WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Моделі соціальної політики за кордоном - Реферат

Моделі соціальної політики за кордоном - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Моделі соціальної політики за кордоном
Система соціального захисту кожної країни - один з найважливіших елементів соціальної політики. Організаційно-правова форма системи соціального захисту визначається станом економіки і ринку праці, існуючої податкової політики і політики в галузі доходів, демографічною ситуацією, розвитком фінансових, в тому числі і страхових інститутів, прийняттям суспільством конкретної моделі соціального страхування.
В зарубіжних країнах з розвинутою ринковою економікою поняття соціального захисту нерозривно пов'язане з поняттям пенсійного забезпечення. Адже за своєю сутністю пенсія та соціальні виплати замінюють заробітну платню як основне джерело доходів найманого працівника, коли за віком або станом здоров'я він втрачає здатність повноцінно трудитися. Для матеріального забезпечення системи соціального захисту резервується частина необхідного продукту, який використовується для покриття витрат на відтворення робочої сили, яка забезпечує життєдіяльність тих, хто не здатний працювати через вказані вище причини.
Частка коштів, яка на це витрачається, в структурі ВВП - макроекономічний показник рівня цивілізованості суспільства.
Соціальне забезпечення, як один з актульних аспектів соціального захисту, постійно перебуває під контролем уряду кожної країни. В центрі дискусій щодо реформування систем соціального захисту та пенсійного забезпечення, які розгорнулися в наукових і політичних колах західних країн і країн з перехідною економікою, - пошук нових, більш ефективних страхових методів і механізмів; створення багаторівневих і взаємодоповнюючих систем соціального захисту; активне залучення при-ватного сектора і самих застрахованих до фінансування соціальних затрат; методи залучення до процесу колективного і особистого соціального страхування осіб, зайнятих в тіньовому ринку праці; створення комплексних, взаємопов'язаних інститутів соціального захисту людей похилого віку.
Реформи систем соціального захисту та соціального страхування, які вже почалися в ряді країн Європейського Союзу зводяться до різноманітних комбінацій таких заходів як: поступове підвищення пенсійного віку, зниження розмірів окремих видів пенсій та соціальних допомог, збільшення розмірів страхових внесків та періодів страхування, обмеження практики передчасного виходу на пенсію, стимулювання створення приватних соціальних фондів.
Головний інститут соціального страхування, організований на принципах перерозподілу в системах соціального захисту, які реформуються, передбачається посилити додатковими (обов'язковими і добровільними за характером; професійними, корпоративними і індивідуальними за формою організації) системами соціального захисту, накопичувальними за своєю природою.
Витрати на соціальний захист в країнах Європейського Союзу склада-ють в середньому 9% ВВП [43, 101]. Згідно з прогнозами очікується їх подальше зростання. Зараз в країнах ЄС нараховується майже 100 млн. осіб похилого віку, в той час як загальна кількість населення дорівнює 321 млн. чол. Питома вага осіб старших 60 років - складає біля 20% загальної кількості населення. Особи віком старше 50 років складають приблизно 31% всього населення і 21% всієї робочої сили [43, 101]. Очікується, що до 2025 р. тільки в країнах ЄС кількість осіб старших 65 років збільшиться на 21 млн. чоловік, в той час як чисельність потенційно активного населення скоротиться більш, ніж на 15 млн. чол.[43, 101].
Перед системою соціального страхування стоять три основні завдання. Це, перш за все, захист від бідності. По-друге, надання доходу при завершенні трудової діяльності, розмір якого, як правило, пропорційний сумі заробітку, який виплачувався безпосередньо перед виходом на пенсію. По-третє, захист цього доходу від зниження реального рівня життя в результаті інфляції.
В Бельгії, Франції, Німеччині, Великобританії, Італії призначаються так звані соціальні пенсії, які надаються всім особам, які досягнули пенсійного віку, але не мають з певних причин права на іншу пенсію, або якщо вони отримують пенсії в розмірі, який нижчий встановленого мінімуму. Соціальна пенсія призначається за умови, якщо доход пенсіонера не досягає встановленого мінімуму, що засвідчується після спеціальної перевірки органами соціального страхування або соціальної допомоги.
Формування моделі національної системи соціального захисту - результат суспільної злагоди з приводу принципів побудови, способів здійснення соціальної політики. Така злагода складається під впливом економічних, культурних і національних традицій тієї чи іншої країни. Загальною і обов'язковою умовою організації всякої системи соціального захисту є створення державою правової, організаційної і економічної бази, яка б забезпечувала збереження права на пенсію та соціальні виплати.
Завдяки різноманітним заходам, які були застосовані в рамках систем соціального страхування, багатьом західноєвропейським країнам вдається протягом останніх десятиліть не тільки забезпечувати соціальну захищеність непрацездатних членів суспільства, але й регулювати стан на ринку праці, впливати на демографічну ситуацію і сприяти економічному процвітанню.
Як показує досвід промислово розвинених країн, наявність продуманої системи соціального захисту сприяє розвитку трудових ресурсів країни, посилює національний потенціал економічного зростання і здатність йти на проведення реформ, а також сприяє стабілізації політичної і соціальної ситуації в країні.
До основних напрямків її подальшого реформування можна було б віднести наступні:
1. удосконалювання структури виплат по соціальному страхуванню;
2. раціоналізація й оптимізація умов надання посібників з обліком ринкових відносин, що складаються;
3. поширення соціального страхування на індивідуальних підприємців і інших облич, що самостійно забезпечують себе роботою, визначення порядку їхньої участі у фінансуванні і надання їм відповідних виплат;
4. законодавче закріплення державної власності на засоби соціального страхування, автономності Фонду, його бюджету, що склалася системи керування й організаційних структур;
5. забезпечення фінансової стійкості системи шляхом введення в середньостроковій перспективі загальновизнаного у світовій практиці трьохканального методу фінансування (держава, роботодавець, працівник), розширення бази нарахування страхових внесків і максимальної її уніфікації у відношенні всіх позабюджетних фондів, утворення цільових резервів, підвищення ефективності контролю і застосування фінансових санкцій;
6. прискорення процесу створення належної правової бази соціального страхування, здійснюваного Фондом, з урахуванням необхідності координації, взаємної ув'язування, удосконалювання існуючих і введення нових видів страхування.
Найбільш реальну погрозу подальшому реформуванню соціального страхування в даний час представляє соціально-економічна криза, що наступила в країні. У числі заходів для його подолання
Loading...

 
 

Цікаве