WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Система пенсійного страхування в Україні - Дипломна робота

Система пенсійного страхування в Україні - Дипломна робота

забезпечує близько 13,8 мільйонів пенсіонерів, що становить майже 30% усього населення країни (дані станом на 1 вересня 2004 року).
РОЗДІЛ 2
Формування системи пенсійного страхування в Україні
2.1. Етапи реформування пенсійної системи в Україні.
Упродовж вісімдесяти років уряду СРСР вдавалось забезпечувати виплату відносно пристойної пенсії, тому що:
1) економічна система не перебувала в стані кризи;
2) демографічна ситуація була сприятливою;
3) існувала загальна трудова повинність для працездатного населення;
4) масштаби неформальної зайнятості були незначними і практично не існувало проблеми ухилення від сплати податків.
Після розпаду Радянського Союзу та переходу до ринкових відносин в економіці пенсійна система в Україні перестала бути ефективною і потребувала термінового реформування. Але відсутність під час розробки національного пенсійного законодавства незалежних економічних обґрунтувань і актуарних розрахунків, ігнорування демографічних тенденцій та розширення пільгових пенсій спричинило фінансову неспроможність пенсійної системи України. Для компенсації дефіциту коштів у Пенсійному фонді України Верховна Рада України спочатку запровадила надвисокий тариф страхового збору з підприємств - 55,88% фонду оплати праці, який протримався лише протягом першого кварталу 1992 року. Подібні необґрунтовані і шкідливі заходи у податковій системі стали одним з головних чинників тонізації економіки України. З квітня 1992 року парламент був змушений зменшити цей непосильний соціальний податок до 32%, оскільки це також негативно впливало на конкурентоспроможність українських товарів. [2, c.60]
Реформування системи пенсійного забезпечення в Україні зумовлене низкою макроекономічних і демографічних проблем. Одна з них - зростання кількості пенсіонерів, яких на 1 вересня 2004 року в Україні налічувалось 13,8 мільйонів осіб.
Станом на 1 вересня 2004 року співвідношення чисельності пенсіонерів і зайнятого населення становить 1:1,2, а з урахуванням прихованого безробіття це співвідношення реально наближається до 1:1.
За прогнозними розрахунками в найближчі кілька років чисельність пенсіонерів буде стабільною і навіть трохи зменшиться, оскільки пенсійного віку в цей період досягне покоління, яке народилося у воєнні та перші післявоєнні роки, коли рівень народжуваності був досить низький.
Радою з вивчення продуктивних сил України Національної Академії Наук України розроблено комплексний прогноз демографічного розвитку України з урахування даних Всесвітнього перепису населення та параметрів прогнозу демографічного розвитку України до 2026 року, поданого у Посланні Президента України до Верховної Ради України 2003 року "Про внутрішнє і зовнішнє середовище України у 2002 році", та прогнозу демографічного розвитку України до 2050 року, здійсненого фахівцями Організації Об'єднаних Націй (додаток М). За цим прогнозом очікується зростання чисельності населення пенсійного віку на фоні скорочення загальної чисельності мешканців країни та чисельності населення працездатного віку.
Відповідно передбачається помітне зростання демоекономічного навантаження на систему державного пенсійного забезпечення (як за співвідношенням чисельності населення пенсійного та працездатного віку, так і чисельності пенсіонерів та платників внесків до Пенсійного фонду України) практично протягом усього 40-річного періоду (додаток Н).
Такий демографічний прогноз є однією з он основних причин для запровадження в процесі пенсійної реформи другого рівня - обов'язкової накопичувальної системи пенсійної, яка практично не піддана демографічним ризикам.
У 90-х роках ХХ століття через низький рівень оплати праці, виплату заробітної плати в натуральній формі та заборгованість з її виплати було значно звужено базу нарахування внесків. Практика списання заборгованості зі сплати пенсійних внесків підривала фінансову базу пенсійної системи і провокувала серед роботодавців ухилення від сплати пенсійних внесків. З урахування усіх цих чинників було вирішено проводити пенсійну реформу у трьох напрямах: реформування солідарної системи, створення обов'язкової накопичувальної системи і розвиток добровільної накопичувальної системи.
Упродовж десяти років самостійності в Україні було прийнято понад двадцять законів і кілька указів Президента України, які регулюють особливості пенсійного забезпечення державних службових експертів, митних працівників, журналістів, науковців, банківських працівників тощо. Але це не було вирішенням глобальних проблем пенсійної системи. Навпаки, це був відступ від заявлених принципів пенсійної політики, що призвело до соціальної несправедливості, коли окремі категорії громадян, які сплачували протягом трудової діяльності пенсійні внески за однаковою з рештою працівників ставкою, одержують значно вищі пенсії і на пільгових умовах. Головною причиною вкрай незадовільного пенсійного забезпечення на сучасному етапі є економічна криза і пов'язані з нею низькі надходження до бюджету Пенсійного фонду, але надзвичайно важливим є існуючі демографічні фактори, які наразі є чи не найбільш серйозним бар'єром на шляху реформування пенсійної системи.
Реформування пенсійної системи в Україні, незважаючи на те, що ці питання та урядовому рівні піднімалися ще до набуття Україною самостійності відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР і Української Ради профспілок від 18 листопада 1989 року № 284 "Про невідкладні заходи щодо підготовки і проведення реформи пенсійного забезпечення, фактично розпочалося в 1998 р. згідно з Основними напрямами реформування пенсійного забезпечення, фактично розпочалося в 1998 р. згідно з Основними напрямами реформування пенсійної системи є перехід від адміністративно-розподільчої пенсійної системи до пенсійного страхування, в основі якого лежить принцип солідарності, з визначенням розміру пенсії залежно від участі уфінансуванні витрат та персоніфікації обліку пенсійних страхових внесків до Пенсійного фонду України. Відповідно до цього Указу Президента України було проведено ряд першочергових заходів, спрямованих на реформування пенсійного забезпечення в Україні:
1. Зменшення та ліквідація заборгованості з виплати пенсій. Цей захід був спрямований на збереження соціальних гарантій та створення передумов запровадження нової пенсійної системи. З цією метою Президентом України було видано ряд указів, а зокрема, "Про впорядкування та раціональне використання коштів Пенсійного фонду України та оплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування", "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій", а потім Верховною Радою України було прийнято низку змін до закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якими значно було розширене коло платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та об'єктів оподаткування. Зокрема до числа платників такого збору були включені також: фізичні особи, які виконують роботи чи надають послуги згідно з цивільно-правовими договорами; здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота,
Loading...

 
 

Цікаве