WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → 1. Порядок створення, функціонування та ліквідація страхових організацій. 2. Страхування виставок. 3. Тарифна політика страхування - Контрольна робота

1. Порядок створення, функціонування та ліквідація страхових організацій. 2. Страхування виставок. 3. Тарифна політика страхування - Контрольна робота

послуги, тощо);
- оплата послуг підприємств зв'язку;
- відрахування в резервні та інші фонди Обсяг навантаження повинен бути достатнім і для формування прибутку страховика.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від А червня 1994 р. №358 "Про удосконалення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування" норматив витрат на ведення страхової справи не повинен перевищувати:
- з обов'язкового державного страхування - 6 відсотків розміру тарифу;
- з обов'язкового особистого страхування - 15 відсотків;
- з обов'язкового страхування майна та відповідальності - 20 відсотків.
Для забезпечення вищеназваних вимог необхідна постійна робота по встановленню, уточненню та коригуванню страхових тарифів, що передбачає дотримання деяких умов.
Однією з них є підтримання еквівалентності в інтересах страхових партнерів, що означає слідуюче. Нетто-ставки повинні якомога повно відповідати ймовірності збитку, бо лише в такому випадку кошти страхового фонду, одержані від страхувальників за тарифний період, будуть достатні для страхового відшкодування. Розмір тарифних ставок визначається, здебільшого, в регіональних межах (в Україні це Полісся, Лісостепова зона, Степова, тощо) в середньому на 5 або 10 років. В регіональних же межах повинна відбуватись поверненість виплачених платежів у вигляді страхового відшкодування. Дотримування умови еквівалентності інтересів страхових партнерів відповідає перерозподільчій природі страхування, зміст якої в замкнутій розкладці збитку одного застрахованого на інших.
Важливо забезпечити доступність розмірів страхових тарифів для якомога ширшої сукупності страхувальників. Якщо застосовувати надмірно високі тарифні ставки, то вони можуть бути не під силу багатьом суб'єктам внаслідок їх слабкого фінансового стану. Разом з тим, доступність тарифних ставок визначається, насамперед, числом страхувальників, а також кількістю застрахованих об'єктів.
Однією з умов визначення розміру страхових тарифів є їх стабільність на протязі тривалого часу. Саме незмінність тарифних ставок впродовж багатьох років (звичайно, тут йдеться не про теперішню інфляцію в Україні) посилює у страхувальників впевненість у фінансовій стійкості страхової організації. Зрозуміло, що при зміні конкретних обставин проведення страхової операції тарифи не можуть залишатись стабільними.
Розширення обсягу страхової відповідальності, якщо цьому дозволяють діючі тарифні ставки, є також однією з умов встановлення певної величини тарифів. Дотримання її є пріоритетним напрямком в діяльності страховика, виходячи з того, що чим значніший обсяг страхової відповідальності, тим повніше задовольняються інтереси страхувальників.
Визначення величини тарифної ставки має величезне значення для забезпечення рентабельності страхових операцій і діяльності страховика в цілому. Адже останній здійснює виплати по страховому відшкодуванню та інші витрати, формує прибуток лише за рахунок страхових платежів. Враховуючи це, величина страхових тарифів повинна бути достатньою для покриття всіх витрат страховика і забезпечення достатнього рівня прибутковості. Разом з тим у випадку, коли фактичний обсяг страхового відшкодування буде нижчим застосовуваної нетто-ставки, одержана економія може бути частково направлена для поповнення резервного й запасного фондів страхової організації, а також для зростання прибутку.
Для показників збитковості страхової суми як основи побудови нетто-ставок властиві значні коливання по видах і формах страхування, а також з врахуванням територіальних особливостей. Існують помітні розбіжності в обсязі нетто-ставок між однорідними об'єктами страхування в залежності від ступеня ризику їх загибелі чи пошкодження. В зв'язку з цим для приведення у відповідність страхових тарифів з обсягом збитковості страхової суми використовуються принципи диференціації тарифних ставок.
Наприклад, у страхуванні майна сільськогосподарських підприємств, фермерів та орендарів тарифні ставки диференціюються за територіями (виділяються Полісся, Лісостепова зона, Карпати, тощо); групами сільськогосподарських культур (зернові, овочеві, тощо); видами тварин (велика рогата худоба, вівці, тощо); групами основних і оборотних фондів (будівлі, устаткування, сировина, готова продукція, тощо).
Диференціація тарифних ставок в добровільному страхуванні стосується однорідних об'єктів, видів страхування і також враховує територіальні особливості. Територіальна диференціація зумовлена різним рівнем збитковості страхової суми в сільській місцевості та в містах, що пов'язано з менш високими показниками вогнестійкості сільських будівель, більшим ризиком їх затоплення під час повені. Навіть у одній місцевості в приватній власності залежно від вогнестійкості будівель із врахуванням матеріалів, з яких виготовлені стіни (дерево, цегла, бетон, тощо), а також покрівля (руберойд, шифер, черепиця, залізо), можуть встановлюватись різні тарифні ставки.
По страхуванню сільськогосподарських тварин диференціація тарифних ставок побудована на врахуванні різниці в показниках збитковості по видах тварин, к вікових групах.
Застосовується також диференціація тарифів по категоріях страхувальників з виділенням майна державних, недержавних юридичних осіб та приватних власників. Разом з тим при страхуванні сільськогосподарських культур, тварин, будівель, устаткування, сировини, тощо цих власників до них застосовуються тарифи, що диференційовані по об'єктах страхування.
У страхуванні транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності, диференціація тарифних ставок враховує різні ступені ризику окремих видів транспорту:
мотоциклів, автомобілів, тракторів, моторних човнів. У практиці зарубіжного транспортного страхуванню диференціація тарифних ставок, зокрема в Німеччині, Великобританії, Швейцарії, Італії залежить від декількох груп факторів. Виділяються, наприклад, фактори, що стосуються водія: вік; досвід роботи (років); попередні аварії (їх відсутність); записи в картотеці порушень. В групі факторів, що стосуються автомобіля, приймаються до уваги: тип автомобіля; робочий об'єм (потужність); вартість автомобіля. На величину тарифних ставок впливає також група факторів, що стосуються контракту (договору).
Застосування диференційованих страхових тарифів створює необхідні передумови для науково обґрунтованої розкладки збитку, що забезпечує оптимальну участь всіх страхувальників в створенні відповідного обсягу страхового фонду.
Список використаної літератури:
1. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник.- К.: ЦУЛ, 2002.
2. Базилевич В.Д., Базилевич С.С. Страхова справа. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2002.
3. Воблий К.Г. Основи економії страхування. - Тернопіль: Економічна думка, 2001.
4. Замков О.М. Страхування: Навчальний посібник / за редакцією д.е.н. О.О. Слюсаренко - К.: Міжнародна агенція "Bee Zonc", 2003.
5. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол.і наук.ред.СС.Осадець.Вид.2-у, переробл. і доп.-К.: КЕНУ, 2002.
6. Шумелда Я. Страхування: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. Тернопіль: 2003.
Loading...

 
 

Цікаве