WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Особисті немайнові права - Курсова робота

Особисті немайнові права - Курсова робота

законі чи ні. При цьому за основу має братися те, чи відповідає дане особисте немайнове право вимогам, що висуваються до даного виду цивільних прав, передбачених ст. 269 ЦК України. Тому важливо не лише визначити повний перелік особистих немайнових прав, а й здійснити їх класифікацію залежно від того чи іншого правового критерію.
У ЦК України всі особисті немайнові права, залежно від цільового призначення, поділяються на:
- особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи (право на життя, здоров'я, свободу, особисту недоторканність тощо);
- особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи (право на ім'я, індивідуальність, особисте життя тощо).
Однак серед науковців немає єдиної точки зору щодо однаковості критерію класифікації особистих немайнових прав. Одну з перших класифікацій запропонував В. А. Рясенцев, який вирізняє п'ять видів особистих немайнових прав: 1) особисті права, сутність яких складають немайнові блага, невіддільні від особистості (життя, здоров'я, недоторканність особистості); 2) особисті права, в основі яких лежать немайнові блага, що індивідуалізують особу в колективі (ім'я, честь, гідність тощо); 3) особисті немайнові права у сфері шлюбно-сімейного права; 4) особисті немайнові права, що перебувають у сфері творчої діяльності, а також інтереси, що витікають з реалізації права на відпочинок, різноманітні культурні потреби тощо; 5) особисті немайнові права, в основі яких лежить майновий інтерес. Отже, в основі даного класифікаційного критерію лежить об'єкт особистих немайнових прав. Подібні класифікації на основі зазначеного критерію пропонувалися й іншими авторами.
Інші автори за основу класифікаційного поділу пропонують мету, на досягнення якої спрямоване відповідне особисте немайнове право. Так, М. М. Малеїна поділяє особисті немайнові права на: 1) особисті немайнові права, що забезпечують фізичне та психічне благополуччя (цілісність) особистості; 2) права, що забезпечують індивідуалізацію особистості; 3) права, що забезпечують автономію особистості; 4) немайнові права авторів результатів інтелектуальної діяльності та виконавців. Але Т. А. Фадєєва проводить дещо іншу класифікацію: 1) особисті немайнові права, що спрямовані на інди-відуалізацію особистості; 2) особисті немайнові права, що спрямовані на забезпечення фізичної недоторканності особистості; 3) особисті немайнові права, що спрямовані на недоторканність внутрішнього світу особистості та її інтересів.
Ще інші автори використовують змішаний кваліфікаційний критерій, а саме: об'єкт цих прав та мету, на досягнення якої спрямоване право. Зокрема, В. А. Жакенов вирізняє: 1) права, що індивідуалізують громадян у суспільстві; 2) права, що забезпечують особисту недоторканність; 3) права, що забезпечують збереження таємниці особистого життя; 4) права, що сприяють розвитку особистості та вираженню її творчої індивідуальності.
РОЗДІЛ ІІ. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи
До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, відповідно до глави 21 ЦК України, слід відносити:
- право на життя;
- право на здоров'я;
- право на безпечне довкілля;
- право на свободу та особисту недоторканність;
- право на сім'ю, опіку, піклування та патронатне виховання.
2.1. Право на життя
Згідно з ч. 1 ст. 281 ЦК України кожна фізична особа має невід'ємне право на життя. Законодавець не визначає ні особистого немайнового блага "життя", ні самого "права на життя". Проте, аналізуючи чинне законодавство, можна дійти висновку, що під поняттям "право на життя" слід розуміти таке особисте немайнове право, яке об'єднує два основних аспекти: право на власне життя та право давати життя іншим.
Право на власне життя містить активний та негативний зміст, до яких, зокрема, слід відносити:
- право на фізичне існування, під яким слід розуміти природне право фізичної особи на існування як біологічного, психічного та соціального організму;
- право на фізичну (природну) смерть об'єднує передбачену ч. 4 ст. 281 ЦК України абсолютну заборону задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя (активна евтаназія);
- право на медичні, наукові та інші досліди, тобто юридично за-кріплена можливість проведення над повнолітньою фізичною особою різноманітних дослідів лише за умови її вільної згоди (ч. 3 ст. 281 ЦК України);
- право на усунення небезпеки, що загрожує життю, має можливість будь-якими не забороненими законом способами захищати від протиправних посягань своє життя, а також життя інших людей (ч. 2 ст. 281 ЦК України) і вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю людини, що створена внаслідок підприємницької або іншої діяльності (ст. 282 ЦК України).
Право давати життя іншим є складовою частиною загального права на життя. Призначення цього права полягає у виконанні людиною її священної місії - продовження людського роду. Безперечно, основним повноваженням, що складає зміст права давати життя іншим, є можливість виконання репродуктивної функції природним шляхом. Однак треба звернути увагу на те, що, крім даного повноваження, право давати життя іншим - це:
- право на стерилізацію, тобто юридично гарантована можливість проведення медичної операції, що має на меті позбавлення біологічного організму здатності до репродуктивності (відтворення). Даним правом згідно з ч. 5 ст. 281 ЦК України наділені повнолітні фізичні особи (як чоловік, так і жінка). Реалізувати це право вони можуть лише за власним бажанням. Стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медико-соціальних показань може бути проведена за згодою опікуна з попереднім повідомленням прокурора;
- право на штучне переривання вагітності, яким відповідно до ч. 6 ст. 281 ЦК України наділені лише жінки, за умови, що вагітність не перевищує 12 тижнів. Перелік обставин, що дають право на переривання вагітності після 12 тижнів вагітності за медичними та соціальними показаннями, встановлюється законом;
- право на штучне запліднення та перенесення зародка в організм жінки, яке має повнолітня жінка за медичними показаннями (ч. 7 ст. 281 ЦК України).
Окреме питання стосується меж реалізації даного права. У літературі доволі поширеною є точка зору, що право на життя є абсолютним правом. Але дане право все ж таки має певні межі, наприклад, воно обмежується діяннями інших осіб у межах необхідної оборони.
2.2. Право па здоров'я
З правом на життя тісно пов'язане право на здоров'я. Згідно з чинним законодавством під поняттям "здоров'я" слід розуміти стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.
Право на здоров'я є поняттям значно ширшим від передбаченого Конституцією України "права на охорону здоров'я".І навіть попри те, що для збереження нормативної відповідності зі ст. 49 Конституції України ЦК України також дублював норму про "право на охорону здоров'я" (ст. 283), аналіз чинного законодавства дає нам усі передумови вважати, що цивільне законодавство закріплює
Loading...

 
 

Цікаве