WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Економічні закономірності та особливості розвитку Японії (Контрольна) - Реферат

Економічні закономірності та особливості розвитку Японії (Контрольна) - Реферат

економічне зростання Японії (навіть у несприятливому для економіки країни 1997 р. темпи росту становили 36%), окрім позитивних, мало и негативні наслідки, що призвело до виникнення економічної та фінансової кризи в країні у середині 90-х років
Під час економічного зростання у Японії наприкінці 80-х років значно зросли ціни на нерухоме майно. Цей факт, а також успішна експортна діяльність японських компаній забезпечували останнім часом отримання кредитів у величезних розмірах. Подальше зниження цін на нерухомість відчутно зменшило заставну вартість кредитів японських банків. Світова дефляція кінця 90-х років та послаблення позицій зовнішніх ринків Японії у Південній Азії призвели до зниження доходів від експорту японських компаній і відповідно до погіршення їх фінансової платоспроможності. Це негативно відобразилося на японських банках, складне становище яких погіршувалося ще й тим, що свого часу вони надавали значні позики Південній Кореї та іншим державам південноазіатського регіону, що самі сьогодні переживають важку фінансову скруту. Отож, для японських банків на стали складні часи. За даними японських експертів, сума прострочених кредитів у банках країни дорівнює 550 млрд. дол. США (іноземні економісти називають цифру - 670 млрд. дол.). Ще 500 млрд. дол. недорахують страхові компанії країни.
Додатковими негативними факторами впливу на економіку Японії стали високі податки та значне державне втручання в економічні процеси. Урядова політика була спрямована на підтримку усіх японських банків, зокрема тих з них, що були фінансове неспроможними. За два роки кризи лише один банк був оголошений банкрутом. Очевидно, за конкурентних умов в аналогічній ситуації протриматися змогли б найсильніші та найпотужніші банки з вищими доходами та більшими можливостями для виживання. Для прикладу можна зазначити, що у конкурентнішому американському фінансовому середовищі прибутковість банків у 4,5 раза вища за японську.
Для подолання кризи японський уряд виділив до 1998 р. 214 млрд. дол. США із запланованих 250 млрд. дол. для підтримки банків. З млрд. дол. з них вже витрачені на активізацію злиття банків. Інші кошти призначені для викупу урядом найслабших з банків. Очевидно, цих заходів недостатньо для повного подолання кризи Додаткові проблеми для економіки Японії створює криза у країнах Південно-Східної Азії, куди надходило 40% японського експорту.
Сучасну економічну кризу в Японії за масштабами негативних економічних наслідків порівнюють з кризами, що їх пережила країна у 20-ті pp. та після Другої світової війни. Тоді вихід був знайдений завдяки зниженню курсу єни та збільшенню експорту. Вважають, що аналогічні заходи зможуть забезпечити подолання економічної кризи сьогодні. Очевидною є й потреба змінити економічну політику японського уряду. Подальша лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, відкритість економіки, прозорість діяльності банків - це складові, що зможуть повернути Японії частково втрачені позиції у світовій економіці.
2. ТИПИ ЗОВНІШНЬО ТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВ
Для регулювання своєї зовнішньої торгівлі кожна держава законодавчо встановлює певні правила та умови зовнішньоторговельної політики Ними держава намагається забезпечити найсприятливіші умови національним товаровиробникам створити необхідні умови для вивезення національних товарів на ринки - інших країн та обмежити ввезення іноземних товарів у свою країну. Так держава відчутно впливає на загальний стан експортно-імпортних відносин.
Залежно від масштабів втручання держави у міжнародну торгівлі розрізняють два типи зовнішньоторговельної політики
o політика вільної торгівлі,
o політика протекціонізму.
