WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Фінансово-правові основи страхування - Курсова робота

Фінансово-правові основи страхування - Курсова робота

на зберігання Національному банку України. У разі ліквідації
комерційного банку Національний банк України розблоковує державні цінні папери і
використовує їх на відшкодування вкладникам депозитів.
4. Перестрахування
В Україні ще немає закону про перестрахування. Регламентація діяльності з
перестрахування здійснюється на основі Постанови Кабінету Міністрів України від 24
жовтня 1996 р. "Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з
перестрахування". Це положення регламентує порядок укладання договорів
перестрахування вітчизняних страховиків за межами України з перестраховиками-
нерезидентами, але не врегульовує проблем взаємин страхових компаній всередині
країни.
Перестрахування - це страхування особливого виду. У практиці вітчизняних
страховиків використовується таке визначення: перестрахування - це страхування
одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах
ризику виконання всіх або частини своїх обов?язків перед страхувальником іншого
страховика (перестраховика). Тобто в договорі перестрахування беруть участь: страхове
товариство, що передає ризик; страхове товариство, що приймає ризик на свою
відповідальність. Процес, пов?язаний з передаванням ризику, називають цедуванням
ризику, або цесією. Страховика (перестрахувальника), що віддає ризик, називають
цедентом. Страховика (перестраховика), котрий ризик приймає - цесіонарієм.
Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав із перестраховиком договір
про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному
обсязі згідно з договором страхування.
При настанні страхового випадку перестраховик несе відповідальність згідно з
узятими на себе зобов?язаннями з перестрахування. Відносини страховиків з
перестрахування регулюються договорами, що укладаються між ними.
Ризик, прийнятий перестраховиком від перестрахувальника, може бути знову
переданий у певній частині іншому перестраховику. Цей процес називають
ретроцесією.
У результаті перестрахування (цесії) та ретроцесії відбувається поділ ризиків,
відповідальність розподіляється між багатьма страховиками як на внутрішньому, так і
на зовнішньому ринку.
Оскільки у природі страхування і перестрахування є багато спільного, то при
проведенні перестрахувальних операцій спираються на ті самі принципи, що й при
страхуванні, зокрема: принцип страхового інтересу, принцип відшкодування збитків,
принцип найвищої сумлінності.
У разі купівлі в перестраховика захисту (гарантії від збитків) страховик передає
йому частину ризику, а також і частину премії. Але за організацію прийому ризику на
страхування страховик має право на отримання комісійної винагороди, або комісії.
Комісійна винагорода - це узгоджена частина понесених цедентом витрат з укладення
договорів страхування. Страховик (цедент) має також право на тантьєму - комісію з
прибутку, що його страховик може отримати за результатами проходження договору
страхування.
За методом передавання ризиків у перестрахування і за оформленням правових
взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на такі:
? факультативні;
? облігаторні (договірні);
? факультативно-облігаторні (змішані).
Факультативний метод перестрахування характеризується повною свободою
сторін договору перестрахування. Перестрахувальник має право передавати ризики або
лишати їх на власній відповідальності, а перестраховик має право прийняти ризики чи
відмовитися від них. При факультативному перестрахуванні кожний ризик передається
окремо. Головна особливість цього методу перестрахування полягає в можливості
індивідуальної оцінки ризику.
Переваги факультативного методу полягають ось у чому:
- у можливості вибору для компанії-цедента якомога сприятливіших умов
перестрахування (розміщення ризику в кількох перестрахувальних компаніях, вибір
найкращих пропозицій);
- у використанні цедентом перестрахування в тих випадках, коли відповідальність
справді може зашкодити фінансовій стійкості страховика або коли він має розширити
свою діяльність у сфері несприятливих для нього страхувань.
Облігаторне перестраування передбачає обов?язкове віддавання
перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями.
Перестраховик також обов?язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами
договору.
У договорі облігаторного перестрахування обов?язково визначаються ліміти
відповідальності, перестрахувальна премія, перестрахувальна комісія, обмеження щодо
покриття. Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто
використовується у всіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу. В
облігаторному, як і у факультативному перестрахуванні, ризики передаються прямо або
через посередника.
Облігаторне перестрахування дозволяє збільшити обсяги страхових операцій,
збирає більшу частину перестраховувальної премії у професіональних перестраховиків
світу. Договір облігаторного перестрахування частіше укладається на невизначений
термін з правом взаємного розірвання шляхом повідомлення сторін щодо прийнятого
рішення.
Основна недосконалість цього методу така: коли ризик, що підлягає
перестрахуванню, не підпадає під умови облігаторного договору або страхова сума за
ризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, тоді може виникнути потреба
в додатковому договорі факультативного перестрахування.
При факультативно-облігаторному перестрахуванні компанія-цедент передає чи
залишає в себе ризики або їх частину. Перестраховик згідно з таким методом
перестрахування зобов?язаний прийняти обумовлені договором ризики. Отже,
факультативність передбачається для страховика (цедента), а облігаторність - для
перестраховика
Факультативно-облігаторне перестрахування використовується в особливо
великих, небезпечних ризиках,у разі можливої кумуляції збитків, коли вичерпано
місткість пропорційних договорів.
Всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться системою
розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать
пропорційна і непропорційна форми проведення перестрахувальних операцій.
Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участь сторін у
розподілі відповідальності. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між
сторонами розподіляються страхові премії і збитки. У прпорційному перестрахуванні
розрізняють квотний договір перестрахування, договір ексцедента суми і квотно-
ексцедентний договір. Крім того, використовуються різні системи чи модифікації цих
форм.
Сутність непропорційного перестрахування полягає в тому, що відшкодування,
яке надається перестраховиком, визначається тільки розміром збитку і не залежить від
страхової суми, а тому немає пропорційного розподілу відповідальності за окремим
ризиком і оригінальною премією. Призначення непропорційного перестрахування -
Loading...

 
 

Цікаве