєвропейські валюти і японська ієна суперничають з ним на валютних ринках, використовуються як міжнародний платіжний і резервний засіб. Якщо частка долара в офіційних валютних резервах поступово знижувалася (з 84,5 до 73,1% у
Loading...

 
 

Цікаве