WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Страхування ЗЕО - Контрольна робота

Страхування ЗЕО - Контрольна робота

принципів належать, наприклад, умови про проведення страхування за єдиними правилами та тарифами, умови здійснення єдиної політики з перестрахування відповідальності, що перевищує місткість пулу, ліміт його відповідальності.
Питання про прийняття інших умов як основоположних принципів організації страхового пулу може бути вирішене різними шляхами.
На принципи організації страхового пулу впливають, насамперед, такі чинники:
* цілі та завдання, які встановлені при його створенні;
* специфіка ризиків, для страхування яких створюється пул;
* правова та страхова нормативна база, що регламентує діяльність страхових пулів у країні їх утворення;
* особливості національної економіки та національного страхового ринку, що коригують міжнародний досвід страхових пулів.
Шляхом створення пулу вирішуються такі завдання:
* Заявляються умови для страхування ризиків, раніш невідомих і таких, точно оцінити які дуже важко; таких, що трапляються рідко і не дають змоги в разі максимального охоплення сформувати збалансований страховий портфель; катастрофічних ризиків.
* За рахунок об'єднання фінансових засобів окремих страховиків відповідно збільшується місткість пулу, а також підвищуються можливості страховиків з прийняття на страхування значних ризиків.
* Підвищується надійність страхового захисту за рахунок збільшення гарантій виконання страховиками своїх обов'язків з відшкодування збитків. При цьому надійність страхового захисту, що гарантується пулом, залежить від того, на основі якого договору будуються відносини між страховиками - учасниками пулу та страхувальниками: співстрахування або перестрахування. І якщо пул є співстрахувальним, то на основі якої відповідальності: часткової, солідарної або субсидіарної - діють учасники страхового пулу. Форми договорів та відповідальності, на підставі яких будуються взаємовідносини учасників пулу, визначаються угодою про пул.
Один із головних принципів організації страхового пулу - це визначення ліміту його відповідальності.
Ліміт відповідальності пулу, чи максимальний обсяг зобов'язань за договором страхування, що укладений від імені пулу, установлюється в угоді про пул як сукупність максимальних обсягів відповідальності кожного учасника пулу. У свою чергу, максимальний обсяг відповідальності кожного страховика за окремим ризиком за договором страхування не може перевищувати 10% сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів страховика.
Місткість страхового пулу безпосередньо впливає на актуальність вирішення питання про перестраховування відповідальності, що перевищує зазначену місткість.
Перестрахувальні пули бувають таких видів:
o Пул ринку, або ринковий пул.
Ринковий пул є організаційною формою, яка об'єднує більшість компаній ринку для прийняття великих чи дуже небезпечних, навіть катастрофічних ризиків. Особливості пулу можуть бути корисними для покриття нових видів страхування (наприклад, атомних ризиків).
* Урядовий перестрахувальний пул.
У деяких країнах з метою запобігання передання ризиків іноземним закордонним перестраховикам урядами створюються центральні перестрахувальні компанії або пули, у які всі страхові компанії, що здійснюють страхування в державі, повинні передавати до перестрахування всі ризики або їх частину.
* Андеррайтерські пули.
Невеликі компанії, що мають бажання вийти на новий ринок чи почати проводити новий вид страхування, але не мають достатнього досвіду чи необхідної місткості. У такому разі вони можуть об'єднуватись, утворюючи пули з компаніями, що мають більший досвід, об'єднуючи андеррайтерські можливості для прийняття на страхування конкурентоспроможних часток.
Україна також іде шляхом створення страхових і перестраховувальних пулів. Нині вже існують ядерний пул, перестраховувальний "АВТО-КАСКО ПУЛ", до яких увійшли найвідоміші українські страховики, що спеціалізуються у відповідних галузях.
2. Суть перестрахування. Суб'єкти перестрахування
Прийнято вважати, що перший договір перестрахування було укладено в Генуї в 1370 році. Предметом договору були товари, які перевозились на морському судні з Генуї до Брюгге. Під дію договору підпала частина цього рейсу: від Каделеса до Брюгге.
Систематичне використання перестрахування почалося з кінця XVI століття, коли страховики - купці розподіляли між собою ризики в певних частках. Проте початок формування сучасного ринку перестрахування відносять до середини XIX століття, коли процес економічного розвитку і зростання промисловості сприяли появі більш великих та складних ризиків, реалізація яких могла призвести до катастрофічних наслідків. З'являються спеціалізовані перестрахувальні компанії в Німеччині, Росії.
В Україні перші такі компанії з'явились на початку XX століття (1910-1915 рр.) - земські страхові компанії - перестрахування вогневих ризиків.
Можна сказати, що перестрахування з'явилося як спосіб підтримки страховиків при збільшенні обсягів і використанні нових форм страхування. Необхідність такої підтримки полягає в тому, що індивідуальні можливості страховика по страхуванню, а також гарантії повної та своєчасної виплати за великим одиночним ризиком досить обмежені.
Система перестрахування, як і система прямого страхування, побудована на розподілі ризику між декількома учасниками. Це дозволяє прямому страховику, з одного боку, цілком виконати прийняті на себе страхові зобов'язання перед страхувальником, а з іншого, полегшити навантаження за виплатою у будь-якому страховому випадку, зберігаючи при цьому свою фінансову надійність.
Найбільш часто застосовується визначення перестрахування, яке наведене у Німецькому Торговому Статуті: "Перестрахування - це страхування ризику, взятого на себе страховиком".
У перестрахуванні застосовується своя термінологія та відповідні умови страхування. Так, страховик, який перестраховує прийняті на себе ризики, стає перестрахувальником, тобто цедентом. Хоча при цьому перед своїм клієнтом залишається відповідальним у повному обсязі. Процес передачі ризику або його частини називається цедуванням ризику або цесією. Процес подальшої передачі даного ризику наступному перестраховику називається ретроцесією, сторону, яка приймає такий ризик -ретроцесіонарієм.
При здійсненні перестрахування кожна страхова компанія виходить, з того, що даний процес повинен бути економічно .ефективним при досягненні поставленої цілі, а також повинен Враховувати вартість перестрахування.
Вартість-- перестрахування включає:
" частину страхової премії, що передасться перестраховику;
" витрати компанії на ведення справи у зв'язку з передачею ризиків.
В самому процесі перестрахування закладене певне протиріччя. З одного боку, перестраховик, фінансове підтримуючи страхову компанію, сприяє збалансуванню її страхового портфелю, розширенню її страхової діяльності, з іншого, перестрахуванняпов'язане з передачею доволі значної частини страхової премії, а значить є можливість погіршення підсумкових показників
Loading...

 
 

Цікаве