WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Введення і форматування тексту (пошукова робота) - Реферат

Введення і форматування тексту (пошукова робота) - Реферат

товщини, як і самі лінії, що створюють символи.
o Переходи штрихів (stroke transition). Штрихи - це лінії і їх сполучення, які і створюють символ. Перехід штрихів - це різниця між самою товстою і самою тонкою лінією, які утворюють символ.
o Нахил (stress). Під ним мається на увазі кут, під яким нахилена до рядка уявна лінія, що проходить через найбільш тонкі частини симетричних символів.
o Товщина ліній (weight). У поліграфії використовується також термін "насиченість". Найбільш яскраво різниця в товщині шрифту виявляється при порівнянні звичайного і напівжирного зображення одного і того ж шрифту. Можливі й інші градації товщини. Деякі гарнітури шрифтів використовують більш товсті лінії, ніж інші, просто за своїй природою. У самих товстих шрифтів звичайно в назві фігурують слова "black" (чорний) або "ultra" (ультра). Загальне правило: чим товстіше, "важче" шрифт, тим більшу увагу він привертає. Однак дуже велика кількість "важких" шрифтів на сторінці знижує ефективність їх застосування.
o Напрям (direction). У цього терміну є відразу декілька значень. По-перше, він застосовується для позначення нахилених по відношенню до іншої частини сторінки або звивистих рядків (цим ефектом частіше зловживають, ніж використовують у справі). Крім того, цей же термін застосовується і по відношенню до загального компонування тексту. Наприклад, пропозиції або абзаци, які скомпоновані у високі і вузькі стовпці, мають велику вертикальну спрямованість, ніж текст, розташований по всій ширині сторінки. Вертикальне і горизонтальне вимірювання є і у рядків, і у стовпців в таблицях. Елементи в списках можуть бути розташовані горизонтально (як слова в пропозиціях) або вертикально (один над одним, як в більшості списків).
o Пропорційні (proportional) і моноширинні (monospaced) шрифти. Більшість гарнітур є пропорційними. Це означає, що одні символи ширші, ніж інші. Таку ситуацію потрібно визнати нормальною, якщо у вас немає якихось особливих міркувань відносно того, чому рядкова i повинна займати стільки ж місця на рядку, скільки і прописна W.Моноширинні гарнітури влаштовані по типу пишучої машинки: вони відводять на кожний символ однакове місце. Як правило, такі шрифти виглядають менш привабливо, ніж пропорційні, і читаються гірше. Однак використання таких шрифтів може виявитися доречнішим, наприклад, для лістингу програм або в інших ситуаціях, коли рядки тексту повинні бути розміщені чітко один під одним без використання таблиць і символів табуляції.
o Форма (form). Форма - це загальний контур символа в гарнітурі. Можна сказати, що форма - це об'єднання всіх властивостей шрифту, перерахованих вище. Прописні і рядкові символи одного і того шрифту мають різну форму.
o Стиль (style). Це властивість, яка об'єднує все, що не було розглянуто вище. При створенні шрифту важливий як художній, так і технічний підхід. Під стилем шрифту розуміється те, що відноситься до області мистецтва.
Як правило, у кожного шрифту є назва, але в більшості випадків вона нічого не повідомляє про його властивості. У деяких шрифтів (наприклад, Garamond або Baskerville, які були названі в честь своїх творців більше як століття тому) багата історія, інші ж з'явилися на наших очах. Давайте розглянемо найбільш загальні категорії шрифтів:
o Oldstyle (шрифти старого стилю). Це шрифти, що добре читаються, мають багату історію, а тому широко розповсюджені. У них використовуються похилі засічки для рядкових символів, помірні переходи штрихів і невеликий нахил зліва. Найбільш поширені гарнітури цієї категорії - Times Roman і Garamond.
o Modern (модерн). У цих шрифтах використовуються дуже великі переходи штрихів, нахил - чітко вертикальний по відношенню до рядка, а засічкинаправлені горизонтально. У результаті текст виглядає холоднішим і механістичнішим, ніж при використанні шрифтів старого стилю. Поширені приклади шрифтів модерн - Bodoni і Elephant.
o Slab serif (шрифти з укрупненими засічками). Ці шрифти були спеціально розроблені для кращого читання. У них використовуються малі переходи штрихів, більш товсті засічки, але нахил залишається вертикальним, як і в шрифтах модерн. Як приклади таких шрифтів можна назвати Century Schoolbook, New Century Schoolbook і Clarendon.
o Sans serif (без засічок). У цих шрифтах взагалі не передбачені ні засічки, ні переходи шрифтів, ні нахили. У результаті шрифти набувають точного, технічного вигляду, але, як правило, читаються гірше, ніж шрифти із засічками. Контраст між шрифтами із засічками і без засічок дуже великий. Тому часто шрифтами без засічок виділяються заголовки, в той час як основний текст набраний шрифтом із засічками. Приклад шрифтів без засічок - Arial і Helvetica.
o Script (рукописні). До цієї категорії відносяться шрифти, які з першого погляду наводять на думку про рукописний текст і каліграфію. Ці високохудожні шрифти частіше за все застосовуються для запрошень і рекламних оголошень. Звичайно такі шрифти читати важче, ніж інші, і їх складно відобразити на екрані монітора. При створенні Web-сторінок до використання таких шрифтів завжди треба підходити з великою обережністю. Типовий приклад такого шрифту - Zapf Chancery.
o Decorative (декоративні). До цієї категорії відноситься безліч стилізованих шрифтів, які цілком можна назвати химерними. Вони привертають до себе увагу, але їх важко читати, тому зловживати ними не треба. Такі шрифти повинні бути великими - маленькі декоративні шрифти при низькій здатністі монітору виглядають просто жахливо. За допомогою таких шрифтів можна створювати привертаючі увагу логотипи, заголовки і "шапки" для іншого тексту, але пам'ятайте про те, що перевантажувати сторінку такими шрифтами не треба. Приклад такого шрифту - Matisse ITC.
o Symbol (символьні). Ці шрифти спеціально призначені для роботи з різними символами - від поширених до абсолютно некорисних. У них ви не знайдете звичайних букв, цифри або символи пунктуації. Реально такі шрифти нагадують швидше колекцію значків. Застосування такого шрифту до звичайного тексту приводить до появи на сторінці випадкового набору самих різних символів. Приклад такого шрифту приведений на мал.31.
Мал. 31. Приклад символьного шрифту
Такі шрифти звичайно призначені для паперових документів. Як правило, їм немає місця на Web-сторінках. Якщо ж вам знадобилося використати службові символи і значки, то доцільнішим варіантом є кліпарт.
Знати відмінності між шрифтами необхідно, щоб знати, які набори шрифтів можна використати для Web-сторінки. На практиці використання різних шрифтів на одній сторінці цілком допустиме, але при цьому контраст між різними шрифтами повинен бути чітким.
Контраст, що створюється за допомогою кольору і розміру шрифту, набагато помітніший, ніж контраст з використанням різного зображення символа. Якщо ви вирішили використати на Web-сторінці різні шрифти, пересвідчіться, по-перше, що всі ці шрифти дійсно чітко відрізняються один від одного, а по-друге, що всі вони добре читаються. Крім того, шрифти повинні поєднуватися один з одним. Якщо у вас виникли сумніви, використайте шрифт за умовчанням (швидше усього, це буде шрифт старого стилю) для основного тексту і шрифти більшого розміру без засічок - для заголовків.
Loading...

 
 

Цікаве