WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Дискантне (публічне) рейтингування суб'єктів страхового бізнесу - Реферат

Дискантне (публічне) рейтингування суб'єктів страхового бізнесу - Реферат


Реферат на тему:
Дискантне (публічне) рейтингування суб'єктів страхового бізнесу
?
Рейтингування (тобто присвоєння рейтингу) страхових компаній - поширений у закордонній практиці процес незалежного оцінювання, який здійснюється за визначеними правилами і методиками. Це дає змогу:
o страховим компаніям засвідчити свою фінансовою надійність, можливість виконувати поточні і майбутні зобов'язання за страховими продуктами (послугами), що реалізуються;
o потенційному страхувальнику визначитися з вибором страховика не за критерієм популярності і рекламної активності, а з урахуванням ширшого спектра чинників, що впливають на якість і надійність страхового захисту;
o стати могутнім інформаційним інструментом для її інвесторів та кредиторів, оскільки очікувана ефективність діяльності, перспективи зростання страхової компанії також багато в чому обумовлені його рейтинговою оцінкою.
Теоретичні основи, методичні принципи і практичний досвід рейтингування в іноземних країнах викладено у фахових виданнях [2; 6; 7; 8; 9; 11; 12].
Провідними світовими рейтинговими агентствами в галузі страхування є Standard&Poor's Corp., Moody's Investor Service Inc., F.M.Best Company, Duff&Phelps Credit Rationg Co., Fitch IBCA. Кожна з цих компаній застосовує свої методичні підходи і до процедури рейтингування, і до присвоєння рейтингу [2]. В усьому різноманітті підходів, що використовуються, можна виділити спільні риси, характерні для цієї процедури:
1) рейтингові агентства, як правило, працюють за замовленням страхових компаній, які хочуть отримати рейтинг надійності;
2) присвоєння рейтингу відбувається на основі опрацювання великого переліку інформаційних джерел, які добровільно надаються рейтинговому агентству страховою компанією. Ці джерела охоплюють практично всі аспекти її життєдіяльності і основні бізнес-процеси (характеристика страхових продуктів, поля (ніші) страхового ринку, каналів збуту (просування) страхових продуктів, страхові та фінансові звіти, дані про інвестиційний портфель і розміщення страхових резервів, інтеграційні зв'язки страхувальника тощо);
3) остаточний рейтинг, який виставляється в буквеній, цифровій або символьній формі, є узагальнюючою оцінкою як поточної фінансової надійності (безпеки), так і оцінки галузевих і корпоративних ризиків втрати фінансової стійкості під впливом чинників внутрішнього і зовнішнього середовищ, наявності у страховика потенціалу розвитку (розширення поля страхування, власного капіталу, підвищення ефективності управління, фінансової гнучкості тощо), і, як наслідок, підвищення в майбутньому його страхової та інвестиційної привабливості;
4) методичні прийоми присвоєння рейтингів, як правило, є інтелектуальною власністю рейтингових агентств і не розголошуються, зокрема і для запобіганнякнесумлін-ності і шахрайства у наданні інформації;
5) враховуючи значущість рейтингу для успішності бізнесу страховика, він може надавати рейтинговому агентству додаткову інформацію, вивчення якої сприяє присвоєнню вищого рейтингу, а також відмовлятися від публічного оголошення рейтингової оцінки, з якою він не згоден або яка може нанести збиток його бізнес-інтересам;
6) після присвоєння рейтингу рейтингове агентство продовжує здійснювати моніторинг страхового ринку, інвестиційної та фінансової діяльності страховика і у разі різкої його зміни може відкликати або відкоригувати присвоєний рейтинг;
7) іноді використовують практику, коли відбувається присвоєння рейтингу за власною ініціативою (так званий публічний або дистанційний рейтинг) на основі аналізу даних публічної звітності страховика, про що обов'язково роблять відповідну ремарку. Як правило, він присвоюється на першому етапі роботи зі страховою компанією як первинна оцінка ступеню її розвитку і надійності або для основних операторів ринку у разі їх відмови від надання повної інформації про себе.
