WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Мережа Інтернет - Реферат

Мережа Інтернет - Реферат

NORAD. Так до 1964 р. у надрах гори Шайєнн виникло ціле місто з триповерховими спорудами. З усієї країни до нього потягнулися комп'ютерні й інші лінії зв'язку, що з'єднали центр управління NORAD зі станціями спостереження, робочими постами й урядовими органами.
Мережа системи NORAD не довго залишшіася внутрішньовідомчою. Відразу після запуску почалося підключення до неї служб управління авіапольотами - це логічно, адже все одно система контролювала повітряний простір над величезною територією. Спочатку підключалися військові авіаслужби, але вже в середині 1960-х років активно йшло підключення цивільних авіаційних служб. Мережа неухильно розширювалася й розвивалася, вона вбирала в себе метеорологічні служби, служби контролю стану злітних смуг аеродромів й інші системи, як військові, так і цивільні. Осьтак вийшло, що задовго до створення проекту ARPANET у США вже діяла глобальна комп'ютерна- мережа міністерства оборони.
Перша черга системи NORAD була завершена в травні 1964 p., але на той час уже стало відомо про існування в СРСР ядерних зарядів потужністю 50 мегатонн. Незважаючи на те що гора, у якій розмістився центр управління, вибиралася дуже ретельно (це єдиний скельний масив), стало зрозумілим, що й у неї немає шансів. А вихід з ладу центру управління однозначно викликав би (у ті роки) вихід із ладу всієї глобальної системи. У підсумку багатомільярдна витівка з розробкою й будівництвом підземного центру управління виявилася марною. Тому в другій половині 60-х років перед Пентагоном постала проблема розробки такої архітектури глобальної мережі, яка не виходила б із ладу навіть у випадку ураження одного або кількох вузлів.
Експериментувати із системою, на якій базується національна безпека, - справа неможлива. Папери на будь-яке випробування будуть узгоджуватися роками. От якби в міністерства оборони була інша глобальна мережа, що містить кілька вузлів, які б до того ж працювали у нестійкому середовищі, вона б стала прекрасним полігоном. Що може бути кращим для цієї мети, ніж університетські комп'ютери й обчислювальні центри наукових організацій? Це ідеальний полігон, який навіть не треба створювати - він уже існує. Його треба тільки підштовхнути, а потім трошки покерувати.
Ось справжня причина участі міністерства оборони США в тому проекті, який нині став Інтернетом! Ось як народилася мережа ARPANET. Очевидно, не була вона першою глобальною. І не було в міністерства оборони ані найменшого бажання забезпечити наукові кола зручним засобом для обміну науковою й технічною документацією. У той час тривала дорога і безславна війна у В'єтнамі. Чи міг Пентагон у ці роки фінансувати те, що потрібно науковій громадськості? Звичайно, ні! Замість цього було бажання одержати за гроші зручний полігон для випробувань, який можна тримати під постійним контролем і використовувати для себе знайдені оригінальні рішення. От цією справою і зайнялося агентство DARPA.
Подальші події підтвердили ці висновки. Як тільки проблема тривкості й виживання мережі при виході з ладу її вузлів була вирішена, робота DARPA негайно припинилася. Ця подія відбулася в 1983 р. після впровадження протоколу TCP/IP. У тому ж 1983 р. мережу ARPANET передали місцевій Академії наук (у США її функції виконує Національний науковий фонд, NSF). З того часу мережа почала називатися NSFNET, і до неї почалося підключення закордонних вузлів.
Друге народження Інтернету
Ранні глобальні мережі являли собою групи комп'ютерів, зв'язаних між собою прямими з'єднаннями. Основною проблемою того часу була проблема надійності й стійкості мережі. Потрібна була така мережа, яку не можна вивести з ладу навіть атомним бомбардуванням. Звичайно, "атомне бомбардування" - поняття умовне. Мережу, що складається з прямих з'єднань, можуть вивести з ладу навіть миші, які перегризли .проводи, злодії, що викрали жорсткий диск із вузлового комп'ютера. Існують тисячі причин, коли звичайне недбальство може викликати наслідки Ще гірші, ніж атомне бомбардування.
