WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаСтрахування → Електронна інформаційна ера: інформаційне суспільство, інформаційне право, інформаційне законодавство, кіберзлочинність - Реферат

Електронна інформаційна ера: інформаційне суспільство, інформаційне право, інформаційне законодавство, кіберзлочинність - Реферат

чіткого визначення технології і методики підготовки законопроекту взагалі, і, в галузі інформаційних відносин зокрема, створюється хаос.
Зазначені та інші проблеми сформували практичну потребу визначення методології систематизації і кодифікації права, розробки її концепції, доктрини, техніки і методики підготовки законопроектів, що відповідали вимогам теорії і потребам практики.
Відповідно, до основи систематизації норм інформаційного права повинні покладатися теоретичні положення, напрацьовані юридичною наукою і перевірені практикою основоположні принципи: поєднання традицій і новацій правотворення; інкорпорування норми чинного інформаційного законодавства України в нову систему через агрегацію інститутів права; формування міжгалузевих інститутів права на основі зв'язків з галузевими інститутами тощо.
У зв'язку з цим в українському правознавстві, теорії права виникла потреба узагальнити емпіричний матеріал і на цій основі розробити методологічні засади нового напрямку досліджень, предметом яких є процеси виникнення, зміни і припинення суспільних відносин щодо інформації (відомостей, даних, знань тощо).
Можна констатувати, що існуюча сьогодні сукупність правових норм у сфері інформації і комп'ютеризації досягли за кількістю такої критичної маси, що зумовлює можливість іреальну необхідність виділення, систематизації і кодифікації їх в окрему правову інституцію. Це викликало потребу наукового її дослідження, узагальнення наявного історичного досвіду, визначення тенденцій, проблем та шляхів їх практичного вирішення.
______________________________
Кіберзлочинність
Аналіз розвитку комп'ютерної злочинності дозволяє зробити декілька узагальнень.
Необхідно підкреслити, що проблематика комп'ютерної злочинності, особливо її складової - організованої комп'ютерної злочинності сьогодні вже має чітко визначений, як національний, так і міжнародний, транснаціональний характер.
Факт економічної відмінності серед держав, який стає очевидний, повинен спонукати країни, які мають нижчий рівень економічного становища, докласти всіх зусиль, щоб наздогнати розвинені країни не тільки щодо технічного розвитку інфраструктури, засобів телекомунікації, але й у формах, методах, способах боротьби з комп'ютерною злочинністю. Це на сьогодні є актуальною парадигмою і для України.
Введення мережі електронних розрахунків веде до трансформації техніки виконання корисливих злочинів у сфері банківської та пов'язаної з нею кредитною, фінансово-економічною діяльністю, хоча в її основі є ті ж механізми документообігу, що базуються на системі звичайного бухгалтерського обліку. Тому діюча технологія вчинення злочинів автоматично переноситься в умови електронних розрахунків. У той же час технології вчинення комп'ютерних злочинів у сфері економіки мають свої особливості.
Проблемою щодо нашої країни є відсутність кримінально-процесуальних та криміналістичних напрацювань методології, методики та тактики боротьби з комп'ютерною злочинністю, зокрема, у сфері економіки.
Комп'ютерна злочинність все більше й більше, загрожує як економічним основам держави, так і світовій економічній системі, всій безпеці людства.
На погляд зарубіжних спеціалістів, незаконне використання комп'ютерів дає більші прибутки для злочинців з меншими ризиками, ніж скоєння традиційних злочинів шляхом викрадення грошей в банках, тому число таких злочинів з кожним роком буде зростати.
Деякі керівники господарських структур пов'язують надійність електронних (комп'ютерних) систем переважно із засобами їх технічного захисту, у тому числі введенням (системи паролів) для входження не тільки в саму комп'ютерну мережу, а й до різних рівнів інформації у автоматизованій системі, в залежності від допуску її користувачів. Коло працівників, які за технологією виконання господарських операцій мають доступ до широкого діапазону цієї інформації, досить значне. Тому система захисту електронних мереж, що базується тільки на кодуванні входження до різних видів інформації, є малоефективною. Практика потребує пошуку принципово нових підходів для розробки відносно надійної системи захисту комп'ютерних мереж. У зв'язку з цим зусилля в багатьох країнах концентруються на подоланні змін - невизначеності широкого кола громадськості щодо здобутків і загроз інформаційної безпеки.
Не принижуючи ролі організації інженерно-технічних засобів захисту інформації в автоматизованих (комп'ютерних) системах, треба зазначити, що зусилля ряду країн спрямовуються саме на розвиток організаційно-управлінських та організаційно-правових засобів забезпечення інформаційної безпеки в умовах інформатизації.
В Україні, на зразок інших країн, існує потреба формування і розвитку спеціальних підрозділів по боротьбі з комп'ютерною злочинністю: у МВС - у структурі підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, та у підрозділів державної служби по боротьбі з економічною злочинністю; у Державній податковій адміністрації, в складі податкової міліції; у Службі безпеки України, в підрозділах контррозвідки.
Щодо стратегії боротьби з комп'ютерною злочинністю, все більше фахівців у галузі боротьби з нею в нашій країні, як і дослідники в інших сферах боротьби зі злочинністю, стають прихильниками ідеї, вираженій у афоризмі: "Апелювати в позбавленні від злочинності до поліцейських засобів і пенітенційної (кримінально-правової) політики - це все одно, що за допомогою парасольки намагатися зупинити дощ".
Важлива роль у міжнародній практиці боротьби з комп'ютерною злочинністю відводиться удосконаленню законодавчого регулювання суспільних інформаційних відносин, як на національному, так і на міжнародному рівні. Не залишилося поза цим процесом і Україна.
З часу проголошення 24 серпня 1991 року державної незалежності України створюється національна система законів та підзаконних нормативних актів щодо правового регулювання суспільних інформаційних відносин в умовах формування інформаційного суспільства, процесу інформатизації та комп'ютеризації.
Національне (державне, публічне) право України має значний масив нормативних (законів та підзаконних) актів, які прямо чи опосередковано регулюють інформаційні відносини в суспільстві. Це Закони України, Постанови Верховної Ради України (нормативного змісту), Укази Президента України, Розпорядження Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, Розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти міністерств і відомств.
У той же час, для упорядкування та врегулювання цих відносин на державному рівні виникла потреба юридично визначитися в найважливіших правових нормах поведінки їх учасників, у тому числі запобігання та боротьбі з правопорушеннями в сфері суспільних інформаційних відносин.
Loading...

 
 

Цікаве