WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Оцінка ризиків у майновому страхуванні. Правове забезпечення страхової діяльності. Необхідність, сутність і принципи перестрахування - Контрольна робота

Оцінка ризиків у майновому страхуванні. Правове забезпечення страхової діяльності. Необхідність, сутність і принципи перестрахування - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни "Страхування"
на тему:
Оцінка ризиків у майновому страхуванні. Правове забезпечення страхової діяльності. Необхідність, сутність і принципи перестрахування
ПЛАН
1. Оцінка ризиків у майновому страхуванні
2. Правове забезпечення страхової діяльності
3. Необхідність, сутність і принципи перестрахування
Список використаної літератури
1. Оцінка ризиків у майновому страхуванні
Страхова компанія повинна постійно стежити за зміною ризику в тих чи інших галузях (сферах), вести відповідний статистичний облік, аналізувати .й обробляти зібрану інформацію. Виходячи з одержаних висновків про можливу динаміку ризику, страховик робить його оцінку. Вона полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що характеризують показники ризику. Виділяють також відповідні групи ризику, що служать мірою й критерієм оцінки. Кожна група включає об'єкти страхування, яким властиві приблизно однакові ознаки (гомогенна група).
Результати оцінки приймаються за основу для прийняття тих чи інших рішень при страхуванні, зокрема дозволяють віднести об'єкт до певної групи, визначити тарифну ставку, яка найбільш обґрунтовано відповідала б даному ризику. Середня величина ризикових обставин виражає середній ризиковий тип групи, що використовується як міра порівняння.
В міжнародній страховій практиці використовуються різні методи для оцінки ризику. Найбільш поширені з них: метод індивідуальних оцінок; метод середніх величин; метод процентів.
Метод індивідуальних оцінок застосовується лише тоді, коли ризик не можна зіставити з середнім типом ризику. Страхувальник може дати лише довільну оцінку, що виникає з його професійної підготовки й досвіду та суб'єктивного погляду.
Метод середніх величин полягає в тому, що окремі ризикові групи розмежовуються на декілька підгруп, що створює аналітичну базу для визначення ризику по ризикових ознаках. До них належить балансова вартість об'єкта страхування, підсумкові виробничі потужності, характер технологічного циклу, тощо.
При використанні методу процентів береться до уваги, що він виражає собою сукупність скидок і надбавок (накидок) до тієї аналітичної бази, що зумовлена можливими позитивними й негативними відхиленнями від середнього ризикового типу. Ці скидки або надбавки виражаються в процентах (інколи в промілях) від середнього ризикового типу.
В практичній діяльності страховика велике значення має прогнозування тарифної політики на основі вивчення тенденцій в розвитку ризику. Загальний прогноз може бути зведений до наступних напрямків:
- ризикові обставини, що пов'язані з освоєнням нових видів сировини, заміни традиційних матеріалів новими (полімерними, композитними, тощо);
- ризикові обставини, зумовлені новими виробничими умовами в промисловості (введенням автоматизованих систем управління технологічними процесами, промислових роботів, роботизованих комплексів, тощо);
- ризикова ситуація, що пов'язана зі змінами в технології промислового й цивільного будівництва, зокрема, з освоєнням збірних модульних конструкцій, висотного блочного й крупнопанельного домобудування, тощо;
- ризикові обставини, що викликані впровадженням нових транспортних систем, яким властива висока пропускна й провізна здатність на різних шляхах сполучення.
Щоб оцінити динаміку ризику в конкретній страховій сукупності, особливе значення має наявність та аналіз достовірної інформації. Зазначимо, що лише розгалужена група об'єктів, що була в центрі спостереження, дозволяє з достатнім ступенем достовірності констатувати можливість збитку.
Оцінюючи збитки, доцільно розрізняти такі його види: ризики, які можливо застрахувати; ризики, що неможливо застрахувати; сприятливі й несприятливі ризики; технічний ризик страховика.
Найбільш багаточислену групу складають ризики, які можуть бути застраховані. В зв'язку з цим зазначимо, що страховий ризик може бути оцінений з точки зору ймовірності надходження страхового випадку й кіль-кісних розмірів можливого збитку. Щоб встановити, чи є даний ризик страховим, необхідно застосувати слідуючі критерії:
по-перше, ризик, який включається в розмір відповідальності страхової компанії, повинен мати ймовірний характер високого рівня;
по-друге, ризик повинен виступати як випадковий. Це означає, що об'єкту, по відношенню до якого виникає страхове правовідношення, властивий тимчасовий характер зв'язку. Він не повинен підлягати небезпеці, яка попередньо вже відома страховику чи власнику об'єкта страхування. При цьому обом сторонам договору страхування наперед невідомий конкретний момент настання страхового випадку й можливий обсяг збитку як його наслідок;
по-третє, випадковість прояву даного ризику доцільно співвідносити з масою однорідних об'єктів. З цією метою організується відповідне статистичне спостереження, аналіз даних якого дозволяє встановити стра-хову премію, відповідну прогнозу. Крім того, статистична інформація дає можливість зробити висновок про закономірності прояву ризику стосовно сукупності однорідних об'єктів;
по-четверте, надходження страхового випадку, яке виражається в реалізації ризику, не повинно залежати від волевияву страховика або інших зацікавлених осіб. Недоцільно приймати на страхування ризики, що по-в'язані з намірами страхувальника (спекулятивні ризики);
по-п'яте момент надходження страхового випадку не можна визначити ні в часі, ні в просторі;
по-шосте страхова подія не повинна мати розмір катастрофічного лиха, тобто охоплювати масу об'єктів в рамках величезної страхової сукупності, причиняючи масовий збиток;
по-сьоме, шкідливі наслідки реалізації ризику необхідно об'єктивно виміряти й оцінити. Масштаби несприятливих наслідків повинні бути досить значними й зачіпати інтереси страхувальника (його страхові інтереси).
В залежності від джерела небезпеки виділяються ризики, зумовлені проявом стихійних сил природи й діяльністю людини (суспільства). За обсягом відповідальності страховика ризики підрозділяються на індивідуальні й універсальні.
Особливу групу складають специфічні ризики: аномальні й катастрофічні. В сукупність аномальних ризиків включаються ті, для яких неможливо їх величину віднести до тієї чи іншої групи страхової відповідальності. Аномальні ризики бувають нижчі і вищі нормальних.
Катастрофічні ризики складають значну групу, що охоплює велику сукупність застрахованих об'єктів або страхувальників, нерідко причиняючи збитки в значних розмірах. До Їх числа відносяться землетруси, урагани. цунамі та інші прояви стихійних сил природи. До причин катастрофічних ризиків може відноситись і перетворююча діяльність людини в процесі створення матеріальних благ (наприклад, аварія на атомній станції чи хімічному об'єкті). Катастрофічні ризики в принципі можуть бути застраховані на особливих умовах договору між страховими партнерами.
В роботі страховика виключно важливе значення має визначенняоб'єктивного й суб'єктивного ризику. Об'єктивні ризики виражають шкідливу дію неконтрольованих сил природи чи інших випадковостей на застраховані об'єкти і не залежать від волі та дій людини. Суб'єктивні ризики базуються на ігноруванні або відкиданні суб'єктивного підходу до дійсності та пов'язані з недостатнім пізнанням навколишнього середовища в об'єктивній реальності. Тому вони залежать від дій та свідомості людей.
В загальному розмежуванні ризиків виділяються декілька їх груп: політичні, екологічні,
Loading...

 
 

Цікаве