WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Страхування здоров’я громадян в Україні - Курсова робота

Страхування здоров’я громадян в Україні - Курсова робота

базовому Закону ( 2240-14 ) та
призводить до додаткових витрат Фонду на суму більше 100 млн
гривень щорічно.
Водночас залишаються питання, які потребують вирішення в
пенсійному забезпеченні. Це стосується збільшення розмірів
надбавок і підвищень до пенсій, передбачених раніше діючим
законодавством, які призначаються в розмірах, що фактично склалися
на момент введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ); здійснення заходів
щодо скорочення пільг по сплаті внесків до Пенсійного фонду
України, а в разі збереження більш сприятливих умов для діяльності
агропромислового комплексу - передбачення у видатках Державного
бюджету України коштів на компенсацію відповідних пільг;
забезпечення в повному обсязі розмежування джерел фінансування
пенсій, призначених за різними пенсійними програмами; щорічного
реального зростання пенсій та інших соціальних виплат.
Пропозиції, які зараз подаються стосовно запровадження
єдиного соціального внеску, мають певні застереження, що його
впровадження може призвести до руйнування системи в цілому,
оскільки передача навіть окремих спільних функцій в один орган
викликає сумніви в частині цільового використання коштів страхових
фондів. При цьому фондам залишаються тільки функції проведення
страхових виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам.
Це може призвести до порушення принципу повноти відповідальності
кожного із страхових фондів за фінансову ситуацію в окремому виді
загальнообов'язкового державного соціального страхування. Слід
зазначити, що схожий експеримент вже проводився відповідно до
Закону України "Про проведення у Запорізькій, Луганській та
Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи
державних цільових фондів" ( 2057-14 ) і не приніс очікуваних
позитивних результатів.
Не запроваджено останній вид загальнообов'язкового державного
соціального страхування - медичне, передбачене Основами
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування ( 16/98-ВР ). При цьому необхідно зробити все можливе,
щоб галузь охорони здоров'я зберегла мету, кадрові ресурси та
необхідні обсяги надання медико-санітарної допомоги населенню.
Охорона здоров'я безумовно вимагає збільшення обсягів
фінансування. Коштів, що виділяються, недостатньо навіть для того,
щоб сфера охорони здоров'я була спроможна нормально взаємодіяти із
сферами, які працюють за законами ринку. Внутрішніх резервів для
відтворення наявної інфраструктури фактично немає. Тому
першочерговим є прийняття та запровадження відповідного закону,
який дасть можливість громадянам отримати вичерпні можливості в
одержанні медичної допомоги за рахунок коштів системи
загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування
в обсязі та на умовах, передбачених програмою медичного
страхування.
Говорячи про соціальне страхування, треба відмітити, що
заробітна плата є основою наповнення цільових страхових фондів та
джерелом матеріального забезпечення найманих працівників. Однак
нині її рівень та купівельна спроможність не забезпечують
відповідного рівня життя громадян.
У цих умовах важливою є проблема соціального захисту найманих
працівників, що потребує невідкладних заходів реагування. Одним з
них має бути реформування заробітної плати з метою посилення її
відтворювальної та стимулюючої функції через запровадження Єдиної
тарифної сітки.
З метою врегулювання соціального захисту малозабезпечених
сімей та сімей з дітьми прийнято Закон України "Про державну
допомогу сім'ям з дітьми" ( 2811-12 ) та Закон України "Про
державну соціальну допомогумалозабезпеченим сім'ям" ( 1768-14 ),
якими встановлено роль держави у матеріальній підтримці сімей з
дітьми шляхом надання державної соціальної допомоги.
Важливо звернути увагу, що за рівнем середньодушових доходів
і витрат сім'ї з дітьми та молоді сім'ї поступаються середньо-
українським значенням на 16-20%. У сім'ях з дітьми спостерігаються
найвищі показники бідності. Її рівень у цих сім'ях у 2 рази вищий,
ніж у сім'ях без дітей. Слід зауважити, що значення цього
показника прямо пропорційне кількості дітей у сім'ї. Якщо рівень
бідності сімей з однією дитиною становить 25,8%, то для сімей із
трьома і більше дітей він зростає до 87,7%. Кількість дітей є
особливо помітним фактором ризику бідності сімей із дітьми до
трьох років (у середньому рівень бідності таких сімей сягає
40,3%, а рівень злиденності - 24,2%, що майже у півтора рази
перевищує цей показник в інших сім'ях з дітьми до 18 років).
Державну соціальну допомогу в І кварталі 2005 року отримало
411,6 тис. малозабезпечених сімей, допомогу сім'ям з дітьми
отримало 932,8 тис. сімей.
Суттєвим недоліком системи державної підтримки найбільш
вразливих верств населення є розпорошеність бюджетних коштів на
виконання великої кількості державних соціальних програм. Водночас
встановлені розміри державної допомоги сім'ям з дітьми не
задовольняють фактичної потреби вразливих сімей з дітьми.
На сьогоднішній день надзвичайно актуальним є питання
правового та соціального захисту бездомних громадян та осіб,
звільнених з місць позбавлення волі.
Головними причинами поширення дитячої бездоглядності та
бродяжництва є зростання чисельності дітей-сиріт і дітей,
позбавлених батьківського піклування. На профілактичному обліку
служб у справах неповнолітніх перебуває понад 129 тис. підлітків.
Більшість громадян, схильних до бродяжництва, ведуть протиправний,
здебільшого злочинний спосіб життя.
Особливо активне зростання чисельності дорослих осіб, які
займалися бродяжництвом, спостерігалося з початку 90-х років і
досягло в 1998 році 29 тис. Але починаючи з 1999 року чисельність
цієї категорії громадян, за винятком великих міст, дещо
зменшилася, що свідчить про стабілізацію економіки.
Важливе місце у цій проблемі займає соціальна адаптація осіб,
звільнених з місць позбавлення волі, та удосконалення
законодавства у цій сфері.
Для уникнення таких явищ необхідно розширювати мережу центрів
соціальної адаптації, діяльність яких полягатиме у сприянні
професійній орієнтації, перепідготовці та працевлаштуванню
звільнених з місць позбавлення волі, отриманню житла, наданню
правової, психологічної та медичної допомоги, а також відновленню
соціально корисних зв'язків та правового статусу громадянина.
Такі центри повинні створюватися в кожному регіоні для
громадян без певного місця проживання, які займаються
бродяжництвом, втратили зв'язок з сім'ями або повернулися з місць
позбавлення
Loading...

 
 

Цікаве