WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Правове регулювання страхових відносин - Курсова робота

Правове регулювання страхових відносин - Курсова робота

соціальним забезпеченням, а також відшкодуванням шкоди.
Страховик наділений правом відстрочення виплати страхового відшкодування у тому разі, коли проводиться адміністративне чи судове розслідування страхового випадку до завершення розслідування, а також - коли існує підозра наявності умислу в діях страхувальника, пов'язаних із розглядуваними подіями, до отримання всіх необхідних документів.
Після проведення виплати страхова сума зменшується на відповідну частку, а сам договір страхування продовжує діяти.
Винятки становлять лише окремі види страхування відповідальності. Так, наприклад, при обов'язковому страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів у разі виплати страхового відшкодування третій особі страховиком в обсязі більшому ніж 25 відсотків страхової суми, страхувальник, з вини якого була скоєна дорожньо-транспортна пригода, має переукласти договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності на повну страхову суму.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таке право може виникати у страховика після страхової виплати і при здійсненні страхування цивільної відповідальності у разі, коли страховий випадок був зумовлений навмисними діями чи бездіяльністю або навіть умисним злочином, правопорушенням страхувальника чи інших зацікавлених осіб (вигодонабувачів).
За наявності певних обставин страховик має право відмовити стра-хувальнику у виплаті страхового відшкодування. До них належать:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням громадського чи службового обов'язку, дії у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником відомостей про настання страхового випадку без поважних на те причин або створення страховикові перешкод у з'ясуванні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законодавством України (ст. 991 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про страхування").
Після прийняття страховиком рішення його зміст доводиться у письмовій формі до страхувальника з обґрунтуванням причин відмови. Страхувальник зі свого боку має право оскаржити рішення у судовому порядку.
Припинення договору страхування можливе у разі: 1) закінчення терміну його дії; 2) виплати страховиком страхової суми (страхового відшкодування) у повному розмірі; 3) несплати страхувальником платежів у встановлені договором терміни; 4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника-громадяни-на; 5) ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; 6) настання подій, у силу яких відпала можливість настання страхового випадку або саме існування страхового ризику припинилося через обставини, відмінні від страхового випадку; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
У разі виникнення спору щодо договору страхування після його припинення сторони можуть звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з п. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Припинення договору страхування може відбутися і внаслідок одностороннього волевиявлення страхувальника чи страховика (ст. 997 ЦК України, ст. 28 Закону України "Про страхування").
Про свій намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше ніж за 30 днів до припинення дії договору, якщо інше ним не передбачено.
У разі дострокового припинення дії договору страхування на вимогу страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, із вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування.
Якщо відмова страхувальника від договору обумовлена порушенням страховиком положень договору страхування, страхувальник повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.
Договір страхування має відповідати загальним юридичним вимогам правочину, що передбачені чинним цивільним законодавством. Саме тому, якщо договір страхування укладається з порушенням вимог законодавства, він може бути визнаний недійсним у судовому порядку.
З набранням чинності судовим рішенням про недійсність договору він вважається таким, що не мав місця. Крім того, має бути застосований механізм двосторонньої реституції, внаслідок дії якого кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все одержане за договором страхування (ст. 216 ЦК України).
Загальні умови недійсності договорів визначені ЦК України (статті 215-236), проте для договору страхування Законом України "Про страхування" додатково введено ще дві умови: 1) коли договір укладено після страхового випадку (тобто, якщо у страхувальника відсутній страховий інтерес, який є обов'язковим елементом страхових правовідносин); 2) коли об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили [2].
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
2.1 Правове забезпечення страхування
Правове забезпечення страхування становлять ухвалювані законодавчі та нормативні акти, що регулюють страхову діяльністьяку цілому, так і за окремими її напрямками.
Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:
o Конституцією України [1];
o міжнародними угодами, які підписала й ратифікувала Україна;
o Цивільним кодексом України;
o Законами та постановами Верховної Ради України;
o Указами та розпорядженнями Президента України;
o декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;
o нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Міністерстві юстиції України;
o нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;
o нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності було делеговано цим органам за рішенням Президента або
Loading...

 
 

Цікаве