WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМіжнародні відносини, Міжнародна економіка → Торговельно-економічне співробітництво україни з фрн:становище, проблеми та шляхи їх вирішення - Курсова робота

Торговельно-економічне співробітництво україни з фрн:становище, проблеми та шляхи їх вирішення - Курсова робота

характеру мали підпорядковане значення, основним мотивом широкого застосування термінових контрактів на позабіржових, апізніше на біржових ринках була потреба у страхуванні цінових ризиків. Так виникли форвардні контракти, а після їх повної стандартизації на біржових ринках - ф'ючерсні, що, в свою чергу, стали привабливим інструментом для здійснення особливо прибуткових та ризикових інвестицій, тобто їх почали використовувати й зі спекулятивною метою.
Спекулянти, купуючи ризики окремо від базових активів, почали брати їх на себе, даючи можливість виробникам та торговельним організаціям страхуватися від негативних змін цін і курсів у майбутньому.
Нині світовий глобальний фінансовий ринок дає змогу:
" хеджувати ризики, пов'язані з присутністю на конкретному ринку, використовуючи кореляційний зв'язок з іншими ринками;
" обирати найвигідніші варіанти інвестування з оптимальним співвідношенням дохідності та ризику;
" глибше аналізувати суть ринкових явищ, яку не завжди можна виявити під час аналізу одного, окремо взятого сегмента ринку.
Термінові складові, у першу чергу біржові ф'ючерсні ринки, відіграють суттєву роль у досягненні макроекономічної стабілізації фінансової сфери, даючи учасникам змогу використовувати інноваційні технології та інструменти в системі управління фінансовими ризиками. Терміновий ринок, особливо його біржовий сегмент - ф'ючерсний, належить до ринку чистої (досконалої) конкуренції, на якому щодня відбувається взаємодія попиту та пропозиції через максимальну їх концентрацію. Саме цей ринок зарубіжні вчені використовують для вивчення та ілюстрації сучасних економічних теорій, які, у свою чергу, служать продавцям та покупцям базою для прийняття стратегічних і тактичних рішень на основі аналізу та прогнозування майбутніх цін і курсів базових активів.
Становлення цих сегментів ринків в Україні за період реформ практично не відбулося, укладання термінових контрактів майже не практикують ні на біржових, ні на позабіржових ринках. Більше того, ще від кризового 1998 р. діє "тимчасова" заборона Національного банку України щодо укладання термінових контрактів з валютою. Одна з основних причин такого стану справ - відсутність комплексного дослідження сучасних теорій і практики їх функціонування у країнах Заходу.
Саме це, на наш погляд, призвело до фрагментарного, безсистемного вивчення суті термінових фінансових інструментів, а точніше - лише ф'ючерсних та опціонних контрактів з базовими активами від зернових культур до валюти та відсоткових ставок з одночасними безуспішними спробами їх упровадження у біржову торговельну практику.
Українські науковці та законодавці, як, зрештою, й у всіх країнах колишнього СРСР, у перший період ринкових перетворень проводили поверхневі, дещо ажіотажні дослідження біржових ринків, причому вони вивчали, як правило, російськомовну літературу, переважно написану до 1917 р. і часів ведення нової економічної політики Радянського Союзу поч. 20-их рр. ХХ ст. Саме це дало змогу відроджувати характерні для ХХ ст. універсальні товарні біржі, на яких було дозволено здійснювати торгівлю різними товарами на умовах негайної поставки. Аналогічні процеси спостерігалися при становленні біржового фондового та валютного ринків.
У результаті цього на державному рівні були запроваджені, як нині виявилося, безперспективні заходи щодо організації бірж як потужних гуртових товарних ринків, які на Заході на сучасному етапі перетворилися у центри вивчення кон'юнктури та укладання термінових фінансових контрактів. Такий перебіг подій зумовлений прийняттям недосконалого біржового законодавства, яке не передбачало використання у біржовій торговельній практиці термінових контрактів [3], [2].
Наступний період становлення та функціонування бірж в Україні довів, що не можна у сучасних умовах вибухового розвитку інформаційних технологій, зростання обсягів торгівлі ставити завдання організації основного товарообігу реального товару та фінансових інструментів через біржі. Це було можливо та доцільно на початку ХХ ст., у ХХІ ст. уже виникає гостра необхідність створення бірж у вигляді ринків цінових та курсових ризиків, що функціонують окремо від ринків реальних активів, даючи змогу високоефективно управляти фінансовими потоками на макро- та мікрорівнях в умовах підвищеної цінової змінності.
Для створених у 1991-1992 рр. бірж упродовж наступних років виникла проблема впровадження термінових контрактів. Одночасно на державному рівні приймали дещо несподівані для біржовиків та органів державного регулювання ринку цінних паперів недосконалі законодавчі акти, такі як відомий Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" [1], в якому вперше можна натрапити на визначення термінових контрактів: товарних, валютних, фінансових ф'ючерсів, форвардів та опціонів.
Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) випускає свої нормативні документи [18] та готує Законопроект "Про похідні цінні папери" [4], який, однак, не виносять на розгляд Верховної Ради України. Проте 21 грудня 2001 р. у першому читанні ухвалюють Законопроект "Про строкові фінансові інструменти", який запропонував голова підкомітету з питань господарського законодавства Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій С. О. Москвін [5]. За цим законопроектом до термінових фінансових інструментів належать лише ф'ючерси та опціони, причому біржові, але у ньому не введено поняття "термінового ф'ючерсного ринку", "термінових ф'ючерсних цін", не подано вичерпного переліку учасників тощо.
Автор статті вивчає процеси функціонування ф'ючерсних ринків упродовж 10 останніх років. Варто зазначити, що саме на сучасному етапі, коли ці ринки на Заході, особливо в Європі, переживають революційний етап свого розвитку, спостерігалася втрата інтересу до проведення аналогічних досліджень в Україні. Вищевказане призвело не лише до зменшення кількості захищених дисертаційних робіт з біржової проблематики, а й до вилучення із нормативної частини навчальних планів підготовки економістів у вузах курсів "Біржова справа", "Ринок цінних паперів", "Похідні фінансові інструменти" тощо.
Для спеціальності "Біржова діяльність" було передбачено підготовку фахівців лише першого рівня акредитації. Нині можна констатувати, що в Україні не відбувається відновлення ринкової біржової культури та наукової школи, не ведеться підготовка нового покоління фахівців, здатних діяти у динамічному середовищі. І це тоді, коли, як твердять фінансові інженери, професори Сент-Джонського університету (штат Нью-Йорк) Дж. Ф. Маршал та В. К. Бансал, сучасні корпорації, передусім багагатонаціональні, відчувають начальну потребу в талантах такого типу, які досі зосереджувалися в колах біржових ділків. Такі фірми дедалі частіше усвідомлюють свою потребу в аналізі ризиків, в управлінні ризиками та в здатності зменшити фінансові витрати за рахунок проникнення на нетрадиційні ринки. Попит з боку
Loading...

 
 

Цікаве