WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Товариства взаємного страхування: зародження, розвиток, становлення - Реферат

Товариства взаємного страхування: зародження, розвиток, становлення - Реферат

Нині на світовому страховому ринку працює понад 3 тисячі кептивних компаній, які мають у своєму розпорядженні 23-24 млрд. доларів акумульованих коштів [9, с 88-93].

Взаємне страхування стало міжнародним явищем. Товариства взаємного страхування (ТВС) посідають особливе місце на ринках більшості індустріальне розвинених держав і всіх континентів. Так, у 1990 році в Північній Америці (37% світового ринку страхування) ТВС займають 57,6 % ринку страхування життя і 27 % ринку загальних видів страхування у США і 53 % ринку страхування життя і 19 % ринку загальних видів страхування в Канаді. Кількість ТВС складає 821.

У Західній Європі (33,9 % світового ринку страхування) ТВС охоплюють від 2,8 % (Італія) до 48 % (Великобританія) ринку страхування життя і від 0,25 % (Ірландія) до 52 % (Швеція) ринку загальних видів страхування. Кількість ТВС - більше 2000.

У Японії (20,5 % світового ринку страхування) ТВС становлять 89,4 % ринку страхування життя і 5,1 % ринку загальних видів страхування. Загальна їх кількість - 20.

Однією з характерних рис ТВС є не тільки їх здатність до адаптації, але і те, що страхування охоплює великі та середні підприємства і навіть дрібні компанії, в наших умовах це можуть бути селянські (фермерські) господарства. Чисельність ТВС досить велика.

Ці компанії дуже швидко розвиваються за розмірами. Наприклад, Північноамериканська асоціація компаній взаємного страхування (НАМІС) нараховує більше 850 членів-компаній з загальним надходженням премій біля 1 млн. доларів. А серед 10 найбільших компаній кожного сектора ринку, США і Канада мають 7 ТВС життя, Німеччина - 4 ТВС загальних видів страхування, а всі 10 найбільших страхових компаній Японії - ТВС життя.

Різноманітність розмірів ТВС пояснюється тим, що система взаємного страхування плюралістична так само, як і їх члени. Ця різноманітність набуває різних форм: географічне розповсюдження діяльності транснаціональні, національні, регіональні; категорії страхування - майнове, особисте і страхування відповідальності (життя та загальне страхування); страхування від нещасних випадків (всі види або лише окремі). На більш високому рівні воно відображає відмінності в основі страхування, тобто коли одні ТВС загальні, то інші створюються для роботи у вузькій сфері діяльності (ТВС, що займаються ризиками підприємств, професійні чи соціо-професійніТВС) [10, с 14-16].

В третьому тисячолітті страхування виходить як одназ найбільш розвинутих ефективних сфер діяльності. Заданими міжнародної статистики протягом 1995 року до страхових компаній, товариств взаємного страхування надійшло в доларовому еквіваленті (США) 2143 млрд. страхових премій. Понад 58 % усіх страхових надходжень припадає майже порівну на дві країни СІЛА та Японію, ще 2 % - на держави Європейського Союзу. Частина решти країн світу - 13 %, в тому числі на Україну припадає лише 0,01%. Усе це відбиває вкрай нерівномірний розвиток страхового бізнесу.

Однією з характерних рис ТВС є не тільки їх здатність до адаптації, але і те, що страхування охоплює великі та середні підприємства і навіть дрібні компанії, в наших умовах це можуть бути селянські (фермерські) господарства.

Ця організаційна форма страховика закріплена законом України "Про страхування" від 7 березня 1996 року ст. 13 "Товариство взаємного страхування". Згідно з ним усі громадяни і юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів можуть створювати ТВС в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Товариство взаємного страхування є юридичною особою, яка не має комерційного характеру, тобто вона не ставить за мету одержання прибутку. Воно утворюється для страхування ризиків членів товариства. Тому й існує тотожність між членом товариства і страховиком, а відповідно між страховиком і страхувальником.

Діяльність ТВС як форма соціально-економічного захисту майнових інтересів громадян і суб'єктів господарської діяльності заснована на принципах солідарної відповідальності, коли покриття збитку члену ТВС, пов'язаного зі страховим випадком, проводиться за рахунок внесків інших пайовиків, які вони вносять в статутний фонд ТВС і фонд страхового резерву.

ТВС формує страховий фонд за рахунок фіксованих або непостійних страхових внесків, але їх розмір завжди має свою межу для того, щоб забезпечувалось повне покриття зобов'язань стосовно страхувальників.

