WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Документи страхового обліку - Реферат

Документи страхового обліку - Реферат

видів: часову та дійсну, "страхові традиції", різні суб'єкти та процеси: створення, виконання, осмислення, оприлюднення, запису, зберігання та передавання у часі і просторі. Ці процеси відбуваються у певних місцях географічно-просторового і/або адміністративного розташування. Суб'єкти також входять до адміністративних та суспільних надсистем. Процеси мають різні засоби та способи здійснення: страхові документи створюються різними методами, інформація фіксується певними засобами та способами та на різних видах матеріальних носіїв. Об'єкти, суб'єкти та процеси певними чином оцінюються та мають кількісні та якісні показники-характеристики даних у різних аспектах (наприклад, кількість сторінок тощо)
Таким чином, страховий документ входить у надсистему - страхова культура суспільства.
Усі процеси, пов'язані із страховим документом, певними чином організовані у суспільстві та державі, здійснюються за певними розробленими програмами. Звичайно, інформація про об'єкти, процеси та суб'єкти (а саме їх ієрархію, підпорядкування, управління) у сфері організації та управління страхової культури можна вважати окремим видом чи аспектом інформації. Це-інформація про організаційно-управлінські аспекти страхової діяльності.
Структура страхового документа є такою: основна частина-страхова інформація, матеріальний носій; додаткові-надсистеми; суб'єкти; способи та засоби запису. Основні-це ті частини, без яких даний документ не може існувати та ті, що фіксують його унікальність серед інших предметів чи об'єктів світу.
Страхова інформація та інформація про страхування є складовими більш широкого явища-інформації про страхову культуру. Цей вид інформації має такі рівні розгляду: 1) загальний рівень, коли розглядається страхова культура у цілому; 2) рівень окремих видів інформації: страхова, інформація про страховий документ, суб'єкти, процеси, управління, місця тощо.
Документом із інформацією про страхову культуру є документ, на якому ця інформація зафіксована на матеріальному носії для зберігання та передачі цієї інформації у часі та просторі. Ознака "документ з інформацією про страхову культуру" - це додаткова ознака до основних загальноприйнятих класифікацій документів [Муз.док].
Наступні ознаки документа виділяє Н.М.Кушнаренко :
" стабільність матеріальної форми, яка забезпечує довготривале використання і зберігання документа;
" зафіксованість інформації на матеріальному носії;
" наявність смислової інформації;
" соціальний характер інформації, носієм якої є документ;
" знакова природа повідомлення документа;
" функціональне призначення для передачі інформації в просторі і часі, тобто для використання в соціальних комунікаційних каналах;
" дискретність передачі повідомлення, тобто у вигляді повідомлення, для якого характерна завершеність[].
Фахівці виділяють ряд функцій, які виконує документ [;;;]:
" загальні: інформаційну, комунікативну, кумулятивну;
" спеціальні: управлінську, пізнавальну, правову, загальнокультурну, статистичну, джерелознавчу тощо.
У страховій діяльності страховий документ є матеріальним об'єктом, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу. Його використовують як одиницю збереження страхової інформації про результати страхової та практичної діяльності. Страховий документ також виконує ряд функцій: управлінську, статистичну, правову тощо.
1.2 Загальна класифікація документів у страхуванні
Інформація, яка використовується у страхуванні, фіксується в документах.
Це обов'язковий елемент страхової діяльності, бо в сучасних умовах отримувати, зберігати і передавати інформацію можна лише за умов її попередньої фіксації. Матеріальними носіями інформації є документи. Залежно від того, який матеріал використано для фіксації, розрізняють документи на паперовій основі, на фото-, кіноплівці, магнітній стрічці тощо
Документування інформації здійснюється на основі відповідних законів і постанов органів державної влади, якими визначається організація діловодства і стандартизація документів.
Класифікація є одним із засобів теоретичного пізнання будь-якого об'єкта. Для пізнання документа теж потрібно його класифікувати, тобто визначити види документів, визначити ознаки за якими вони розрізняються.
Г.М. Шведова-Водка запропонувала наступну класифікацію документів:
1. За природою знаків, що використовуються в документі:
" Кодовані (текстові, ідеографічні, аудіальні (запис мови), машинозчитувальні);
" Некодовані (іконічні; тривимірні; аудіальні (крім запису мови).
2. За особливостями носія інформації:
" За матеріалом носія інформації (паперовий, прозоро-плівковий, магнітнострічковий, пластинковий);
" За формою запису інформації (одномірний (лінійний), двомірний (площинний), тривимірний (об'ємний));
" За матеріальною конструкцією носія інформації (стрічковий, картковий, аркушевий, блочний, дисковий);
" За способом запису (створення документа) (ручний (рукописний), механічний, автоматичний);
" За призначенням до сприйняття (людино сприйманий, безпосередньо сприйманий, опосередковано сприйманий, машиносприйманий, людино-машиносприйманий);
" За каналом сприйняття людиною (візуальний, аудіальний, відчутний на дотик, аудіовізуальний, комбінований, недоступний для сприйняття людиною);
" За способом декодування інформації людиною (призначений для читання, призначений для роздивляння, призначений для слухання, призначений для комплексного відтворення інформації).
3. За особливостями знакових засобів фіксації та передачі інформації:
" За характером знакових засобів передачі інформації (символічний, іконічний, записаний шляхом зміни структури носія);
" За характером мовної системи, в якій втілено інформацію (вербальний (словесний), образотворчий, музичний, комплексний, матричний, іншомовний);
" За належністю знаків запису до певних знакових систем (писемний (текстовий, літературний), ізографічний, картографічний, нотний, технічно-кодований).
4. За іншими ознаками:
" Первинний і вторинний;
" Опублікований і неопублікований;
" Оригінал і копія.
Існує й інша класифікація документів, запропонована В.Л. Кулініченко:
" за змістом інформації;
" за походженням;
" за призначенням;
" за місцем складання;
" за назвою;
" за кількістю відображених у них питань;
" за строками використання і зберігання та іншими ознаками [Кулініченко].
О.Г. Кірічок класифікує документи наступним чином:
" за спеціалізацією (загальні, з адміністративних питань, спеціалізовані з комерційних питань, спеціалізовані з фінансових питань);
" за призначенням (організаційні, розпорядчі, інформаційні, документи колегіальних органів);
" засекретністю (для службового користування, секретні, цілком секретні);
" за складністю (односкладові (прості), складні);
" за походженням (внутрішні, зовнішні);
" за напрямом (вхідні, вихідні);
" за джерелом виникнення (вторинні, первинні);
" за технікою
Loading...

 
 

Цікаве