WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Види транспортного страхування - Реферат

Види транспортного страхування - Реферат

транспорту і захищає майнаві інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.
Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами.
Добровільні види авіаційного страхування - це широкий спектор в основному страхування майна та страхування відповідальності різниї підприємст і організацій, котрі беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.
Особливості проведення авіаційного страхування. Порядок та умови проведення авіацаійних видів страхування є специфічними і потребують докладного висвітлення. Це, зокрема, зумовлено такими чинниками:
" Авіаційне страхування має справу з особливими, відмінними від інших видів майна ризиками;
" Значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків;
" Авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки;
" Авіаційне страхування тісно пов'язане з міжнародним страховим ринком;
" Авіаційне страхування регулюється як національне, так і міжнародним правом;
" Для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинена спеціалізована інфраструктура;
" Авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхувавння.
Отже, авіаційне страхування є досить складним за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу.
Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне страхування, вона має задовольняти певні неодмінні умови.
Наявність професійно підготовлених фахівців - експертів. Страхова компанія, котра здійснює авіаційне страхування повинна мати фахівців, які володіють не лише економікою страхування, а й глибокими знаннями з питань технічної експлуатації повітряних суден, сертифікації в цивільній авіації, правил виконання польотів і, безперечно, міжнародного права. Такі фахівці, як правило, аналізують інформацію, надану страхувальником перед укладанням договору страхування, і виконують функції аварійного комісара в разі настання страхового випадку. Складність сучасної авіаційної техніки та причин функціональний зв'язок між елементами сучасної авіаційно-транспотної системи цивільної авіації потребують від страхової компанії використання високих професіоналів цивільної авіації на постійній основі.
Наявність широкої системи перестрахування. За розміром страхових сум авіаційні ризики є одним з найбільших видів страхування. Звичайно, щоб розмістити такі ризики, потрібно залучати фінансові можливості національного страхового ринку і вдаватися до послуг міжнародного страхового ринку. Таку роботу неможливо здійснити без наявності договорів перестрахування з національними страховиками та міжнародними страховими брокерами.
Наявність фахівців із міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями. У разі настання страхового випадку в цивільній авіації, як правило, стискаються закони багатьох держав: країни, на території якої сталася подія, країни реєстрації авіа перевізника, країни - влавника літака, та країн, громадяни яких постраждали в авіаційній події. Тому для врегулювання будь-якого серйозного страхового випадку з авіаційного страхування потрібні знання та грамотне застосування всіх цих законів.
Наявність актуарних розрахунків з акумуляції ризиків. Розрахунок власного утримання страховика з огляду на велику акумуляцію ризиків є необхідною умовою прийняття будь-якого ризику з авіаційного страхування. Як правило, страховик виділяє загальну або акумульовану квоту - чітко визначену частку фінансових коштів (100%) на всі види авіаційного страхування. Визначення частки власного утримання страховика за кожним із видів птребує розрахунків. Під час розрахунків акумуляції ризику береться до уваги, що в разі катастрофи (аварії) літака, потрібно здійснювать виплатияк за сам літак - пошкоджене майно (50% від акумульованої квоти), так і за загиблих членів екіпажу (а їх в екіпажі 5-7 осіб - 10% від квоти), так і за загиблих пасажирів (20% від квоти), вантаж, прийнятий до перевезення і за пошкоджене уламками літака майно на землі (20% від квоти). Цілком зрозуміло, що такі актуарні розрахунки можна проводити, володіючи повною технічною інформацією про місткість та призначення повітряного судна, регіони польотів експлуатанта, статистику збитків з кожного виду та фінансові можливості страхової компанії.
Отже, можна відокремити такі особливості авіаційного страхування:
" Комплектність (майнове, особисте, відповідальності);
" Великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;
" Дія полісів за межами України;
" Значна акумуляція ризиків;
" Необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.
Законодавча база авіаційного страхування. Правове забезпечення цього виду страхування дуже різноманітна. Воно містить норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналася Україна; нормативні акти міжнародних організацій цивільної авіації, членом яких є наша країнй; норми внутрішніх законодавчих актів, що регулюють діяльність як цивільної авіації, так і страхування.
Розглянемо основні конвенції, що регулюють питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажира, багажу та вантажу і з рештою встановлюють вимоги до лімітів покриття в авіаційному страхуванні.
" Варшавська конвенція 1929 року та поправки до неї, відомі як Гаазький протокол 1955 року (ліміт віжповідальності за смерть чи тілесні ушкодження становлять 250 тис. Золотих франків, що приблизно $20 тис.)
" Гвадвлахарська конвенція 1961 року, яка встановлює відповідальність між фактичним авіаперевізниким та перевізником за договором і особливо важлива в разі врегулювання питань страхових відшкодувань при спільній експлуатації літака кількома авіаперевізниками.
" Римська конвенція - установлює ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників.
" Монреальські протоколи ICAO (Міжнародна організація цивільної авіації) - 1, 2, 3, 4 замінили золотий франк на спеціальні права запозичення.
У травні 1999 року на дипломатичній конференції у Монреалі було укладено конвенцію ICAO. ЇЇ мета - повністю замінити систему Варшавської конвенції. Конвенцію ІСАО підписали 53 держави, а набере вона чинності після того, як її ратифікують 30 держав.
До найважливіших правових актів нашої країни належать: Повітряний кодекс України (1993р.), статті 103 і 105; Постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 1989 року за № 1083 "Про порядок та умови здійснення обов`язкового авіаційного страхування"; Закон України "Про страхування".
Серед чотирьох підвидів авіаційного страхування обов'язковою з погляду міжнародних вимог є лише відповідальність повітряногоперевізника перед третіми особами, пасажирами, власниками багажу,
Loading...

 
 

Цікаве