WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Медичне страхування в деяких країнах східної Європи, Росії, Латвії - Реферат

Медичне страхування в деяких країнах східної Європи, Росії, Латвії - Реферат

центрів за моделлю багатоканального фінансування закладів забезпечує не тільки ефективне використання ресурсів у галузі медичної допомоги, але і створює необхідні умови переходу на нові принципи управління системою. Створення неприбуткових підрозділів (ресурсні центри) дозволяє уникнути виконання нехарактерних функцій існуючими управліннями охорони здоров'я, численними фондами і страховими компаніями. А головне, при цій схемі є надія на повернення довіри до медичної галузі та до держави в соціальній політиці. В цій схемі управління охорони здоров'я мають можливість сконцентрувати зусилля на розробку політики в галузі охорони здоров'я та ідеології державних та регіональних програм медичної допомоги населенню.
Особливе місце в роботі органів управління набуває контроль за якістю медичних послуг. Звільнивши страхові компанії та фонди сприяння охороні здоров'я від невластивої роботи щодо ресурсного забезпечення ЛПЗ, вони одержують можливість спрямувати свою діяльність на вдосконалення медичних програм та збільшення охоплення населення медичним страхуванням [Колоденко В.О., 2001].
Р.М.Макомела (інтерв'ю) (2001) підкреслив, що при введенні в Україні, і зокрема в Києві та Київській області медичного страхування, будуть діятиінші, ніж, наприклад в РФ, правила. Так, страховий поліс киянина буде діяти в області, а поліс Київської області - в місті. Це пов'язано з тим, що велика кількість людей з області працює в Києві і навпаки, багато киян мешкають в області, особливо в літній період. Гроші обов'язкового медичного страхування будуть витрачатися на заробітну платню медикам, купівлю медикаментів, харчування, що отримує хворий в стаціонарі, м'який інвентар, тобто витрати, що мають відношення безпосередньо до людини, сюди не увійдуть оплата енергоносіїв, капремонт тощо.
Фонд (а не страхова компанія) медичного страхування має бути створений на зразок пенсійного. Це буде державна неприбуткова організація, що згідно договорів з лікувальними закладами, сплачує всі види медичної допомоги по єдиним прейскурантам цін. Дуже важливо, що в фонді не буде вільних коштів, всі гроші, що він накопичуватиме, підуть на виконання програми страхування. В українській системі страхування не буде страхових компаній.
Після ознайомлення з світовим досвідом реформ в охороні здоров'я українські фахівці переконалися, що страхова компанія - це додаткова ланка на шляху грошей від фонду медичного страхування до пацієнта. Вони накопичують вільні кошти та ховають їх від інфляції в цінних паперах. Тобто заробляє не фонд, а банки. Кошти повинні бути чітко спрямовані, підконтрольні та працювати в одному напрямку - на охорону здоров'я пацієнта. Тому зроблено такий проект закону, щоб унеможливити зловживання страховими коштами. Прямі стосунки між державою та пацієнтом - гарантія надання безкоштовної медичної допомоги. Договір з фондом укладатимуть усі клініки, незалежно від форм власності (муніципальні, державні, приватні), науково-дослідні інститути, приватно-практикуючі лікарі, якщо вони акредитовані та мають ліцензію відповідно до чинного законодавства. Ця система не виключає добровільного страхування, всі види страхування можуть існувати паралельно.
Відмічено, що існують стандарти лікування, адаптовані до наших фінансових умов, і їх можна використовувати для постановки діагнозу чи проведення лікування [Макомела Р.М., 2001].
Узагальнюючи питання реформування галузі, Прудиус П.Г. (2001) виділяє основні напрямки щодо завершення переходу від старої системи охорони здоров'я до системи медичного страхування. Це:
· запровадження системи багатоканального фінансування охорони здоров'я і удосконалення оплати праці медичних працівників на основі пріоритету обов'язкового соціального медичного страхування;
· пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини і відповідна реструктуризація галузі;
· упорядкування мережі закладів первинної, вторинної і третинної медико-соціальної допомоги;
· здійснення заходів щодо децентралізації і роздержавлення медичних закладів шляхом їх автономізації та приватизації; сприяння індивідуальній лікарській практиці; створення умов для здорової конкуренції між медичними закладами і лікарями, яка сприятиме підвищенню доступності та якості медичної допомоги;
· вдосконалення методів управління галуззю на державному та регіональному рівнях, створення сучасної системи інформаційного забезпечення охорони здоров'я на підставі широкого використання комп'ютерної техніки, уніфікації методів та засобів інформації, розвитку інформаційних мереж, удосконалення медико-статистичної служби;
· централізація медико-санітарної служби;
· розробка раціональної системи акредитації медичних закладів і ліцензування лікарів, яка б не гальмувала, а сприяла розвитку різних видів медичної допомоги;
· створення системи забезпечення і контролю якості медичної допомоги на основі розроблених стандартів якості;
· удосконалення форм і методів управління галуззю охорони здоров'я на державному, регіональному та місцевому рівнях;
· поліпшення медичного обслуговування сільського населення;
· удосконалення охорони здоров'я матерів, дітей та підлітків, осіб похилого віку, інвалідів і тих, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
· опрацювання засобів правового захисту пацієнтів і медичних працівників, правового забезпечення реформування та функціонування галузі;
· розробка і впровадження в практику сучасних методичних технологій, ефективних методів діагностики, профілактики, лікування і реабілітації;
· організація диспансеризації певних груп здорових і хворих людей та проведення профілактичної роботи в медичних закладах за сучасних умов;
· розширення прав, удосконалення організації, і підвищення ефективності роботи санітарно-епідеміологічної служби в умовах ринкової економіки;
· підвищення рівня санітарної культури населення, розробка форм і методів морального і матеріального стимулювання здорового способу життя;
· пропаганда необхідності реформування системи охорони здоров'я, її мета та засоби здійснення серед різних груп населення, включаючи медичну громадськість, політиків, адміністраторів і підприємців;
· підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі організації та управління охороною здоров'я, здатних здійснити реформу галузі;
· удосконалення системи медичної науки і освіти;
· поліпшення медикаментозного і матеріально-технічного забезпечення галузі тощо [Прудиус П.Г., 2001].
Реформи системи охорони здоров'я займають ведуче місце в соціальній політиці урядів більшості країн світу. Це пояснюється різким зростанням витрат на охорону здоров'я, при цьому в багатьох країнах збільшення витрат випереджає темпи зростання валового національного продукту. Однак значне
Loading...

 
 

Цікаве