З погляду військових, експлуатація мережі в науковому й університетському
оточенні повинна була стати для неї найсуворішим випробуванням, яке тільки можна придумати. У боротьбі з безліччю непередбачених випадків університетські кола повинні були знайти просте й ефективне рішення. Розв'язанням проблеми стало впровадження в 1983 р. протоколу TCP/IP. З цього часу відрахову-1 ють другий етап розвитку Інтернету.
Власне, TCP/IP - це не один протокол, а пара протоколів, один із яких (TCP - Transport Control Protocol) відповідає за те, як представляються дані в Мережі,) а другий (IP - Інтернет Protocol) визначає методику адресації, тобто відповідає за те, куди вони відправляються і як доставляються. Ця пара протоколів нале-ЖИТЬ різним рівням і називається стеком протоколів TCP/IP. Власне кажучи, тільки з появою IP-протоколу і з'явилося поняття Інтернету.
Третє народження Інтернету
Протягом тривалого часу Інтернет залишався справою фахівців. Обмін технічною документацією й повідомленнями електронної пошти - це не зовсім те, що потрібно рядовому споживачеві. Революційний розвиток Інтернету почався; тільки після 1993 р. зі збільшенням у геометричній прогресії числа вузлів і користувачів. Приводом для революції стала поява служби World Wide Web (WWW), заснованої на протоколі передачі даних HTTP користувача і на особливому форматі представлення даних - HTML. Документи, виконані в цьому форматі, одержали назву Web-сторінок.
Одночасно з уведенням концепції WWW була представлена програма Mosaic, що забезпечує відправлення запитів і приймання повідомлень у форматі HTML. Ця програма стала першим у світі Web-браузером, тобто програмою для перегляду Web-сторінок. Після цього робота в Інтернеті перестала бути справою професіоналів. Інтернет перетворився на розподілену по мільйонах серверів єдину базу даних, орієнтуватися в якій не складніше, ніж переглядати звичайну мультимедійну енциклопедію.
Технічна побудова мережі Інтернет
Інтернет - це великий комплекс, що включає локальні мережі й автономні комп'ютери, з'єднані між собою будь-якими засобами зв'язку, а також програмне забезпечення, що забезпечує взаємодію всіх цих засобів на основі єдиного транспортного протоколу TCP і адресного протоколу IP.
Опорна мережа Інтернету
Опорну мережу Інтернету представляють вузлові комп'ютери й канали зв'язку, що сполучають їхміж собою. Вузлові комп'ютери також називають серверами або хостами.
Маршрутизатори
На кожному з вузлів працюють так звані маршрутизатори, здатні за ІР-адресою прийнятого TCP-пакета автоматично визначити, на який із сусідніх вузлів пакет треба переправити. Маршрутизатором може бути програма, але може бути й окремий, спеціально виділений для цієї мети комп'ютер. Маршрутизатор безупинно сканує простір сусідніх серверів, спілкується з їхніми маршрутизаторами і тому знає стан свого оточення. Він знає, коли якийсь із сусідів "закритий" на технічне обслуговування або просто перевантажений. Приймаючи рішення про переправляння отриманого TCP-пакета, маршрутизатор ураховує стан своїх сусідів і динамічно перерозподіляє потоки так, щоб пакет пішов у тому напрямку, який у цей момент є найбільш оптимальним.
Шлюзи
Локальні мережі, що працюють на основі своїх протоколів (не TCP/IP, а інших), підключаються до вузлових комп'ютерів Інтернету за допомогою так званих шлюзів. Знову ж таки, шлюзом може бути спеціальний комп'ютер, але це може бути і спеціальна програма. Шлюзи виконують перетворення даних із форматів, прийнятих у локальній мережі, у формат, прийнятий в Інтернеті, і навпаки.
Loading...

 
 

Цікаве