Політика вільної торгівлі - це політика мінімального втручання держави у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозиції. Така політика будується на усуненні будь-яких перешкод до ввезення і вивезення іноземних та вітчизняних товарів. Митні органи виконують лише реєстраційні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкуренцію.
Протекціонізм - це державна політика захисту внутрішнього ринку від зовнішньої конкуренції з використанням системи обмежень імпорту.
Проводячи політику протекціонізму, держава захищає національних виробників, стимулює розвиток національного виробництва. З іншого боку, така політика може призвести до застійних явищ, оскільки послаблюються стимули до технічного прогресу, що, своєю чергою, веде до падіння конкурентоспроможності національних товарів. За такої політики посилюється нелегальне ввезення товарів контрабандою. Крім того, торгові партнери можуть вжити відповідних заходів щодо експорту товарів цієї країни, що завдасть економіці збитків. Протекціонізм переважає в зовнішньоторговельній політиці країн, що розвиваються
Виділяють декілька форм протекціонізму:
o селективний - скерований проти окремих країн або окремих видів товарів,
o галузевий - скерований на захист окремих галузей, найчастіше сільського господарства,
o колективний - проводиться об'єднаннями країн щодо країн, які не входять у ці об'єднання,
o прихований - здійснюється методами внутрішньої економічної політики.
Стосовно того, що і для якої країни краще - політика вільної торгівлі чи протекціонізм, єдиної думки немає. Сучасний протекціонізм концентрується, в основному, у відносно вузьких галузях. Політика вільної торгівлі є привабливішою. Тому здебільшого країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, використовуючи як методи протекціонізму, так І політику вільної торгівлі.
Україна у міжнародній торгівлі віддає перевагу політиці вільної торгівлі, але водночас вибірково проводить політику протекціонізму стосовно певних країн групи товарів.
Станом на липень 1997 р Україна уклала угоди про вільну торгівлю з такими країнами [15, с 19], як
а) ратифіковано обома сторонами - Білорусь, Росія
б) ратифіковано Україною - Азербайджан, Вірменія Грузія,Естонія, Латвія, Молдова, Туркменистан, Узбекистан,
в) не ратифіковано - Казахстан, Литва
Країни, зі якими Україна уклала до двосторонні економічні угоди про встановленням режиму найбільшого сприяння, або національного режиму
а) ратифіковано обома сторонами - Австрія, Болгарія Греція, Естонія, Єгипет, Індія, Китай, Туреччина,
б) ратифіковано Україною - Алжир, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Великобританія, В'єтнам, Гвінея, Німеччина, Данія, Ізраїль Польща, Індонезія Італія, Канада, Лівія, Нідерланди, Південна Корея, Словенія, Франція, Швейцарія, Югославія,
в) не ратифіковано - Білорусь, Угорщина, Грузія, Об'єднані Арабські Емірати, КНДР, Ліван, Латвія, Литва, Молдова, Монголія, Румунія, Словаччина, Туніс, Фінляндія, Хорватія, Чехія.
Крім того, укладені контингентні угоди з Киргизстаном, Туркменистаном, Росією, Узбекистаном, які передбачають, що режим вільної торгівлі не поширюється на певні групи товарів
Незважаючи на це, порівняно з іншими країнами колишньою соціалістичного табору економіка України є найменш відкритою, що підтверджують дослідження
У 1996 р. Центральноєвропейський університет проаналізував відкритість економік нових незалежних держав.
Дані таблиці свідчать, що Україна станом на 1994 р. знаходилася на останньому місці за темпами зростання відкритості економіки. Але сучасна економічна політика уряду України свідчить про прийнятий курс на відкритість економіки та широку інтеграцію у світове господарство.
Таблиця 1. Характеристика відкритості економік країн
КРАЇНИ 1991 р. 1993 р. 1994 р.
Албанія 110 96 68
Білорусь 118 100 н/д
Болгарія 119 96 105
Естонія 113 143 н/д
Киргизстан 81 70 н/д
Угорщина 74 69 57
Латвія н/д 153 128
Литва 136 149 94
Польща 46 45 45
Румунія 58 52 54
Росія 114 71 50
Словаччина 156 140 134
Словенія 118 124 100
Україна 19 34 42
Loading...

 
 

Цікаве