Головною метою діяльності ТВС є страховий і соціальний захист, фінансова підтримка членів ТВС, яка здійснюється шляхом залучення та використання їх власних внесків на принципах солідарної відповідальності і підтримки, а також захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, що не є членами ТВС.

По своїй суті ТВС є спеціалізованим фінансово-кредитним закладом, діяльність якого виключно пов'язана з організацією страхового забезпечення членів і страхувальників ТВС, а також ефективного використання прибутку і внесків пайовиків ТВС та страхових резервів, створених в результаті надходження страхових платежів згідно з договорами страхування, що заключаються зі страхувальниками. Крім того, оскільки ТВС не мають на меті одержання прибутку, то практикується повернення прибутку пайовикам, як у вигляді частини пайового внеску, внесеного пайовиком, так і в формі розподілу надлишків надходжень (з різних джерел: або від власної страхової діяльності або від управління страховими активами товариства).

Переваги страхових товариств полягають також у необхідності утворення каналів фінансування, які задовольняють запити населення і особливості потреб різних соціально-професійних категорій. їхня організаційна структура найкращим чином сприяє активній участі зацікавлених груп населення і підприємств, які потребують взаємодопомоги в її забезпеченні. ТВС можуть утворюватись як окрема структура, що займається страхуванням, в рамках існуючої організації.

Оскільки принцип солідарності відіграє в ТВС значно важливішу роль, ніж в акціонерних товариствах, вони досить легко виходять на певні верстви населення і групи підприємств. Тому між цими двома організаційними видами страхових підприємств існують відносини взаємодоповнення, а не конкуренції.

Більш того, можливий варіант, що система взаємного страхування може розглядатися як основний елемент ринку, який функціонує в умовах вільної економіки та основної організаційної форми у вітчизняній страховій системі, так і в інших державах, зокрема членах - учасницях ЄС.

Тому нині назріла необхідність прийняття закону "Про товариства взаємного страхування", закладення міцної правової бази функціонування ТВС, де б враховувався їх специфічний характер, визначались основні принципи їх діяльності, запобігаючи відхиленням, які негативно вплинуть на фінансову стійкість. Пайовики повинні мати значно більші можливості при розробці засновницького договору товариства, ніж це визначено Тимчасовим положенням про товариства взаємного страхування [7].

Таким чином, потреба в розвитку ТВС як однієї з найдавніших класичних форм страхового захисту, що має багатовікову історію, зростає, оскільки:

- фінансовий стан потенційних страхувальників, їх платоспроможність такі, що вони гостро потребують надання їм страхових послуг на безприбутковій основі в класичному вигляді;

- вітчизняний страховий ринок потребує здорової конкуренції серед страховиків різних організаційних форм і типів;

- зростає незабезпечений попит на страхування в агропромисловому комплекс, в т.ч. на страхування сільськогосподарських виробничих ризиків, тому що комерційне страхування не здатне в повному обсязі задовольнити потреби сільськогосподарських товаровиробників як за якістю пропонованих послуг, так і високою вартістю, яка є явно завищеною;

- потенційні страхувальники потребують, поряд з жорсткою регламентацією комерційного страхування, наявності більш демократичних, м'яких форм страхування, оскільки за будь-яких обставин вони ризикують власними коштами при трансферті ризику страховиком.

Література

1. РайхерВ.К. Общественно-исторические типы страхования. -Л., 1947.

2. Воблый К.Г. Основы экономики страхования. - М.: Анкил, 1995.

3. Страховое дело. Общества взаимного страхования. - Н.: Анкил, 1994.

4. Шиминова М.Я. Страхование: история, действующее законодательство, перспектива. -М.: Наука, 1989.

5. Страхування: Підручник /Заред С С Осадецъ, - К: КНЕУ, 1998.

6. Страховое дело. - 1993. –№ 3.

7. Закон СССР О кооперации в СССР . - М.: Изд-во Известия Советов народних депутатов СССР, 1988.

8. Ефимов СЛ. Энциклопедический словарь. Экономика и страхование. –М.: Церих-ПЗЛ, 1996.

9. Фінанси України. - 1996. –№ 9.

10. Семінар по страхуванню 22–25 червня 1993 p. Комісія Європейських товариств. - К., 1995.

11. Schweizer Ruk // Sigma. - 1997.- № 4.

Loading...

 
 

Цікаве