WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Основні фактори формування та реалізації зовнішньоекономічної політики України. (Контрольна) - Реферат

Основні фактори формування та реалізації зовнішньоекономічної політики України. (Контрольна) - Реферат


Контрольна робота
Із предмету
Міжнародна торгівля
ТЕМА
1.Основні фактори формування та реалізації зовнішньоекономічної політики України.
2.Національні інтереси та міжнародна торгівля
Зміст
Вступ 2
1.Основні фактори формування та реалізації зовнішньоекономічної політики України. 3
2.Національні інтереси та міжнародна торгівля 12
Висновок. 25
Література 27
Вступ
Україна, ставши в 1991 р. на шлях незалежності, за прикладом інших постсоціалістичних держав Східної Європи почала налагоджувати економічні зв'язки з країнами світу. Проте, не маючи відповідного досвіду, кваліфікованих кадрів та державних органів, які могли б проводити самостійну і виважену зовнішньоекономічну політику, Україні досить часто доводилось зазнавати невдач на фоні більш іменитих конкурентів - Росії, Польщі та ін. Стабільні взаємовигідні зв'язки з індустріальними країнами світу необхідні для того, щоб швидше подолати економічну кризу. Адже лише залучивши до перебудовчих процесів у національному господарстві зарубіжних інвесторів, придбавши нові технології випуску продукції та заручившись підтримкою міжнародних організацій, можна сподіватися на успіх. Тим більше, що приклади Угорщини, Польщі, країн Прибалтики свідчать про ефективність такого шляху.
Найголовнішою причиною, що стримує нині входження України у світове господарство як повноправного партнера є дуже низька конкурентоспроможність її продукції на міжнародних ринках. Головними причинами такого стану є:
1. Практично всі вітчизняні товари, навіть високої якості, не відповідають міжнародним стандартам. У країнах соціалістичного табору використовувалася своя система стандартизації, яка значно відрізнялася від прийнятої в усьому світі. Перехід до такої системи зараз вимагає чимало часу і коштів. Ось чому одиниці українських товарів сьогодні мають міжнародні сертифікати і допускаються на світовий ринок. Окрім того, характерними рисами української продукції є її низька якість та матеріаломісткість, оскільки обладнання, на якому вона виготовляється, морально застаріло. Ціна вітчизняних товарів вища від закордонних аналогів.
2. Переважання в експорті України сировинних товарів і практично повна відсутність високотехнологічного обладнання, патентів, ліцензій, "ноу-хау", що користуються на ринках величезним попитом.
3. Гостра нестача високопрофесійних кадрів, що можуть працювати на зовнішніх ринках, сприяти збуту продукції. Недосконалою є система управління зовнішньоекономічною діяльністю. Часто навіть прекрасна за своїми якостями продукція не потрапляє на міжнародні ринки через нерозпорядливість чиновників.
4. Низька зацікавленість вітчизняних підприємців у виробництві продукції на експорт. У провідних країнах світу держава всіма можливими способами стимулює таке виробництво: надає податкові пільги, вводить обмеження на ввезення імпортних товарів та ін. На Україні, на жаль, цього поки що не зроблено.
У зв'язку з таким важким становищем виникає запитання, чи можливе взагалі становлення України як однієї з провідних держав світового економічного простору, чи ми так і залишимося на його задвірках? Відповіддю можуть бути лише конкретні дії...
Слід зауважити, що визначальними факторами розвитку світового господарства є міжнародний поділ праці, спеціалізація та інтернаціоналізація виробництва, вільне переміщення товарів і робочої сили. В цьому виражаються взаємозв'язок і взаємозалежність усіх країн і народів, регульовані системою міжнародних економічних відносин і міжнаціональних механізмів, які визначають форми господарського обміну між країнами. Матеріальну основу всесвітнього господарства утворюють світові ринки капіталів, товарів і послуг, цінних паперів тощо.
1.Основні фактори формування та реалізації зовнішньоекономічної політики України.
На сьогодні ефективна інтеграція України у світовий економічний простір є обов'язковим завданням побудовою її державності й економіки. Але для того щоб цей процес дійсно приніс очікувані результати, потрібно зрозуміти і реалізувати кілька важливих положень. Вони повинні ґрунтуватися на:
знанні і прогнозуванні тенденцій у змінах зовнішньоекономічного середовища (системи світового господарства), у якому повинне функціонувати національне господарство України, а також прийняття його внутрішнього економічного "регламенту";
чітке поняття необхідних - збалансованих з національними інтересами - трансформацією національного господарства, що могли б забезпечити ефективну взаємодію зі світовим господарством на основі високого рівня конкурентноздатної економіки.
Наша держава тільки входить у систему світового хазяйства, і від того, як цей процес буде відбуватися, залежить не тільки і не стільки динаміка зовнішньої торгівлі, а насамперед - можливість подальшого соціального й економічного розвитку держави як органічної підсистеми світової економіки. У процесі інтеграції у світове економічне господарство Україна буде зустрічатися з величезними складностями. Це обумовлюється кількома причинами.
По-перше, Україна ще не визначилася в повному ступені з основними напрямками і механізмом структурної перебудови економіки, критерії якої повинні визначатися з урахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання, а також реальних можливостей напрямків інтегрування в неї України.
По-друге, дуже гостро коштують питання як безпеки в сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічної безпеки, які необхідно вирішувати з позицій активного конкурентного протистояння у світовому ринку.
По третє, існують явні протиріччя регіонального характеру, рішення яких можливо тільки за допомогою довгострокових договірних принципів, шляхом активного включення в інтеграційні процеси, з визначенням глобальних національних пріоритетів і їх балансуванням з іншими, котрі існують у світовому економічному господарстві.
По четверте, спроби активного спілкування і діалогу з міжнародними фінансовими інститутами - як гарантами входження України у світовий ринок і відновлення економіки - поки що викликають неадекватну реакцію широких кругів української громадськості, оскільки дотепер ще не чітко визначені орієнтири нашої країни ні в розвитку її "внутрішньої" економіки, ні в пошуках її майбутнього місця у світовому господарстві.
Перерахування причин, що обумовлюють актуальність розробки концепції довгострокової зовнішньоекономічної політики на 15-20 років, можна продовжити, але досить і цих, - тим більше, що і дотепер, не існує, по суті, ні доктрини, ні налагодженої зовнішньоекономічної політики нашої країни. Її зовнішньоекономічна політика - це, в основному, епізодична торгівля, навколо якої сконцентровані зусилля по її так називаній "лібералізації" (дебати про ліцензування, квотування, ціноутворення й ін. ). Але зовнішньоекономічна політика - це не тільки торгівля, не тільки інвестиційне і науково-технічне співробітництво, не тільки створення договірного простору ізабезпечення національної економічної
Loading...

 
 

Цікаве