WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Фінансова діяльність страхової організації - Дипломна робота

Фінансова діяльність страхової організації - Дипломна робота

відхилень, заплаченими перестраховщиками;
4) повернення суми із централізованих страхових резервних фондів;
5) повернення суми технічних резервів.
Валовим доходом страховика від страхової діяльності рахується сума отриманих (нарахованих) на протязі звітного періоду (наприклад, календарного року) валових внесків по договорам страхування і, за вирахуванням суми внесків, переданих в перестрахування, суми повер-нених страхувальникам і премій, одержаних від філіалів не маючих статусу юридичної особи. Доходи від інвестиційної діяльності можуть бути використані як на компенсацію збитків від страхових операцій, так і на розвиток страхової справи, в інвестиційних цілях. Таким чином підтримується нормальна рентабельність діяльності страховика при низькій ціні на страхову послугу. Крім страхових премій і доходів від інвестиційної діяльності, страхова організація може мати також доходи від надання різного роду послуг, зв'язаних перш за все з агентуванням Інших страховиків, з проведенням робіт по риск - менеджменту, з консультаціями і т. д.
Витрати страховика формуються в процесі розприділення страхо-вого фонду і назначаються на погашення зобов'язань перед страхов-ником і фінансуванням діяльності страхової діяльності. В зв'язку з цим в страховій справі прийнята наступна класифікація витрат: витрати на виплату страхових відшкодувань і страхових сум; відчислення в запасні фонди і резерви внесків, відрахування в технічні резерви, відмінні від резервів незароблених премій, у випадках і на умовах, передбачених актами чинного законодавства, витрати на ведення страхування та інші витрати. Разом всі ці витрати представляють собою собівартість страхових операцій.
Собівартість у страховій справі - явище особливе, яке має свою специфіку в порівнянні з іншими галузями економіки. Обіг коштів страхової організації має ризиковий характер. Страховик, беручи на себе страхову відповідальність по даному договору, тільки приблизно знає, в яку суму йому обійдеться надання тієї чи Іншої страхової послуги.
Витрати на ведення справи страхової розділяються на аквізіценні, інкасові, ліквідаційні і управлінські.
Прибуток страхової організації являється основною метою. Однак, страховик не може прагнути до одержання великого прибутку від страхових операцій, оскільки цим би порушився принцип еквівалентності взаємовідношення страховика і страховщика.
Фінансовий результат страхових операцій страховика визначається шляхом різниці його фактичних доходів і витрат. При підведенні підсумків господарської діяльності страховика фінансовий результат визначають за рік.
Фінансовий результат включає два елемента: прибуток (збиток) страховика і приріст (або відтік) резерву внесків.
Прибуток від страхових операцій представляє собою різницю між ціною поданих страхових послуг і їх собівартістю.
Фактичний прибуток від страхових операцій включає:
І) прибуток у тарифах;
2) економію з витрат на ведення страхової справи;
3) економію на управлінських витратах, яка є тоді коли їхні темпи зростання відстають від темпів зростання страхових платежів.
Показником рівня доходності, який визначається як відношення річної суми прибутку до річної суми премій по будь-якому виду страхування або страхових операцій в цілому, називається рентабельністю страхових операцій.
Рівень рентабельності показує, який прибуток отримує страховик з кожної гривні страхових платежів. Цей показник ув'язує розмір прибутку як джерела фінансових ресурсів з обсягом робіт із формування страхового фонду.
2. 2. Управління ризиками у фінансовій діяльності страхових організацій.
Управління ризиком визначається як ціленаправлений пошук і організацію роботи по зниженню ступеня ризику, одержанню і збільшен-ню доходу.
Процес управління ризиком можна розділити на такі етапи:
- ідентифікація підтвердженого ризику;
- оцінка ризиків;
- вибір методів управління ризиком і застосування їх.
Рішення задачі ідентифікації ризику розбивається на дві частини:
І) виявлення ризику, тобто виявлення того, що підлягає небезпеки, ризику. Застосовуються наступні методики: організаційна схема, бухгалтерські і інші звіти, схеми потоків, аналіз "вхід-вихід";
2) ідентифікація діючих причин і ризиків, проводячих до подібного результату. Застосовуються методики:
- контрольні списки, при розборці яких необхідно обстежити об'єкт, оскільки тільки на місці можна провірити виконання стандартів технічного обслуговування і зберігання будівель;
- аналіз подій, які можуть визвати проблеми в бізнесі.
Оцінка ризику - це визначення кількісним або якісним способом ступені ризику. На цьому етапі оцінюється можливість збитків від конкретного ризику і аналізується або розраховується відповідний розмір збитку.
Розрізняють якісну і кількісну оцінку ризику і "відносну оцінку ризику"1 на основі аналізу фінансового стану підприємства.
При якісній оцінці визначають можливі види ризику, а також фак-тори, впливаючі на рівень ризику при виконанні відповідного виду діяльності. Завжди, якісний аналіз підприємницького ризику приводять на стадії розробки бізнес-плану.
Серед підходів до кількісної оцінки ризику виділяють наступні: статистичнийметод оцінки, метод експертних оцінок, використання аналогів.
Відносна оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства - один із самих доступних в даний час методів ризику для підприємницьких структур. Фінансовий стан фірми - це комплексне поняття, характеризуючи системою абсолютних і відносних показників, відображаючи розміщення і використання фінансових ресурсів під-приємства. Аналіз даних показників дозволяє оцінити фінансову стійкість фірми, яка в свою чергу являється критерієм оцінки ризику. Залежність між фінансовою стійкістю підприємства і ризиком прямопропорційна: як тільки підприємство становиться фінансово нестійким - виникає ризик банкрутства. Аналіз фінансового стану підприємства являється одним із елементів попередження банкрутства на самих ранніх стадіях.
Вибір методів управління ризиком і їх застосування проводиться на даних оцінки ризику. Серед способів управління ризиками виділяють дві групи - організаційно-технічні і фінансово-договірні способи.
До організаційно-технічних відносяться способи уникнення ризиків і способи зменшення ризиків. Спосіб уникнення ризиків заключається в обмеженні збитку.
Способи зменшення ризиків націлені на зменшення або неймовір-ності збитків. З цією метою використовують такі методи:
- організаційні способи (розділення, об'єднання,
Loading...

 
 

Цікаве