Практика рейтингування страхових компаній за останні роки набула розвитку в Російській Федерації. Визнаним лідером цієї діяльності є агентство "Експерт РА", докладна інформацію про діяльність якого публікується у журналі "Эксперт", а також на сайті агентства [13]. Основне ранжування страхових компаній здійснюється на основі оцінки їх платоспроможності, тобто здатності виконати відповідні страхові зобов'язання перед клієнтами, виходячи з наявних активів, участі перестрахувальників у відшкодуванні збитку за ризики, передані для перестрахування. Як базова характеристика платоспроможності використовується коефіцієнт поточної ліквідності.
Основою для присвоєння рейтингу є не тільки фактичний стан платоспроможності, а й фінансова стійкість компанії, здатність зберігати існуючий рівень платоспроможності впродовж певного часу за можливих несприятливих внутрішніх і зовнішніх діях. Тут важливі: розмір компанії, досвід її роботи на ринку, збалансованість портфеля страховки, стійкість клієнтської бази, перестрахувальна політика, збалансованість фінансових потоків, обсяг власного капіталу й інші чинники.
Присвоєння рейтингу вимагає обов'язкового порівняльного аналізу стану оцінюваного страховика, під час якого його показники порівнюють із середніми значеннями аналогічних компаній або для ринку загалом. Це порівняння дає підстави зарахувати страхову компанію до одного з чотирьох рейтингових класів: А - високий рівень надійності, В - прийнятний рівень надійності, С - низький рівень надійності, D - незадовільний рівень надійності (банкрутство). Усередині кожного класу предметом оцінки є перспективи розвитку підприємства-страховика: ++ - позитивні перспективи (вірогідність переходу до вищого класу надійності) + - стабільні, без індексу - негативні (вірогідність зниження рейтингової оцінки).
Досьогодні процедуру рейтингування провели більше 20 страхових організацій Росії. Всі вони були зараховані до класу А (високий рівень надійності), проте перспективи збереження або зміни цього стану оцінені по-різному (А, А+, А++).
Страховий брокер ТОВ "ФінСтрахСервіс" продить рейтингування (насправді - ранжований перелік) 100 провідних російських компаній за обсягом внесків і виплат (у розрізі видів страхування), динаміки розвитку (рейтинг за місцем і приростом внесків (у % до попереднього року), збитковості страхової діяльності страховки, а також рейтинг за рівнем стратегічності управління (за 2001 рік) [14]. Інформація про основних операторів ринку необхідна для надання якісних послуг з вибору найвигідніших і надійних страхових компаній.
У розбудові ринкової економіки і становленні реального страхового ринку Україні потрібен науково обґрунтований, об'єктивний рейтинг розвитку страхових компаній. Це передбачає розробку можливих методичних підходів до процедури рейтингування, які можуть застосовуватися вже сьогодні для оцінювання за матеріалами публічно оприлюдненої інформації про діяльністіь страхових компаній без втручання об'єкта оцінювання і без використання додаткової інформації прокомпанію, яку (інформацію) вона надала.
Спроби рейтингування страхових компаній України вже п'ять років проводить "Інвестиційна газета" та публікує свій рейтинг ТОП-100, що складається за окремими сегментами фінансового ринку. По суті назвати це рейтинговою оцінкою не можна. Публікується ранжований за певним критерієм набір п'яти найважливіших показників діяльності страхових компаній: збір страхових платежів, обсяг страхових виплат, страхових резервів, активів і статутного капіталу. Необхідну інформацію надає Ліга страхових організацій України. Оприлюднений перелік даних має певні недоліки:
1) в рейтинг не потрапляють оператори ринку, що не є членами Ліги страхових організацій;
2) трапляються певні неточності і помилки в опублікованій інформації, порівняно з даними фінансової звітності деяких страхових компаній;
3) перелік оприлюднених показників надзвичайно обмежений, що істотно знижує його значущість для аналізу і прийняття відповідних управлінських рішень.
Оприлюднена інформація не включає таких істотних показників: обсяг перестрахувальних платежів (що не дає змоги оцінити ступінь власного утримання ризику), участь перестрахувальника в покритті збитків (що є індикатором надійності перестрахувального захисту), обсяг власного капіталу (що стає перешкодою для аналізу структури капіталу і відповідно фінансової стійкості компанії-страховика). В Україні ніколи не було
Loading...

 
 

Цікаве